Анотація до роботи:

Ямненко Т.М. Фінансове право: галузь права, навчальна дисципліна і наука. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – м. Київ, 2004 р.

В дисертації досліджуються особливості фінансового права як галузі права і як навчальної дисципліни. Особливістю цього дослідження є цілісність розробки питань предмету і методу фінансово-правового регулювання. Особливо вагомим є положення про те, що поділ фінансового права на загальну і особливу частини властивий фінансовому праву не як галузі, а як навчальній дисципліні. Спираючись на теоретичні положення автор стверджує, що фінансово-правові норми утворюють фінансове право як галузь не безпосередньо, а через фінансово-правові інститути. Головна функція кожного фінансово-правового інституту полягає в тому, щоб у межах виду, або всього роду фінансових відносин, забезпечити цілісне, відносно закінчене регулювання. Проаналізовано сутність і правову природу фінансового права як галузі законодавства, його структуру і співвідношення систем фінансового права і фінансового законодавства; обґрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення системи галузі фінансового права і фінансового законодавства; докладно розглянуто теоретичні засади науки фінансового права, яка, передусім, визначається фінансовим правом України як галузі права і відбиває закономірності її розвитку.

У висновках та пропозиціях за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню правового регулювання та внесенню змін до законодавства України. При виборі питань дослідження автор керувалася значущістю. Їх для розробки теорії фінансового права, зосереджуючись на тих, які найменше розроблені юристами-фінансистами або які викликають найбільше дебатів у останній час.

Оскільки система фінансового права спирається на об'єктивно існуючу фінансову систему, а її основу складають норми права і фінансово-правові інститути, фінансове право охоплює точно визначену групу суспільних (економічних) відносин, які "включаються" виключно у фінансове право, тому ніяких зобов’язальних відносин, що входять у цивільне право, в фінансове право як галузь включати не можна. Різні відносини можуть регулюватися нормами фінансового законодавства, система якого будується на нормативно-правових актах, норми яких можуть належати до різних галузей права.

Поділ фінансового права на окремі фінансово-правові інститути підтверджується зовнішнім відокремленням їх у різних законах і нормативно-правових актах: Закон про Державний бюджет України та рішення органів місцевого самоврядування про місцеві бюджети; Бюджетний кодекс України та нормативно-правові акти Уряду при формуванні, виконанні бюджету і здійсненню контролю за ним; розгалужене законодавство про податки, обов'язкові платежі тощо; масив нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України про нормативи витрат, тощо. Основні інститути фінансового права, як галузі права, загалом відповідають основним ланкам фінансової системи України, базою їх виділення слугують особливості тих чи інших груп фінансових відносин, що в свою чергу визначають специфіку конкретних методів і форм створення, розподілу й використання фондів коштів.

Доведена помилковість твердження про поділ інституту податкового права на складові елементи (частини) і особливо на загальну і особливу, в яку включають інститут правового регулювання встановлення податків і зборів, податкове зобов’язальне право, податкове процедурне та податкове деліктне право. Автор приєднується до пануючої в юридичній літературі думки про те, що податкове право - це не окрема галузь права, а невід'ємна частина - інститут фінансового права. Як у будь-якій галузі, так і у фінансовому праві, як галузі права, загальної частини немає, вона є у фінансовому (і податковому як частині фінансового) праві як навчальній дисципліні. Але загальна частина одна для всіх інститутів фінансового права.

Вважаю своєчасною пропозицію багатьох вчених сучасності і давню мрію професорів Ровінського Ю.А. та Горбунової О.М. про необхідність підготовки та прийняття Кодексу законів з фінансових питань. Безумовно, як і будь-який законодавчий акт він не може бути чисто фінансово-правовим, а повинен включати не тільки норми однієї галузі права, а і носити комплексний характер.

Підтримую вчених у тому, що фінансово-правова доктрина у сучасних умовах повинна пройти наукову апробацію, а потім втілюватися у практику фінансової діяльності.

Публікації автора:

1. Ямненко Т.М. “Співвідношення системи фінансового права і фінансового законодавства” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – випуск 12. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України – 2001 – 568 с. - С. 239-243.

2. Ямненко Т.М. “Система фінансового права як галузі права” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – випуск 15. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України – 2002 – 608 с. – С. 322-328.

3. Ямненко Т.М. “Кодифікація та інкорпорація фінансового законодавства” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. – випуск 17. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України – 2002 – 548 с. – С. 286-291.

4. Ямненко Т.М. “Сучасний стан системи науки фінансового права України” // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 39 ( у двох частинах). Частина 1. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2003 – 304 с. – С. 208 - 213.

Анотації