У висновках підсумовуються отримані у дисертаційній роботі результати щодо вирішення проблеми свідомості в життєвому світі національно-духовного буття людини. Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у таких положеннях:
“життєвий світ” є конструктом абстрагуючої теоретичної діяльності, результатом феноменологічної редукції смислової сторони об’єктів природного і соціального середовища як сфери значень, в яких конституюються виміри екзистенції і духовності людини, актуалізуючись в артефактах національної історії, свідомості і культури;
феномен свідомості в якості визначення дійсності демонструє своїм змістом взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього, сутності й існування, індивідуального і суспільного. Свідомість характеризує такий спосіб існування суб’єктивності, в якому свідчення об’єктивності в своїй даності набувають статусу очевидності для себе;
однією серед важливих характеристик онтології свідомості є національна свідомість як спосіб інтеграції особистості в “життєвий світ” і, водночас, умова формування “Я”. Багатовимірність “Я” в духовному є умовою впорядкованості внутрішнього світу індивіда, становлення його персоніфікованої ідентичності;
аналіз національної свідомості виявляє цілісність особистості в соціальності. Коли міра автентичності співпадає із характером зв’язку сутності та існування, то особистість реалізує себе в сукупності об’єктивних і суб’єктивних світовідношень національно-культурного буття;
духовна сутність людини формується в процесі подолання суперечностей “дійсного” і “недійсного”, внаслідок чого культурна реальність набуває смислу зосередження “онтологічних можливостей”. Отже, “дійсна” якість індивіда визначається його ментально-ірраціональними потенціями, що є визначальними у змісті “життєвого світу” людини;
феномени національно-свідомого, духовно-культурного досвіду, будучи включені в діяльно-буттєвий ряд опредметненої дійсності, визначають національну ідею в якості “образу” смислу життя і способу самопізнання особистості. Національна ідея як соціально-духовне утворення констатує аксіологічні орієнтації людини, які уможливлюють відповідність міри свободи потребам внутрішньо-необхідної діяльності;
універсальність ціннісних смислів має динамічну структуру, цілісність якої реалізується в національній свідомості через ідеал В ідеалі предмети духовних почуттів постають смисложиттєвими цілями в їх спрямованості у майбутнє. Природа і сутність національного ідеалу полягає в творчості нового і наданні йому смислу, у постійному виході за межі наявного у творенні майбутнього;
екзистенціали цілісної особистості – совість, добро, мораль, свобода, культурні традиції, справедливість, етнічна спільнота – є самоцінною сферою, яка формує національно-свідомі виміри життя. Національна свідомість є умовою розкриття інтелектуально-творчого потенціалу особистості, її неповторності й унікальності.
|