У даному дисертаційному дослідженні відповідно до мети та поставлених завдань здійснено філософсько-релігієзнавче осмислення космологічних уявлень представників східної патристики: 1. Здійснити цілісну реконструкцію космологічних уявлень представників східної патристики можливо лише на основі принципів системного підходу, відповідно до якого космологічні уявлення необхідно розглядати як невід‘ємну складову більш загальних систем: з одного боку, системи поглядів людини на світ та своє місце у ньому; а з іншого боку – богословської системи поглядів святих отців церкви. 2. В історії розвитку космологічних уявлень від давнини до сьогодення припустимо виділяти такі етапи: міфологічна космологія, натурфілософська космологія, наукова космологія. Питомою властивістю міфологічних та натурфілософських космологічних систем було те, що вони створювалися переважно умоглядно, на основі філософських чи релігійних міркувань. Емпіричні дані, які були вельми обмеженими, відігравали у цих “космологіях” лише підпорядковану роль. Після виникнення фізичної космології та перетворення її на природничу науку, для якої основне значення відіграють передусім емпіричні дані, відбулося принципове зміщення акцентів: сьогодні не релігійно-філософські міркування визначають формування космологічних уявлень, а навпаки – результати емпіричних та теоретичних досліджень фізичної космології викликають світоглядні зрушення та впливають на релігійне й філософське осмислення Всесвіту, що принципово відрізняє теперішню ситуацію від тієї, яка була характерна для міфологічних та натурфілософських космологій. 3. Космологічні погляди представників східної патристики є результатом філософського переосмислення вихідного біблійного матеріалу та ідейної спадщини античної натурфілософії, і виникають вони у результаті гострої полеміки з різними спекулятивними системами. Найбільше сприяння розробці космологічної проблематики відбувалось у добу полеміки з язичництвом. У результаті боротьби з поглядами античної філософії, гностицизму, маніхейства, інших напрямків релігійно-філософської думки того часу, були розроблені та обґрунтовані наріжні засади вчення про творення світу та його устрій. Хоча космологічні уявлення не отримали догматичного оформлення, але основні положення були осмислені з християнських позицій, і з цієї точки зору, основи християнської космології були закладені. 4. Проблеми, які хвилювали святих отців, торкалися найважливіших питань, що зрештою зводилися до наріжних засад християнського віровчення. Як наслідок, космологічна проблематика цікавила богословів лише тією мірою, якою її наслідки впливали на догматичну систему християнства. Отже, більшість космологічних питань розглядається і вирішується представниками східної патристики у значно ширшому смисловому та понятійному контексті. Результати розв‘язання космологічних проблем не лише чітко корелюються з іншими гострими богословськими проблемами того часу, а безпосередньо визначаються ними. Дані ж тогочасного природознавства більш-менш органічно вплелися до систем, створених отцями церкви. Оскільки космогонічні уявлення патристичної доби виникають у результаті гострої полеміки однієї спекулятивної системи з іншими не менш спекулятивними, а не на основі чи у суперечці з даними природознавства. Парадоксальність ситуації полягає у тому, що саме абсорбція християнською космологією даних античної науки і створила підстави для конфлікту з даними сучасного природознавства. 5. Проблема адекватної часові інтерпретації здобутків сучасної космології актуальна для богословів всіх гілок християнства. Особливістю дискусії православних богословів є їхнє постійне прагнення відшукати аргументи на користь своєї позиції у спадщині отців церкви. Але попри декларування “вірності святоотцівській традиції” богослови вибірково послуговуються ідейною спадщиною східної патристики. Так само довільно здійснюється й вибір “істинних” космологічних теорій сучасного природознавства. Найчастіше богослови послуговуються теоріями, побудованими на основі релятивістської теорії тяжіння (теорія Великого Вибуху та інфляційна теорія). Між тим, схвалення тієї чи іншої космологічної теорії часто заводить богословів у глухий кут. Сучасні богослови часто вступають у полеміку з даними природознавства, з єдиною метою – у будь-яку ціну довести істинність біблійної космології, забуваючи, що для отців церкви космологія відігравала лише допоміжну роль у процесі пізнання Бога. Доводиться визнати і те, що у результаті осмислення космологічних уявлень представників східної патристики у зв‘язку з даними сучасної космології має місце суттєве викривлення змісту як сучасних космологічних моделей, так й ідейної спадщини отців церкви. |