Яфінович Олена Богданівна. Фінансова політика забезпечення інноваційного розвитку України : дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006.
Анотація до роботи:
Яфінович О.Б. Фінансова політика забезпечення інноваційного розвитку України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Досліджено теоретичні засади, роль, завдання та цілі фінансової політики держави в контексті інноваційного розвитку з метою забезпечення стабільного економічного зростання в довготерміновій перспективі. Визначено підходи та принципи щодо формування фінансової політики інноваційного розвитку України та шляхи її реалізації.
У роботі оцінено сучасний стан, структуру та складові механізму фінансового забезпечення інноваційного розвитку. Проаналізовано проблеми і тенденції щодо використання наступних джерел фінансування інноваційної сфери: державного фінансування, запозичених і залучених фінансових ресурсів, власних коштів суб’єктів господарювання. Досліджено багатоаспектність фінансового ринку в механізмі фінансового забезпечення інноваційного процесу. Розглянуто стан інноваційної інфраструктури та оцінено вплив її розвитку на створення умов для фінансування та комерціалізацію науково-технічних розробок.
Окреслені напрями удосконалення податкової політики як інструменту фінансового стимулювання інноваційного розвитку. Сформовано концептуальні рекомендації щодо залучення фінансово-кредитних інститутів до фінансування інноваційних проектів.
У дисертації науково обґрунтовано теоретичні положення та визначено підходи щодо формування фінансової політики інноваційного розвитку України на різних рівнях управління, розроблено пропозиції щодо вдосконалення класифікації джерел фінансово-кредитного забезпечення суб’єктів інноваційної сфери з урахуванням засад становлення ринкової економіки. Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки та пропозиції:
Сучасна стратегія інноваційного розвитку вимагає формування дієвої фінансової політики держави, основними завданнями якої є активізація інноваційної діяльності суб’єктів господарювання та створення цілісної системи їх фінансового забезпечення. Цьому сприятиме систематизація державного фінансування та стимулювання інноваційного розвитку національної економіки.
На основі узагальнення методологічних підходів щодо сутності інновацій через призму закономірностей та тенденцій соціально-економічного розвитку доведено, що адекватно відобразити перспективні напрями розвитку економічної системи держави можливо лише за допомогою тих моделей економічного зростання, які враховують інноваційні процеси. Встановлено, що фінансова політика забезпечення економічного зростання повинна враховувати такі важливі властивості інновацій, як “ефект масштабу інновацій”, “мультиплікаційний ефект” тощо.
Запропоновано авторське визначення сутності фінансової політики інноваційного розвитку як політики акумуляції та максимально ефективного використання фінансових ресурсів державою з метою якісного зростання інноваційного потенціалу країни. Реалізація фінансової політики відбувається через використання фінансових ресурсів, акумульованих державними інститутами, - через механізм фінансового забезпечення. Науково обгрунтовано, що фінансову політику щодо активізації комплексного фінансового забезпечення інноваційного розвитку слід проводити з урахуванням притаманних інноваціям наступних класифікаційних ознак: типу інновацій; сфери застосування та розповсюдження; результативності впровадження; рівня новизни; способу заміщення існуючими аналогами тощо.
Доведено, що механізм фінансового забезпечення інноваційної діяльності використовує систему методів, інструментів та інституцій, які сприяють формуванню позитивних фінансових потоків, що спрямовуються в інноваційну діяльність з метою досягнення інноваційного прориву та прибутковості від вкладень коштів в реальному сегменті економіки. Відтак, ефективність фінансової політики у сфері інноваційної діяльності залежить від узгодженості взаємозв’язків між елементами даного механізму. З’ясовано, що суб’єкти фінансового ринку повинні стати одними з основних інститутів, що забезпечуватимуть реалізацію фінансової політики інноваційного розвитку в Україні.
На основі комплексного аналізу стану фінансового забезпечення інноваційного розвитку і альтернативних джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні обґрунтовано перспективні напрямки підвищення ефективності використання залучених фінансових ресурсів, а також оптимізації співвідношення між власними і залученими коштами суб’єктів господарювання з метою забезпечення успішної реалізації виробничих програм розвитку їхнього інноваційного потенціалу. Зазначено, що кожне підприємство повинно індивідуально розробити систему заходів, спрямованих на синхронізацію термінів залучення фінансових ресурсів з етапами реалізації інноваційних проектів.
Виявлено, що розвиток кредитування банками інноваційних проектів та програм вимагає: створення законодавчої бази щодо державного страхування кредитів, наданих на фінансування інноваційної діяльності підприємств; перегляду банками кредитної політики щодо збільшення обсягів кредитування та часової структури кредитів з урахуванням пріоритетності забезпечення інноваційного розвитку держави.
Обґрунтовано, що одним із завдань фінансового забезпечення інноваційного розвитку є диверсифікація джерел ресурсів, що створюють фінансове підґрунтя для реалізації інноваційних процесів. З огляду на це, в дисертації доведено, що амортизація є одним із основних джерел фінансування інноваційної діяльності. В процесі аналізу існуючих суперечностей здійснення амортизаційної політики доведено, що фінансове забезпечення нововведень потребує акумуляції амортизаційних коштів у спеціальних фондах, призначенням яких має бути фінансування фундаментальних досліджень, інноваційних проектів та програм.
Обґрунтовано, що фінансовий ринок сприяє акумуляції та консолідації фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення розвитку інноваційної сфери, оскільки дозволяє прискорити залучення грошових коштів та спрямувати їх у прибутковіші інноваційні проекти. З метою реалізації механізму конкурентних переваг запропоновано організаційно-правові заходи щодо функціонального забезпечення довготермінового і відносно дешевого фінансування інноваційних програм інститутами фінансового ринку.
Для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки варто особливу увагу приділити професійно-освітньому рівню підготовки населення, зокрема, покращенню якості підготовки наукових кадрів та створенню відповідних умов для повноцінного відтворення трудових ресурсів, які є потенціалом для забезпечення інноваційної сфери. З цією метою запропоновано переглянути статті видатків державного бюджету в напрямку збільшення обсягів бюджетного фінансування освіти та науки.
Дослідження суперечностей реалізації фінансової політики України дозволило визначити напрямки підвищення ефективності механізму фінансового забезпечення та стимулювання інноваційних процесів з позицій організаційно-правового, інституційного, інформаційного та економічного забезпечення , а саме:
- сучасні підходи в інноваційній сфері потребують формування відповідної інформаційно-нормативної бази для залучення в інноваційну сферу вітчизняних та іноземних інвесторів, чому сприятиме створення інформаційного банку даних про інноваційні продукти і технології, який забезпечить прозорість інформаційного простору та розширить доступ до них;
- перспективними напрямками розвитку інноваційного підприємництва є застосування державних гарантій при фінансуванні інноваційних розробок і випуску інноваційної продукції, що є важливим нововведенням для гарантування економічної безпеки національної економіки. Для забезпечення раціонального використання фінансових ресурсів держави в інноваційній сфері та ефективності впровадження інноваційних проектів доцільно створити інститут, який би координував цю діяльність. Запропоновано в приватному секторі економіки розширити сферу діяльності венчурних фондів та компаній, які здійснюють спільне інвестування інноваційних проектів і програм;
- доведено, що діюча система оподаткування підприємств інноваційної сфери недостатньо сприяє підвищенню інноваційної активності суб’єктів господарювання. Для активізації інноваційних процесів доцільно запровадити диференційований підхід встановлення адресних податкових ставок та пільг із жорстким їх законодавчим закріпленням з метою стимулювання реалізації економічних інтересів суб’єктів науково-технічної та підприємницької діяльності;
- з метою створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та стимулювання використання й охорони інтелектуальної власності доцільно застосовувати системний підхід щодо закріплення відповідних організаційно-правових засад функціонування державних ліцензійно-патентних відомств; регулювання відносин авторів і роботодавців; розробки нормативно-методичної бази оцінки інтелектуальної власності та її інвентаризації у юридичних і фізичних осіб;
- розроблено методику комплексної оцінки інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств, яка дає змогу оцінити ефективність використання інвестиційних вкладень для технічного удосконалення виробничої бази та вплив інноваційного розвитку на основні фінансово-господарські показники діяльності структурних підрозділів підприємства. Дану методику можуть також використовувати банки в процесі комплексної оцінки доцільності здійснення кредитування інноваційних проектів, а також страхові компанії при оцінці фінансових ризиків реалізації даних проектів.
Публікації автора:
У наукових фахових виданнях:
1. Яфінович О.Б. Суттєвість та перспективи інноваційного розвитку в Україні // Розвиток трансформаційної економіки України. Наук. зб. / За ред. З.Г. Ватаманюка. Львівський національний ун-т імені Івана Франка. – Львів, 2003. – Вип. 12. – С. 135–141 (0,41 д.а.).
2. Яфінович О.Б. Оподаткування в стимулюванні інноваційного розвитку України// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць / Київський націон. ун-т імені Тараса Шевченка. Ін-т міжнародних відносин. – Київ, 2003. – Випуск 40. Частина ІІ. – С. 227–231 (0,42 д.а.).
3. Яфінович О.Б. Теорії економічного зростання як методична основа політики інноваційного розвитку в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Економіка. – Київ, 2004. – № 70. – С. 60–64 (0,58 д.а.).
4. Яфінович О.Б. Взаємозв’язок фінансової та інноваційної політики держави // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Серія: Економіка. – Чернівці, 2004. – Вип. 195-196. – С. 97–102 (0,58 д.а.).
5. Яфінович О.Б., Гуменюк Д.О. Грошово-кредитна політика сприяння інноваційному розвитку // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Економіка. – Київ, 2005. – № 77. – С. 52–54 (0,3 д.а., авт. – 0,2 д.а.). (Особистий внесок: проведено аналіз впливу грошово-кредитної політики на інноваційний розвиток національної економіки).
6. Яфінович О.Б., Рожко О.Д. Фінансово-кредитні важелі інноваційного розвитку України // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць / Науково-дослідний економ. ін-т. – Київ, 2005. – Вип. 10 (53). – С. 50–54 (0,44 д.а., авт. – 0,3 д.а.). (Особистий внесок: розкрито сутність фінансово-кредитних важелів та напрями їх застосування в економіці України).
В інших виданнях:
7. Яфінович О.Б. Державний бюджет в інноваційному розвитку реального сектору економіки// Матеріали міжнародної науково–практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги “Шевченківська весна”/ За заг. ред. проф. О.К. Закусила. – Київ, 2005. – Вип. III, Ч.2. Природничі, технічні та економічні науки. – С.223–225 (0,13 д.а.).
