Анотація до роботи:

Нікітін А.В. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12. – філософія права. – Національна академія внутрішніх справ України. Київ 2004.

Дисертаційне дослідження націлене на розробку концептуально-методологічного апарата сучасної філософії права стосовно аналізу проблем негативної соціальної девіантності, що представляють економічну, політичну і правову значимість. Обґрунтовується, що рішення цих проблем може бути найбільш ефективним за комплексного до них підходу. Комплексність підходу полягає в плідному співробітництві філософії права, юридичної соціології, юридичної психології й інших соціальних наук. Такого роду підхід має велике практичне значення, оскільки зв'язаний з рішенням широкого спектра соціально важливих задач, включаючи державно-правові (соціальний контроль, управління, вироблення морально-правових установок тощо).

1. Теорії соціальної поведінки сьогодні є відображенням складних проблем сучасності. Багатоаспектність даних проблем, досліджуваних філософами, соціологами, психологами і юристами, які дотримуються різних методологічних настанов, збільшує труднощі, які очікують дослідників.

2. Дослідження проблеми девіантності, яка має дуже велику економічну, політичну і правову значущість, можуть стати значно ефективнішими за умови комплексного підходу, який полягає в плідному співробітництві фахівців з філософії права, юридичної соціології, юридичної психології й інших соціальних наук на основі використання концептуально-методологічного апарату філософії права.

3. Досвід наукових досліджень Е.Дюркгейма свідчить, що такі патологічні соціальні явища, як злочинність та інші форми протиправних діянь, можуть доволі глибоко аналізуватися в межах соціально орієнтованої філософії права і юридичної соціології.

4. Ідея політики права, яку запропонував Л.Й. Петражицький на початку ХХ століття, поєднувала моральні та психологічно-правові регулятори поведінки особистості, чого не знала попередня юриспруденція. Політика права, як соціально-психологічна наука, націлена на вивчення факторів правової мотивації і створення правової педагогіки, стала тим фундаментом, на якому пізніше розвивалися юридична психологія і юридична соціологія.

5. Американський соціолог Е.Гоффман, вивчаючи різні аспекти життєдіяльності людської особистості, виходить на поняття “девіантність” для позначення тих ролей, що більшою чи меншою мірою відхиляються від моральних і юридичних норм, прийнятих у певному суспільстві.

6. Застосування персонологічних методик дослідження до девіантних особистостей дозволяє зробити певні висновки про закономірності різних відхилень поведінки окремих суб’єктів від вимог соціальних норм.

7. Соціальний контроль необхідний для того, щоб протистояння людини і суспільства не призвело до необоротних деструктивних процесів як для особистості, так і для соціуму. На основі цієї наукової категорії доволі вдало аналізуються суспільні явища та процеси, що дозволяє виявляти найтиповіші форми девіантності. В свою чергу аналіз самого соціального контролю потребує комплексного підходу.

8. Організована злочинність і тероризм – радикально девіантні форми соціальної діяльності. Незважаючи на зростання цих вкрай небезпечних явищ у сучасному світі, досі немає їх юридично чіткого і зрозумілого визначення, що перешкоджає боротьбі з цим соціальним злом. Зазначені явища повинні аналізуватися на основі філософсько-правових і юридично-соціологічних теорій девіантності протиправних дій з використанням комплексного підходу.

9. Визначення характеру убивства необхідно здійснювати в межах понять «право жити» і «право на життя», які, з одного боку, мають філософсько-правове підґрунтя, а з іншого – прив'язані до певних юридичних доктрин. Філософсько-правова зумовленість зазначених понять передбачає необхідність визначення як негативних, так і позитивних характеристик суб’єкта вбивства, що неможливо зробити, не спираючись на відповідні концепції девіантності.

10. Важливим компонентом філософії права є філософія покарання, яка активно використовує категорії «особистість», «девіантна особистість», «громадянин», «права людини» тощо. Однією з центральних категорій філософії покарання є категорія девіантності, яка дозволяє здійснювати соціально-психологічний і соціологічний аналіз особистості ув'язненого.

11. При визначенні відхилень від соціально-гуманістичної нормалі потрібно спиратись на основні гуманістичні цінності, ідеї природного права. Виникнення ювенальної юстиції, яка випливає з вікової специфіки неповнолітніх, є перемогою гуманістичних тенденцій у правовій теорії та судовій практиці. Ідеї ювенальної юстиції мають втілюватися не лише у судочинстві, а й у реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, при застосуванні покарання й інших примусових заходів впливу, в тому числі виборі методів виховання і нагляду.

Публікації автора:

1.Феномен самогубства: історія та сучасність // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України, 1999. – № 3 – С. 207–213.

2. Сімейно-побутові чинники суїцидальної поведінки співробітників ОВС // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України, 2000. – № 3. – С. 153-151.

3. Проблеми психопрофілактики суїцидальної поведінки співробітників ОВС // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України, 2002. – № 3. – С. 201-208.

4. Філософія права і метапсихологічні дослідження // Держава і право (юридичні і політичні науки), 2003. – № 20 – С. 57-64.

5. Філософсько-правові погляди Л.Й.Петражицького у контексті сучасних досліджень // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених – науково-практичний збірник, 2003. – № 19 (Міліція України, 2003. - № 7) – С. 14–18.

6. Вплив аномії на нормативну поведінку суспільства // Право України, 2003. – № 9 – С. 44–48.

7. Критерії визначення організованої злочинності у контексті філософсько-правових оцінок // Підприємництво, господарство і право, 2003. – № 9 – С. 114–118.