Анотація до роботи:

Литвинов О.М. Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

У дисертації досліджується вчення видатного правознавця "Срібного віку" російської культури Павла Івановича Новгородцева. У першому розділі розглядається історико-філософське обґрунтування Новгородцевим теорії природного права. З'ясовуються генезис та історичні умови формування й еволюції філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева, а також його суспільний ідеал як конструктивна утопія, у центр якого поставлено особистість. Аналізується значення діяльності Новгородцева як засновника московської школи "відродженого природного права". Запропоновано нову періодизацію творчості вченого. У другому розділі розглядається роль суспільного ідеалу в соціально-правовому житті. Показано, як через критику утопій бездержавності марксизму й анархізму вчений розкриває значення правової держави як суспільного ідеалу з обґрунтованими ним якостями абсолютного морального характеру та нескінченності. Виявлено коло ідей Новгородцева, які і співзвучні перемінам, що здійснюються сьогодні в Україні, і знайшли вже відбиття в чинній Конституції. Насамперед це стосується юридичного обґрунтування соціальних функцій правової держави.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, яке поглиблює філософсько-правові знання про еволюцію поглядів на відносини між особистістю й державою та значення суспільного ідеалу в процесі розбудови сучасної соціальної й правової держави. Досліджені твори Новгородцева дозволяють тлумачити його спадщину як напуття нащадкам про те, що тільки абсолютний ідеал може протистояти кризовим, нігілістичним тенденціям суспільної практики.

Результати дослідження сформульовано в таких основних висновках.

1. Формування філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева було обумовлене як особливостями часу після буржуазних реформ 60-х-70-х років ХIХ ст. в Російській імперії, так і поглядами вченого, у яких сконцентрувалися ідеї світової філософсько-правової думки про необхідність критики існуючого права з точки зору найвищих етичних уявлень про абсолютні норми (суспільного ідеалу).

2. Як історик філософії права П.І.Новгородцев осмислює й розкриває нові аспекти соціальних поглядів як німецьких мислителів (І.Кант, Ґ.Геґель, Ґ.Пухта, К.Савіньї, К.Берґбом, ін.), так і російських (М.Карамзін, О.Герцен, В.Соловйов, ін.).

3. П.І.Новгородцев показав постійну актуальність природного права як найвищого морального критерію оцінки будь-якого людського закону, довів необхідність відмови від механістично-інструментального каузального мислення в теорії держави й права для вирішення її фундаментальних завдань. Новгородцев є фундатором потужної течії "відродженого природного права" у російській філософії права, яка має всі ознаки наукової школи, а масштаб досягнень надає підстави зарахувати його до класиків філософії права початку ХХ століття.

4. П.І.Новгородцев зробив суттєвий внесок щодо розробки поняття "школа" у правовій науці, започаткувавши критерії філософсько-правової школи: а) формулювання головної генералізуючої ідеї; б) дослідження її генезису; в) визначення кола дослідницьких проблем згідно з генералізуючою ідеєю; г) виокремлення основної постаті школи, як правило автора головної ідеї; ґ) установлення зв’язку визначених проблем із загальносвітоглядними домінантами епохи; д) розвиток ідеї критиками: послідовниками та опонентами.

5. Зміст та якісне наповнення еволюції наукової діяльності П.І. Новгородцева дозволяє зробити висновок про чотири періоди його творчості: перший (1896-1903) – період становлення, другий (1904-1910) – період розробки теорії "відродженого природного права зі змістом, що змінюється", третій (1910-1917) – період активного дослідження абсолютного ідеалу й розробки на цих засадах теорії правової держави, четвертий (1918-1924) – тлумачення цього ідеалу як православно-християнського.

6. На основі використання історичного, діалектичного та інших методів дослідження (зокрема феноменологічного, теорії інтеріоризації тощо, а також таких, що збігаються з синергетичним підходом) П.І. Новгородцев довів, що абсолютний ідеал імперативно-морального характеру має зруйнувати уявлення про можливість соціальної досконалої гармонії і повинен розумітися як можливість нескінченного розвитку особистості, у чому й полягає його конструктивність і дієвість. Він доводить невідповідність утопічної ідеї бездержавності марксизму та анархізму класичній юридичній науці, а також хибність боротьби з ідеєю держави й ідеєю чистого права як вираженням моральної ідеї справедливості.

7. Розкривши основне протиріччя марксизму й анархізму (неможливість відповідати вимогам практичного життя та свідченням історичних фактів), російський філософ права показав основи слабкості суспільних ідеалів цих учень: і надраціональний соціалістичний ідеал тотального узагальнення суспільного життя, і ірраціональний ідеал абстрактної індивідуальної свободи анархізму неспроможні відповідати реальним життєвим завданням, які потребують розмежування приватного й суспільного, оскільки їхнє змішування призводить до негативних наслідків як для держави, так і для особистості.

8. Згідно з результатами дослідження П.І.Новгородцевим ідеї правової держави можна констатувати, що в основі її ідеалу лежить теорія природного права, а сам цей ідеал пройшов три етапи розвитку: перший – обґрунтування ідеї віротерпимості, другий – теоретична розробка політичної доктрини французької революції, третій – покладення на державу певних соціальних зобов’язань. Ця еволюція в бік держави соціально-правової підвищує роль самої держави в подоланні об’єктивного протиріччя між особистістю й суспільством, а тому стає можливим використовувати консолідуючий потенціал права для зміцнення духовного та громадянського об’єднання країни, підкорення суспільного життя загальному правовому порядку.

9. Із філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева витікає, що поняття ідеалу виступало й виступає сьогодні найважливішою конструктивною думкою і вітчизняних, і зарубіжних учених у розбудові теорії правової держави, а тому й відповідні положення Конституції України слід розглядати не як декларативні, а як програмні, сконструйовані на основі найвищих досягнень теорії природного права, тобто як конструктивний ідеал.

10. Положення П.І.Новгородцева про юридичний статус соціальних прав особистості підтримує сучасна українська правознавча думка, що знайшло відбиття в Конституції України, а характеристики в ній держави спочатку як "соціальної", а потім як "правової" відбивають специфіку історичного розвитку України.

11. Визначена П.І.Новгородцевим необхідність звернення до абсолютного морального авторитету, тобто ідеалу в державно-правовому житті й основні положення природно-правової теорії вже знайшли відбиття в чинній Конституції України як апеляція до Бога й вимога обов’язковості дотримання принципів демократії, прав людини, що доводить його правоту в тлумаченні значення суспільного ідеалу для розбудови правової держави, але основною проблемою залишається відповідність законодавства вимогам Конституції.

Перспективи подальшого дослідження логічними виглядають у двох напрямах. Перший стосується самої постаті філософа права (юридична біографія вченого; його зв’язки з Україною; громадська та політична діяльність, включаючи причини невдач його партії; педагогічна діяльність і детальне вивчення "школи Новгородцева"), другий – ідей та проблем, які він досліджував та порушував (соціальні функції правової держави; ідея соборності як поняття політичне, правове, культурне тощо; розвиток останніх подій в Україні, які можна оцінити як такі, що певною мірою доводять правоту концепції Новгородцева, підтверджують визначений у Конституції рух до соціальної й правової держави).

У додатках подається хронологія творів П.І.Новгородцева й відомості про "Новгородцевські читання", які було проведено в Луганській академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України за ініціативою дисертанта в 1996, 2000 та 2003 роках і в роботі яких брали участь учені України, Росії та Литви.

За темою дослідження опубліковано такі основні роботи:

1. Литвинов О.М. Повернення Павла Новгородцева, або про необхідність "виправлення імен" // Проблеми філософії права: Міжнародний часопис /Ред.-засновники Шемшученко Ю.С., Попович М.В., Козловський А.А. – 2005. – Т.ІІІ. – №1. – Київ-Чернівці, 2005. – С.152-159.

2. Литвинов А.Н. Полемика П.И.Новгородцева и Л.И.Петражицкого о возрождении естественного права, или как теория права, направляясь в Индию, может попасть в Америку // Философия права. – 2004. – № 2 (10). – Ростов н/Д, 2004. – С.13-19.

3. Литвинов О.М. П.І.Новгородцев: суспільний ідеал як конструктивна утопія // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2004. – № 2. – С.4-29.

4. Литвинов О.М. Становлення ідеї правової держави у новий час (за лекціями з історії філософії права П.І.Новгородцева) // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – 2002. – № 2. – Донецьк, 2002. – С.3-14.

5. Литвинов О.М. Павло Іванович Новгородцев: життєвий шлях (спроба біографічної реконструкції) // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України: Спеціальний випуск: У 5-ти частинах. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – Частина 1. – С.15-24.

6. Литвинов А.Н. О некоторых аспектах учения П.И.Новгородцева о правовом государстве и их значении для решения проблем государственного строительства в Украине // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Спеціальний випуск, 2001: Ідея правової держави: історія і сучасність. – С.10-20.

7. Литвинов А. Уроки профессора Новгородцева (идея правового государства как проблема культурного развития Украины) // Ідея правової держави: історія і сучасність: Збірник наукових праць, присвячений 135-річчю з дня народження П.І.Новгородцева /Відп. ред. О.М.Єременко, О.М.Литвинов. – Київ-Луганськ, 2002. – С.29-38.

8. Литвинов А.Н. Вариации на тему П.И.Новгородцева (о культурных и нравственных аспектах проблемы правового государства) // Вершини творчості: Зб. ст. за матеріалами наук.-практ. конференції "Значення спадщини П.І.Новгородцева для розвитку культури Сходу України". – Луганськ: Вид-во Луг. держ. пед. ун-ту, 1999. – С.24-35.

9. Литвинов О.М. Про проблему свободи в практичній філософії П.І.Новгородцева // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії: Матеріали Х Харківських Міжнародних Сковородинівських читань. В 2 ч. – Х.: Екограф, 2003. – Ч.1. – С.52-55.

10. Литвинов О.М. Східно-західний дискурс у політико-правовій думці в історії філософії від Івана Вишенського до Павла Новгородцева: православно-християнська парадигма // Культурно-творча спадщина Григорія Сковороди (до 280-ї річниці від дня народження). Збірник наукових праць за матеріалами доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-методичної конференції. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2002. – С.69-75.