У дисертації наведено теоретичне і практичне узагальнення, а також новий підхід до вирішення наукової проблеми фінансового забезпечення розвитку аграрної науки та вищої освіти в ринкових умовах. За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Запропоновано під фінансовим забезпеченням аграрних наукових установ і навчальних закладів розуміти покриття грошовими ресурсами витрат на здійснення науково-дослідних робіт, надання освітніх послуг, а також на відтворення основного капіталу. 2. Джерела фінансування аграрної науки та вищої освіти класифікова- но за такими ознаками: видом послуг, способом формування, видом діяльності, формою власності, постійністю надходження, належністю до держави. 3. Розроблено схеми доведення затверджених та відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів і органів Держказначейства та руху коштів за умови функціонування єдиного казначейського рахунку. 4. Провідна роль держави у розвитку аграрної науки реалізується шляхом прямої фінансово-організаційної підтримки у сфері фундаментальних досліджень і через використання економічних механізмів і важелів у сфері прикладних наукових розробок. 5. Необхідно віднести всі бюджетні статті витрат на науку до захищених, що в умовах невиконання державного бюджету стане гарантією стабільного фінансування її розвитку. 6. Запропоновано шляхи удосконалення системи доведення державного замовлення на підготовку спеціалістів аграрного спрямування. 7. Запропоновано передати відповідальність за частину витрат на вищу освіту регіональним органам управління, що дозволить точніше враховувати потреби конкретних регіональних ринків праці в спеціалістах, найбільш раціонально вирішувати проблему перепрофілювання більшої частини вищих освітніх закладів, що розташовані в крупних регіональних центрах, та призведе за рахунок цього та наявної соціальної інфраструктури до економії матеріальних та фінансових ресурсів. 8. Обґрунтовано необхідність залучення суб’єктів підприємництва до організації та фінансування освітньої та наукової діяльності, створення приватних навчальних і наукових закладів і часткового переходу державних закладів на приватні джерела фінансових ресурсів. 9. Надання державними навчальними закладами широкого переліку платних послуг, в т.ч. і вищими, зумовлює необхідність визначення ціни на них. Запропоновано методичні підходи щодо визначення ціни на освітні послуги вищих аграрних навчальних закладів, що базуються на постійних та змінних витратах і включають прибуток, що забезпечує рентабельність на рівні галузей матеріального виробництва. 10. Запропоновано змінити статус вищих навчальних закладів, в яких обсяг власних надходжень становить понад 50 відсотків у загальному обсязі видатків, з бюджетних установ на одержувачів бюджетних коштів, що надасть їм можливість самостійно формувати та використовувати фінансові ресурси, відкривати поточні і депозитні рахунки в установах банків, вести фінансово-господарську діяльність на комерційних засадах, планувати прибуток. 11. Сформовано систему показників в сфері відносин наукових установ та дослідних господарств при освоєнні наукових досягнень, що дозволяє об’єктивно оцінити діяльність підрозділів, які входять до науково-виробничого об’єднання на основі змісту внеску, його результатів, впливу на кінцевий результат. 12. Сформульовано основні напрями державної політики в освіті: забезпечення відповідності обсягів і структури підготовки кадрів потребам агропромислового виробництва; підготовка спеціалістів на рівні вимог, які пред’являють роботодавці розвинутих країн; перегляд навчальних планів, уведення нових, перспективних курсів і дисциплін, на зразок кращих вищих навчальних закладів розвинутих країн; перехід від принципу утримання вищих освітніх закладів за рахунок державного бюджету до їх державної підтримки у можливих обсягах; розвиток системи державного замовлення на підготовку кадрів; вдосконалення та поглиблення автономії освітніх закладів у галузі фінансів; розширення самостійності в розпоряджанні ресурсами; здійснення різних видів діяльності, що приносять дохід. | 