У дисертації наведене теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в визначенні та обґрунтуванні пріоритетних теоретичних та практичних аспектів реформування та трансформації фінансових систем країн Центральної та Східної Європи в євроінтеграційному просторі. На основі всебічного дослідження науково-теоретичної бази та практичного досвіду постсоціалістичних країн ЦСЄ в здійсненні фінансових реформ, автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо оптимізації процесу комплексного реформування фінансової системи України в розрізі валютної політики, державних фінансів, банківської системи та фондового ринку з використанням досвіду країн ЦСЄ. Тісні економічні взаємозв’язки між країнами–членами ЄС та перехідними економіками країн ЦСЄ обумовили обрання вступу до ЄС як головного пріоритету економічної політики цих країн та характер здійснюваних економічних реформ, зокрема у фінансовій сфері. Співробітництво з Євросоюзом у цій сфері не тільки відповідає геоекономічному напрямку інтеграційної стратегії країн ЦСЄ, але є ключовим засобом формування відкритої економіки в умовах глобалізації. За результатами цього дослідження виявлено прямий взаємозв’язок між ступенем прогресу країн з перехідною економікою в проведенні структурних реформ та типами зовнішніх фінансових потоків до цих країн. Зокрема, значний прогрес в реформуванні економіки відбивається в зростанні обсягів довгострокових інвестицій, в тому числі прямих іноземних інвестицій до виробничої сфери. На цьому етапі боргове іноземне фінансування та короткострокові інвестиції відходять на другий план. В країнах з незначним прогресом в процесі реформування, навпаки, панують боргові форми іноземного фінансування та спекулятивні короткострокові інвестиції. Оскільки за досвідом нещодавніх фінансових криз в Південно-Східній Азії та Росії, саме цей фактор став передумовою зростання ризику кризи в національному фінансовому секторі, то фактично слід говорити про залежність стійкості перехідних економік до зовнішніх фінансових зрушень, які обумовлюються насамперед глобалізацією світових фінансових ринків, від ступеню прогресу в створенні ринкової економіки, реформуванні окремих її галузей, зокрема фінансового сектору. Впровадження євро здійснює значний вплив на процес інтеграції країн ЦСЄ до ЄС та ЄВС за наступними напрямками: зростання попиту на імпорт з країн ЦСЄ; сприяння інвестуванню в країни ЦСЄ, зокрема у формі ПІІ; поступова трансформація валютної структури зовнішнього боргу та офіційних резервів країн ЦСЄ з орієнтацією на євро; використання євро в якості валюти прив’язки в режимах фіксованого валютного курсу. Загальна модель реформування фінансових систем країн ЦСЄ включає в себе елементи макроекономічного реформування, до якого відноситься насамперед реформування режиму валютного курсу та комбінованого мікроекономічного та інституціонального реформування (реформи банківської системи, фондового ринку, державних фінансів). Головними завданнями цього комплексу реформ є підвищення ефективності функціонування всіх вказаних елементів фінансової системи в аспектах їх відповідності потребам економічного зростання та вимогам національної економічної безпеки; наближення структурних характеристик, механізмів функціонування до стандартів Європейського Союзу з метою полегшення та прискорення інтеграційного процесу до цього угрупування. Головними напрямками реформування банківської системи в країнах ЦСЄ стали приватизація державних банківських установ та удосконалення законодавчої та інституційної бази регулювання банківської діяльності. Приватизація державних банків в країнах ЦСЄ здійснювалася за двома основними стратегіями - цільовий продаж банків стратегічним інвесторам та відкрита підписки на акції і ваучерна приватизація. Перша стратегія є більш ефективною, а використання другої призводить до збереження неринкових відносин в банківській сфері, надмірного впливу державних органів на діяльність банків, стримує розвиток комплексу банківських послуг. Для подальшого розвитку реформ в сфері приватизації державного банківського сектора в країнах ЦСЄ слід вважати за необхідне: розробку єдиної стратегії приватизації державних банків, яка користувалася би значною політичною підтримкою; проведення ефективної рекапіталізації державних банків до початку приватизації; впровадження державної програми з повернення сумнівних боргів шляхом внесення відповідних змін до законодавства, або шляхом створення державних організацій по роботі з такими боргами. Для України відповідними рекомендаціями, що можуть бути використаними в процесі реформування вітчизняної банківської системи, є: необхідність в комплексній програмі приватизації існуючих державних банків з орієнтацією на іноземних інвесторів; допуск на національний ринок банківських послуг іноземних банків; розробка ефективної системи банківського нагляду з метою забезпечення контролю за дотриманням чинного банківського законодавства та вилучення з ринку банків-порушників; розвиток механізмів запобігання легалізації кримінальних доходів, страхування депозитів населення, збереження та розкриття банківської таємниці; проведення вищевказаних реформ з первинною орієнтацією на стандарти ЄС. Реформування фондового ринку в країнах ЦСЄ відбувається здебільшого інституційно-законодавчим шляхом, тобто через впровадження ефективної нормативної бази діяльності фондового ринку та створення спеціалізованих державних наглядових органів, що позитивно впливає на його розвиток. Головними напрямками реформування є встановлення ефективної системи економічних нормативів для учасників фондового ринку та інституційних інвесторів, захист прав міноритарних акціонерів; встановлення законодавчих вимог щодо оприлюднення фінансової інформації емітентами цінних паперів та операторами фондового ринку. Програма реформ також була первинно зорієнтована на стандарти ЄС. Нерозвиненість фондового ринку в Україні обумовлена недосконалістю відповідної нормативної бази, зокрема відсутністю правового захисту міноритарних акціонерів та заборони на операції з цінними паперами на базі інсайдерської інформації, загальною інформаційною незабезпеченістю ринку цінних паперів, практичною неврегульованістю діяльності інституційних інвесторів тощо. З огляду на це приоритетними напрямками реформування сфери фондового ринку в Україні є удосконалення чинного законодавства щодо питань справедливої конкуренції на ринку цінних паперів, оприлюднення інформації з боку емітентів цінних паперів, правового захисту дрібних акціонерів, діяльності інституційних інвесторів, а також загальна уніфікація та консолідація нормативної бази; удосконалення системи державного регулювання та нагляду за діяльністю на фондовому ринку та інституційних інвесторів з метою ефективного контролю за виконанням вимог законодавства, запобігання шахрайству тощо. Аналіз процесів реформування сфери державних фінансів в країнах ЦСЄ дозволив визначити наступні три стратегічних напрямки здійснення реформування, а саме податкової системи, консолідації бюджетної системи та структури державних витрат і джерел покриття бюджетного дефіциту. Проведення реформ за вказаними стратегічними напрямками є необхідним для успішного виконання Маастрихтських критеріїв щодо граничних обсягів дефіциту державного бюджету та державного боргу. Головними характеристиками реформування сфери державних фінансів в цих країнах є ліквідація податкових пільг та приведення податкових ставок у відповідність до законодавства ЄС, удосконалення системи адміністрування та стягнення податків; ліквідація позабюджетних фондів та посилення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів; обмеження боргового фінансування дефіциту державного бюджету та орієнтація на неборгове фінансування (приватизація та інш.). В Україні реформування сфери державних фінансів має відбуватися за аналогічними напрямками та враховувати наступний досвід країн ЦСЄ в цій сфері. Реформування податкової системи треба здійснювати шляхом її спрощення, ліквідації податкових пільг, загального зниження податкових ставок тощо. Доцільним є проведення цієї реформи поступово для мінімізації шоків для національних суб’єктів господарювання. Боргове фінансування дефіциту державного бюджету має поступово замінюватись неборговим фінансуванням, а в перспективі – складанням практично бездефіцитних бюджетів. Реформування податкової системи в Україні є одним з першочергових завдань для початку інтеграційного процесу до ЄС з огляду на те, що ефективна податкова система є одним з чинників економічного зростання. Численні податкові пільги є формою державного субсидіювання певних галузей, в тому числі і орієнтованих на експорт, що забороняється міжнародними торговельними угодами внаслідок їх дискримінаційного характеру. Аналіз валютної політики країн ЦСЄ, з метою встановлення критеріїв вибору тієї чи іншої моделі режиму валютного курсу для кожної з цих країн, показав, що режим валютного правління є принципово придатним лише для порівняно невеликих країн з тісними зовнішньоторговельними та інвестиційними зв’язками з країною валюти прив’язки (країни Балтії) або як тимчасовий захід для подолання гіперінфляції (Болгарія). В іншому разі режим плаваючих курсів є більш ефективним рішенням, тому що в довгостроковому періоді він найбільш відповідає вимогам, які висуваються процесом структурних зрушень в перехідних економіках країн ЦСЄ. Існуючий в Україні плаваючий режим валютного курсу є на сучасному етапі найпридатнішим. Будь-які режими з фіксацією валютного курсу є нежиттєздатними внаслідок наявності кількох альтернатив валюти прив’язки, недостатньо стабільної фінансової системи тощо. Питання найбільш придатного режиму валютного курсу для інтеграції в ЄС та ЄВС полягає не в принциповому виборі тієї чи іншої його моделі, а в можливостях забезпечення стабільності валютного курсу за умов певного режиму, адже саме стабільність національної валюти є одним з критичних факторів вступу до ЄВС. | 