У дисертації зроблено аналіз і дана оцінка економічного розвитку збройних сил, що зумовлено необхідністю подальшого вдосконалення фінансового забезпечення української армії в умовах трансформації національної економіки. Науково обґрунтовано сутність фінансового забезпечення військ в період ринкової трансформації економіки України, визначено концептуальні засади перспектив розвитку фінансового забезпечення української армії та підвищення його ефективності, запропоновано конкретні шляхи вдосконалення складових механізму фінансового забезпечення збройних сил, що дозволило сформулювати такі висновки: 1. Розгляд теоретичних та методичних основ фінансового забезпечення Збройних Сил України має важливе історичне значення не тільки для сьогодення, але і для майбутнього. Визначено, що еволюція теоретичних та методичних основ фінансового забезпечення на всьому історичному розвитку проходила під впливом фундаментальних досліджень у таких галузях науки, як економіка, фінанси, соціологія та інших, що знайшло своє відображення в економічних концепціях розвитку сучасного фінансового забезпечення армії. В теперішній час визначено категорію фінансового забезпечення збройних сил як складову фінансової системи країни з приводу формування, розподілу та використання грошових фондів для задоволення оборонних потреб. 2. Науково обґрунтовано процес фінансового забезпечення армії, суть якого полягає у спрямуванні частки ВВП на виконання державою оборонних завдань. Складовими його є економічні можливості країни, джерела, принципи, форми, методи та організація фінансового забезпечення, які виконують певну функцію у військовій фінансовій політиці. Масштаби і обсяги фінансування військ залежать від низки чинників, до яких віднесено міжнародні відносини та воєнну загрозу, економічні можливості держави, розвиток науково-технічного прогресу, підвищення добробуту населення. 3. Проведено аналіз і надано критичну оцінку сучасному стану фінансового забезпечення Збройних Сил України, при цьому підкреслено, що він не відповідає не тільки вимогам Державної програми реформування військ з переходом їх на контрактну основу комплектування, але і світовим стандартам, перетворення в армії відірвані від реального фінансування. У наукових дослідженнях проблем фінансового забезпечення армії поки відсутній системний підхід, тому недоліки і помилки у фінансуванні військ постійно відтворюються. 4. Для розв’язання проблем доцільності формування та використання оборонних коштів потрібно переглянути діючу законодавчо-правову базу, яка регламентує фінансове забезпечення військ; розподіл видатків в армії здійснювати таким чином, щоб він відповідав світовим стандартам і сьогоднішнім вимогам реформування армії, тобто 50% асигнувань виділялись на утримання особового складу, а решта - на інші цілі; з метою покращення проведення внутрішньо-господарської діяльності слід зацікавити особовий склад, певну суму від прибутку доцільно залишати в розпорядженні військ, а решту перерахувати за призначенням; для подальшого позитивного вирішення питання про використання військових містечок, що вивільняються, слід внести зміни до керівних документів і дозволити мешканцям закритих військових містечок приватизувати своє житло. 5. Для вдосконалення механізму фінансового забезпечення військ необхідно: посилити організацію фінансового контролю, а саме: попереднього та поточного за діяльністю молодих спеціалістів фінансово-економічної служби і тих, які допускають фінансові порушення; створити єдині контрольно-ревізійні органи в системі фінансово-економічної служби із залученням високопідготовлених фахівців з фінансових питань; переглянути діючий порядок формування оборонного бюджету, тобто розпочинати фінансове планування на рівні військової частини слід тільки після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України”. 6. З метою поліпшення фінансового забезпечення Збройних Сил України, з врахуванням особливостей діяльності військ доцільно: вдосконалити існуючу систему фінансування армії через органи Державного казначейства, бухгалтерського обліку, а також програмної класифікації, які сьогодні не забезпечують мобільність, оперативність фінансового забезпечення військ навіть у мирний час. 7. З метою ефективного витрачання коштів обґрунтовано доцільність надання прав командирам військових частин самостійно приймати рішення щодо виплати окремих видів грошового забезпечення особовому складу (звільнені, спрямовані за кордон); внести зміни до діючого законодавства по грошовому забезпеченню, де переглянути його структуру і відмінити премію, яка поступово втрачає своє стимулююче значення (через підвищення посадових окладів, окладів за військовим званням, надбавки за вислугу років); включити для виплати відсоткової надбавки весь період строкової служби військовослужбовцям контрактної служби без врахування перерв; покращити стан економічної роботи по всім напрямкам життєдіяльності військ; привести у відповідність штати і штатні розписи з фактичною потребою військ. 8. Для підвищення рівня соціального захисту особового складу Збройних Сил України необхідно вирішити наступні питання: розробити заходи для безкоштовного медичного обслуговування військовослужбовців, військових пенсіонерів та членів їх сімей; поновити виплату грошової компенсації замість продовольчого пайка, а також передбачити оплату проїзду у відпустку, санаторії і міському транспорті. Крім цього, варто створити фонди страхових резервів для довгострокового кредитування будівництва житла для військових; активізувати залучення на потреби житлових питань не тільки кошти Державного бюджету, але й інвесторів, у тому числі іноземних; удосконалити порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом житла і наблизити її до фактичних витрат. Запропоновано ліквідування диспропорції у пенсійному забезпеченні військових пенсіонерів, не залежно від терміну звільнення їх з лав збройних сил; переглянути мінімальний розмір пенсії за віком, з якої нараховуються пільгові надбавки до пенсії. |
