1. Фінансовий лізинг – це процес фінансового забезпечення інвестиційної діяльності товаровиробників та специфічна система економічних відносин, що поєднують елементи оренди та кредиту. Фінансовий лізинг здійснюється шляхом купівлі лізингодавцем на замовлення лізингоодержувача майна та наступної передачі його останньому на визначених договором умовах. 2. Фінансовий лізинг як вид підприємницької діяльності базується на розвиненій власності та використовує елементи орендних і кредитних відносин з метою задоволення фінансових потреб лізингоодержувача. Він забезпечує процес розширеного відтворення засобів виробництва, виконує інші функції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Особливістю фінансового лізингу є те, що обов’язковими учасниками договору лізингу виступають не менше трьох самостійних осіб – лізингоодержувач, лізингодавець та виробник засобів виробництва, що передаються в лізинг, навідміну від двох осіб в договорах оренди. 3. Необхідність оновлення капіталу сільськогосподарськими товаровиробниками передбачає використання додаткових фінансових ресурсів, їх залучення із зовні. Спроби вирішувати цю проблему шляхом довгострокового кредитування процесів формування матеріально-технічної бази в аналізований період не одержали підтримки з боку комерційних банків. У такій ситуації функції зовнішнього джерела фінансування інвестицій може забезпечити фінансовий лізинг. 4. Проведені дослідження дозволили встановити, що категорія “фінансовий лізинг” є складною інтегрованою формою, яка охоплює різні аспекти відносин власності, обміну діяльністю, орендних та кредитних відносин. Лише всебічне її пізнання, вивчення практичного досвіду лізингу в інших країнах, власного вітчизняного досвіду дозволяють ефективно використовувати переваги фінансового лізингу порівняно з іншими формами фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників. 5. На основі аналізу існуючих поглядів, нормативно-правових актів, які регулюють сферу лізингової діяльності, виявлено, що економічна сутність фінансового лізингу розглядається переважно з точки зору лізингодавця та організаційних форм реалізації лізингових відносин. В той же час поза увагою дослідників та законодавців залишаються інтереси та позиції лізингоодержувача, заради якого існує сам лізинг. Це є одним із стримуючих чинників розвитку фінансового лізингу в Україні. 6. Визначено, що найсуттєвішими класифікаційними ознаками, які розкривають економічну та правову сутність лізингових відносин, є: факт викупу об’єкта лізингу після закінчення строку лізингової угоди, характер лізингових платежів, форма організації та техніка проведення лізингу, тип майна, що здається в лізинг, спосіб користування об’єктом лізингу. 7. На основі аналізу застосування в АПК України схем організації міжнародного лізингу та спрямування фінансових ресурсів на такі цілі дозволив обгрунтувати необхідність проведення наступного комплексу заходів та підготовчих робіт: технічне випробування експлуатаційних та екологічних параметрів техніки, всебічний аналіз та оцінка фінансової, економічної і бюджетної доцільності спрямування фінансових ресурсів на один з альтернативних видів придбання техніки, організація міжнародного тендеру на постачання техніки, яку передбачається передавати в лізинг сільськогосподарським товаровиробникам. 8. З метою створення сприятливого правового поля лізингу в Україні вважаємо доцільним внести наступні зміни до Закону України “Про лізинг”: - усунути невідповідності між змістом операцій лізингу та лізингових платежів, що є в окремих статтях закону; - чітко визначати суми, які зараховуються до валового доходу лізингодавця та валових витрат лізингоодержувача при сплаті лізингових платежів, що включають частину вартості майна, переданого в фінансовий лізинг; - ввести механізм реєстрації майна, переданого (прийнятого) в фінансовий лізинг з метою запобігання його незаконного продажу або іншого недоцільного використання; - законодавчо передбачити встановлення в договорах лізингу простіших та прозорих процедур повернення чи викупу майна, що передане в фінансовий лізинг; 9. На основі аналізу фінансової діяльності лізингоодержувача розкрито недоцільність використання прискорених методів амортизації отриманих у лізинг об’єктів. Оскільки протягом перших років експлуатації об’єктів показники прибутків від реалізації продукції є заниженими й кількісно не відображають приріст чистих активів. У наступні роки показники прибутків завищуються, що негативно впливає на фінансову стійкість лізингоодержувача та збільшує вартість лізингу в перші його роки. 10. Під час оприбуткування на баланс викуплених по закінченні строку дії об’єктів лізингу їх оцінку доцільно здійснювати на основі ринкової вартості таких об’єктів, скоригувавши її на невикористаний технічний потенціал та питомі інвестиції, що на нього припадають. 11. За результатами проведених досліджень лізингової діяльності в АПК України запропоновано уточнення та доповнення до діючої методики визначення розміру лізингових платежів, що передбачають вилучення з розрахунків плати за користування лізингодавцем кредитами комерційних банків і відміну сплати ПДВ при останньому платежі в договорах фінансового лізингу. 12. Проведені дослідження та узагальнення пропозицій підтвердили доцільність використання методу об’єднання грошових потоків лізингодавця і лізингоодержувача в процесі аналізу доцільності та ефективності лізингових операцій. Для оцінки фінансової доцільності та ефективності лізингових операцій необхідно використовувати стандартні методи оцінки інвестицій: термін окупності, норму прибутку на інвестований капітал, чисту теперішню вартість, внутрішню норму дохідності. |