У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності регулювання розвитку агропромислового виробництва. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного: 1. Дослідження і наукове узагальнення сутності регулювання економіки дозволило сформувати визначення фінансово-економічного регулювання, як спрямований розвиток економічних процесів, що базується на альтернативних варіантах фінансово-економічної рівноваги між джерелами надходження та напрямками використання коштів за умови постійного перевищення грошових доходів над витратами виробничих ресурсів. 2. Встановлено, що фінансово-економічний стан підприємств агропромислового комплексу характеризується різним складом показників. Тому запропоновано такий склад показників по галузях: у сільському господарстві – коефіцієнт фінансової автономії, загальний коефіцієнт ліквідності, тривалість операційного та фінансового циклів; м’ясній промисловості – тривалість операційного циклу; молочній промисловості – співвідношення власного капіталу та позикових коштів; у борошномельно-круп’яній промисловості – коефіцієнт маневреності власного капіталу, загальний коефіцієнт ліквідності та тривалість операційного циклу. 3. Поглиблено аналіз фінансово-економічного стану підприємств за допомогою розробленої моделі основних зв’язків рентабельності активів з коефіцієнтом фінансової автономії та окупності власного капіталу, що дозволяє через поєднання різних вимірників об’єктивно оцінити результати фінансово-економічного регулювання. 4. Доведено, що в сільському господарстві і молочній промисловості порушення важливих співвідношень між джерелами надходження та напрямами використання коштів призвело до значних фінансових обмежень. Тому критерієм ефективності фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва може виступати збалансоване співвідношення між активами і пасивами балансу та фінансовими результатами. 5. Обґрунтовано, що важливим чинником ефективності фінансово-економічного регулювання є обсяг власних оборотних коштів. Їх надлишок або дефіцит формує фінансово-економічну рівновагу між джерелами надходження та напрямками використання коштів. Тому запропоновано ранжувати агропромислові підприємства за видами фінансово-економічної рівноваги: нормальна, нейтральна, нестійка. 6. Розроблені граничні параметри фінансово-економічної рівноваги між власними оборотними коштами, поточними фінансовими потребами і грошовими коштами. Запропоновано відносити підприємства до певного виду за такими критеріями: нормальна – постійні ресурси покривають понад 70% оборотних активів; нейтральна – постійні ресурси покривають до 70% оборотних активів; нестійка – постійні ресурси покривають до 15% необоротних активів. 7. Дослідженнями встановлено, що у 2001 р. підприємства агропромислового комплексу відносилися до таких видів фінансово-економічної рівноваги: нестійка – сільське господарство і молочна промисловість; нейтральна – м’ясна промисловість; нормальна – борошномельно-круп’яна промисловість. 8. Розроблено модель фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва, яка базується на двох провідних показниках – рентабельності активів та обсягу власних оборотних коштів. У моделі вони взаємозв’язані, можуть варіювати і будь-яка диспропорція помітно впливає на діяльність підприємств. 9. Запропоновано продовжити дію спеціального порядку оподаткування сільськогосподарських товаровиробників до 2010 р. за критерієм віднесення суб’єктів господарювання до сільського господарства, а також удосконалено податкові ставки і базу оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку. Доцільно зберегти відшкодування з державного бюджету частини процентних ставок за банківські кредити для аграрних підприємств та відшкодовувати з бюджету 50% страхових платежів з обов’язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур. |