У дисертації всебічно розглянуто актуальну філософсько-правову наукову проблему, пов’язану із обґрунтуванням специфіки й напрямів правового виховання молоді, в тому числі курсантів закладів освіти МВС України. Результати виконаного дослідження дають підстави сформулювати основні висновки, що є певним внеском у розвиток науки філософії права: 1. Філософсько-правове обґрунтування виховання людини на сучасному етапі розвитку суспільства має здійснюватися через всебічне теоретичне осмислення й інтегрування результатів досліджень суміжних наук (соціології, психології, педагогіки та ін.). 2. З філософсько-правових позицій закономірності правового виховання молоді виявляються через діалектичну єдність природного й соціального, індивідуального й суспільного, абстрактного й конкретного, правового й вільного в людині, а також загального, особливого й одиничного. Тому в такій філософсько-правовій площині виховання молоді в суспільстві необхідно розглядати, по-перше, як засвоєння соціального і правового досвіду попередніх поколінь; по-друге, як пізнання соціальних і правових норм та формування досвіду власної поведінки і відносин, у тому числі певної моделі правової поведінки; по-третє, як соціалізацію; по-четверте, як формування особистості у взаємозв’язку природних (біологічних) й зовнішніх (соціальних, у тому числі правових) факторів. По-п’яте, як формування внутрішньої свободи вибору стилю і форм поведінки в межах правового поля. 3. З філософсько-правових позицій правове виховання являє собою суспільно-буттєву необхідність. Правове виховання молоді, в тому числі й курсантів закладів освіти МВС України, – це цілеспрямована, організована, послідовна та системна діяльність з боку державних органів, установ та інших учасників правовиховного процесу для формування у молоді належного рівня правосвідомості, яка буде визначальним чинником правомірної поведінки. 4. У філософсько-правовому міждисциплінарному розумінні правосвідомість – це інтегроване духовносоціопсихічне явище, в основі якого є правові норми як спонукальні мотиви дій, вчинків і поведінки особистості загалом відповідно до їх змісту. Як інтегроване явище, правосвідомість формується під дією духовного, соціального, психічного та особистісного, а також під впливом історичного розвитку народу, його менталітету. У структурному плані правосвідомість включає такі компоненти: світоглядний, духовний, моральний, естетичний, правоціннісний, професійно-правовий, буденно-правовий і психологічний. 5. Формування правомірної поведінки молоді тісно пов’язано з сутністю правової природи людини, її особистістю, яка у часі або прогресує, або регресує, а також зі змістом правового виховання. 6. Зміст правового виховання курсантів закладів освіти МВС України становить сукупність знань, навичок і вмінь з юридичних, філософських, психологічних, педагогічних, соціологічних, спеціальних та інших навчальних дисциплін, а також систему переконань й установок, які забезпечують правомірну поведінку в суспільстві та професійній діяльності в органах внутрішніх справ. 7. У процесі правового виховання зміст вкладається у конкретні форми й за сукупністю методів і різних засобів передається курсантам. Ефективність засвоєння курсантами змісту, тобто знань, навичок і вмінь, залежить від того, в які форми був вкладений зміст, які міждисциплінарні методи застосовувалися для того, щоб курсанти не лише оволоділи цими знаннями, навичками і вміннями, а й перетворили їх у свої переконання, мотиви поведінки і професійної діяльності. 8. У практичній площині діалектика правового виховання у вищих закладах освіти МВС України виявляється як доцільне поєднання за змістом, цілями та умовами сукупності різних підходів, принципів, форм, методів і засобів виховного впливу на курсантів. 9. Особливості правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України полягають у тому, що: – воно спрямовано не лише на формування їх власної правомірної поведінки, а й на формування знань, навичок, умінь, переконань та установок щодо, по-перше, забезпечення пріоритету права в їхній професійній правоохоронній діяльності, по-друге, - запобігання професійно-моральній деформації, по-третє, - здатності забезпечувати правомірну поведінку громадян; – на курсантів здійснюється виховний вплив як у ході навчальних занять, так і у позанавчальний час, організовано і через створення спеціальних умов; – воно здійснюється в період правозастосовної (навчальної) практики, участі курсантів разом із працівниками підрозділів міліції в охороні громадського порядку під час різноманітних масових заходів, участі у правовому вихованні учнів середніх шкіл, наданні юридичної допомоги населенню під час чергувань в „юридичній клініці” університету; – спрямовано на формування негативного ставлення до фактів порушення законності, аморальних вчинків, правопорушень, а також на виховання поваги до Конституції та законів України, глибокої переконаності у справедливості й доцільності заснованого на них правопорядку; – у курсантів постійно формується усвідомлення необхідності і готовності підкорятися наказам, правовим нормам, а також установка на справедливість у розв’язанні завдань майбутньої професійної діяльності; – воно також здійснюється через індивідуально-виховну роботу й шляхом самовиховання; – у процесі правовиховної діяльності до курсантів задля досягнення правомірної поведінки можуть застосовуватися також методи примусу і покарання. |
