У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми інтенсифікації правозастосовчої діяльності, сутність якого полягає у використанні з цією метою технології електронних експертних систем. Найбільш значимими результатами дисертаційного дослідження, які характеризують його наукову новизну, слід вважати наступні: 1. Для філософії права (як і для будь-якої науки) процес дослідження свого предмету не є самоціллю, філософське осмислення правової реальності має на меті віднайдення критеріїв, а також шляхів, способів і засобів її раціональної позитивної трансформації відповідно до природно-правових ідеалів та з урахуванням релігійних, моральних, культурних нормативних комплексів і ціннісних установок, домінуючих у суспільстві. Таким чином, у полі критичного філософсько-правового аналізу опиняються не лише фундаментальні онтологічні, гносеологічні чи аксіологічні аспекти правового буття, але й конкретні правові проблеми, що зумовлює необхідність виділення у складі філософсько-правової науки відповідної галузі досліджень практично орієнтованого характеру – правової праксеології. 2. Правозастосування як феномен, котрий значною мірою відображає рівень реалізації в Україні принципу верховенства права, вимагає особливої уваги з боку правознавців. Дослідження цього явища і процесу доцільно здійснювати в контексті елементного складу національної правової системи, оскільки такий підхід дозволяє використати переваги системно-структурного аналізу, наукова цінність якого є безсумнівною. У процесі здійснення застосування права кожний елемент правової системи проходить перевірку практикою суспільного життя. Разом з тим, правозастосовники, на жаль, нерідко порушують встановлені законом терміни розгляду справ, здійснюючи юридичну кваліфікацію діяння, припускаються численних помилок, загальний обсяг і зміст яких свідчать про нагальну необхідність розробки шляхів модернізації правозастосовчої діяльності. 3. Актуальна проблема удосконалення правозастосування може бути вирішена за умови використання комплексного методологічного підходу до вивчення можливостей впливу на правову реальність, котрий знаходить прояв у залученні здобутків філософії права, позитивної теорії права, логіки, лінгвістики, інженерної психології, інформатики та інших наукових дисциплін з метою генерування та аналізу напрямків інтенсифікації правозастосовчого процесу. Такий підхід дозволив автору визначити ряд напрямів удосконалення застосування права та згрупувати їх у функціонально однорідні блоки (С.11 автореферату). 4. Напрями удосконалення правозастосування, котрі входять до “організаційного” блоку, видаються найбільш раціональними та перспективними, оскільки передбачають досягнення продуктивних змін у роботі правозастосовника за оптимальних витрат. До числа згаданих напрямів належить удосконалення юридичного діловодства, вироблення рекомендацій з ефективної організації праці правозастосовників, логіко-функціональний аналіз, формалізація правозастосування, які створюють необхідні передумови для часткової автоматизації правозастосовчого процесу. В роботі критично розглянуто деякі існуючі варіанти логічного моделювання правової норми та запропоновано авторський. 5. Встановлено, що логіко-функціональний аналіз і формалізація професійної діяльності правозастосовника дають змогу виявити та усунути приховані логічні помилки й суперечності як у законодавстві, так і в практиці його застосування. Крім того, використання даних методів сучасної символічної логіки дозволяє побудувати відповідний “правозастосовчий алгоритм”, на основі якого може бути розроблена автоматизована інформаційна система, призначена для імітування аналітичних процедур осіб, котрі застосовують норми права. 6. Безпосередній розробці правозастосовчої електронної системи повинен передувати етап теоретичного обґрунтування, який значною мірою був реалізований у пропонованій роботі. В результаті попереднього вивчення проблематики можна стверджувати, що назва “інтелектуальні системи” відносно до комп’ютерних програм, котрі моделюють інтелектуальну діяльність правозастосовників, є неточною, у зв’язку з чим пропонується для позначення подібних програмно-апаратних комплексів використовувати термін “квазіінтелектуальні системи”. 7. Найбільш адекватними цілям і специфіці комп’ютерного моделювання у сфері права є прагматичний напрямок галузі “штучного інтелекту”, зокрема, технологія електронних експертних систем, що дозволяє на основі узагальнених знань високопрофесійних спеціалістів про предметну область та введених даних, котрі характеризують фактичні обставини справи, вирішувати проблемні ситуації, до розв’язання яких зазвичай залучається досить широке коло експертів. 8. Правозастосовча електронна експертна система може бути розроблена на основі продукційної моделі подання знань із зворотними висновками, яка реалізує алгоритмічний підхід до керування складними системами та забезпечує як відносну простоту механізму логічного виводу, так і належну швидкість прийняття рішення. В роботі було визначено цілі, завдання, структурні елементи, функції та деякі інші значимі характеристики даної системи, окреслено основні етапи її розробки. 9. Незважаючи на відсутність жодної автоматизованої системи, яка б супроводжувала діяльність юриста на всіх етапах правозастосовчого процесу, вивчення сучасного стану інформатизації правозастосування, а також співставлення проблем і перспектив створення та впровадження ПЕЕС доводять доцільність її розробки й використання. |
