Проведене дослідження концептуальних засад теорії та практики системи страхового захисту, особливостей функціонування фінансових потоків у страхових компаніях за умов ринкової трансформації економіки України дало можливість сформулювати низку узагальнень, висновків і рекомендацій. Суть головних науково-теоретичних результатів дисертації можна звести до наступного. 1. На основі розгляду розвитку суспільного виробництва і встановлення місця та ролі страхового фонду у цьому процесі розкрито економічну природу страхового захисту; запропоновано власне бачення поняття страхового захисту як економічної категорії, що відображає процес мобілізації і використання грошових та інших ресурсів для попередження, подолання, зменшення впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодування їх наслідків з метою безперервного і безперебійного суспільного виробництва та підтримки стабільності і надійності досягнутого рівня життя. Враховуючи наведені теорії страхового фонду, визначено економічну сутність фонду страхового захисту як сукупність натуральних та грошових резервів, що формуються за рахунок частини валового внутрішнього продукту і використовуються для реалізації заходів з попередження, відшкодування збитків, завданих несприятливими подіями (ризиками); доведено переваги страхування над іншими формами страхового захисту як гарантії забезпечення фінансової стабільності в ринкових умовах господарювання. 2. У результаті дослідження теоретичних засад інституту страхування визначено основні ознаки страхування як економічної категорії в умовах ринкових перетворень. Водночас, критичний аналіз існуючих точок зору щодо розуміння сутності страхування та зіставлення його специфічних ознак зумовило власне бачення цього поняття, яке конкретизує призначення страхування в ринковій економіці. Страхування – це вид господарської діяльності спеціалізованих установ, пов’язаної із формуванням грошових фондів за рахунок сплати страхових внесків (премій, платежів) юридичними і фізичними особами з метою покриття їх майбутньої потреби у захисті інтересів у разі настання страхових випадків та з поповненням цих фондів у процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. 3. Відстежено та системно проаналізовано процес еволюції вітчизняної системи страхового захисту в контексті впливу на розвиток страхової діяльності; на цій основі запропоновано періодизацію її розвитку. З’ясовано чинники, що суттєво гальмують можливості розвитку страхового ринку, та зазначено, що успішне його функціонування та довіра населення до страхової галузі залежить від обґрунтовано побудованої стратегії діяльності кожного страховика як суб’єкта ринку. 4. У процесі проведеного критичного узагальнення визначень фінансових ресурсів конкретизовано трактування фінансових ресурсів страхових компаній. Відповідно, фінансові ресурси страховика – це грошові кошти, які мобілізуються страховою компанією з різних джерел і спрямовуються на формування необхідних їй активів для проведення операцій страхування (перестрахування), інвестиційної та фінансової діяльності з метою досягнення основної цілі. 5. Із врахуванням різних підходів щодо трактування фінансових потоків запропоновано власне бачення цього поняття, яке базується на системі вхідних та вихідних грошових потоків, що визначають джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів. Фінансові потоки – це упорядкований рух фінансових ресурсів за певний період, який спрямований на досягнення ефективного господарювання. Визначено особливості функціонування фінансових потоків страховика в умовах трансформації економіки: ризиковий характер руху фінансових ресурсів, розгалуженість та багатогранність фінансових потоків. 6. Доведено необхідність формування спеціальних і цільових фондів, що слугує надійним захистом від непередбачуваних подій, своєрідним обмеженням у надмірному вилученні капіталу на дивідендні виплати, додатковою гарантією забезпечення платоспроможності. 7. Обґрунтовано доцільність чіткого розмежування операційної, інвестиційної та фінансової форми діяльності страхових компаній відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, що забезпечить можливість уникнення невідповідності окремих показників і форм звітності. 8. Неузгодженість страхового і податкового законодавства призводить до ускладнення обліку, що може негативно позначитися на діяльності страховиків. Тому доцільно максимально уніфікувати методики визначення доходів, витрат і прибутку при розрахунку прибутку до оподаткування та при оцінці реальних фінансових результатів. Основні висновки та результати практичного характеру. 1. Проаналізовано динаміку обсягу і структури фінансового потенціалу страховиків і виявлено, що основним джерелом формування фінансових потоків із тенденцією до зростання в страхових компаніях „Терен”, „Львів-Терен” та „Галицька” в 2000-2002 роках, у компанії „Скайд” – в 2002 році є власні фінансові ресурси в частині статутного капіталу і нерозподіленого прибутку. Виявлено високу частку страхових резервів у структурі залучених коштів страховиків. З метою нарощування фінансового потенціалу в страхових компаніях пропонується внести корективи до стратегії форму-вання, розподілу і використання прибутку страховиків. 2. Проведене дослідження інвестиційної діяльності страхових компаній показало, що реальні інвестиційні можливості страховиків досить вузькі. Це зумовлено як нерозвинутим та непрогнозованим вітчизняним ринком капіталів, нестабільністю фінансово-кредитної системи, так і тим, що далеко не всі фінансові активи є прийнятними для страхових компаній. Запропоновано напрямки активізації інвестиційного процесу і підвищення платоспроможності шляхом покриття правами вимог до пере-страховиків повністю тієї частини страхових резервів, яка передана в перестрахування, та відкриття окремих рахунків в банку для розміщення різних за функціональним призначенням категорій активів (власних коштів і страхових резервів). 3. З метою підвищення прибутковості від страхування, зростання рентабельності інвестиційної діяльності пропонується приділити значну увагу інвестиційній стратегії розвитку страховиків; зменшити обсяг страхових витрат у частині витрат на ведення справи; сформувати оптимальну структуру страхового та інвестиційного портфелів, розробити ефективну тарифну політику щодо добровільних видів страхування. 4. З метою забезпечення оптимального оподаткування діяльності страхових компаній рекомендовано максимального уніфікувати методики визначення доходів, витрат і прибутку при розрахунку прибутку до оподаткування та при оцінці реальних фінансових результатів; закласти у страховий тариф ставку податку на страхові премії; суму доходів нерезидентів, отриманих у вигляді страхових внесків (премій, платежів) від перестрахування ризиків, оподатковувати за нижчою ставкою – 10%; надати можливість нерезидентам створювати свої філії; залучати до коригування страхового та податкового законодавства страхових фахівців, практиків. 5. Окреслено основні критерії оптимізації фінансових потоків страхових компаній: 5.1. За допомогою запропонованої системи показників, які визначають оптимальну структуру капіталу страховиків у поєднанні з їх фінансовою стійкістю, проведена оцінка результативності використання капіталу, з’ясовано чинники, що знижують у цілому ефективність страхової діяльності. 5.2. На основі „портфельної теорії” Марковіца та узагальнення теорії ринку капіталів Шарпа побудовано економіко-математичну модель для визначення оптимальної структури страхового портфеля щодо поєднання очікуваної доходності і допустимого рівня ризику для досліджуваних страхових компаній. 5.3. Обгрунтовано доцільність застосування в діяльності страховиків при оцінці інвестиційних ризиків елементів фінансового менеджменту, зокрема запропоновано використовувати статистичний метод розрахунку ризику. При аналізі можливих варіантів диверсифікації інвестиційного портфеля апробовано інструментарій оцінки ступеня кореляційного взаємозв’язку, на основі якого визначено оптимальну структуру інвестиційного портфеля страховиків. | 