Анотація до роботи:

Романов Ю.О. Феномен "підпілля" в поетиці Ф.М. Достоєвського: архетипічне та типологічне. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2003.

У дисертації представлено нове розуміння категорії "підпілля" у творчості Ф.М. Достоєвського як архетипічного та типологічного явища; вперше образ людини з "підпілля" розглянуто як носія архетипічних властивостей, виявлено архетипічну модель "підпільної" поведінки і самосвідомості.

Внаслідок аналізу повісті Достоєвського "Нотатки з підпілля", головний герой якої найбільш повно втілює "підпільні" риси, та дослідження їх реалізації в образах романів "Злочин і кара", "Ідіот", "Біси", "Підліток" розкрито ієрархію "підпільних" властивостей, виділено психологічні домінанти і на цій підставі намічено типологію персонажів з наявними "підпільними" ознаками. Зазначено вплив архетипічного феномену "підпілля" на поетику Достоєвського, а також зроблено висновки щодо значущості цієї художньої категорії для світової літератури.

У висновках відбиваються результати дослідження, звертається увага на те, що:

- у дисертації наведене теоретичне узагальнення і самостійне – нове, за напрямом і змістом – вирішення важливої наукової проблеми, а саме: всебічно простежено реалізацію властивостей архетипічного образу "підпільного" героя в художньому світі Ф.М. Достоєвського;

- ця проблема розв’язана із застосуванням теорії архетипів та сучасних наукових концепцій щодо архетипного підходу при аналізі літературних творів. Крім того в роботі використано широке коло літературознавчих праць, присвячених безпосередньо темі "підпілля";

- на цій підставі здійснено всебічний розгляд повісті "Нотатки з підпілля", а також романів "Злочин і кара", "Ідіот", "Біси" та "Підліток", виявлено сутність "підпільного феномену" у творчості Достоєвського як архетипічного та типологічного явища в широкому і вузькому розумінні, розкрито його конкретні змістовні складники;

- у дисертації з’ясовано, що найбільш повну реалізацію цей феномен знайшов у образі людини з "підпілля", представленій, насамперед, "підпільним парадоксалістом". У ході дослідження визначено його домінантні риси, ієрархію "підпільних" властивостей і відтворено архетипічну модель "підпільних" поведінки та свідомості. Також проаналізовано відображення цієї моделі в героях наступних творів Достоєвського, завдяки чому підтверджено відповідність "підпільної" людини категорії архетипічного образу і водночас намічено типологію "підпільних" героїв письменника;

- дослідження показало, що при реалізації "підпільних" властивостей у персонажах Достоєвського у провідній ролі неодмінно виступають такі "підпільні" якості, як людинобожество і "підпільний" естетизм. Людинобожество є ідейною опозицією всього пафосу творчості Достоєвського і відображує "горно моральних сумнівів", через яке пройшла його "Осанна"; "підпільний" естетизм, як правило, виступає супутником людинобожественої ідеї. Якщо герой Достоєвського не відповідає своєму "надзоряному" ідеалові, то виразом його "підпільного" естетизму є сягаюче до "рішучої насолоди" моральне самознищення. Саме такими є "підпільний" парадоксаліст, Розкольников, Мармеладови, Ганя Іволгін, Лебедєв, Іполит Терентьєв, Аркадій Долгорукий та ін. Деякі з них через самозасудження, трагічне самопізнання, внутрішню рефлексію здатні подолати "підпілля" та долучитися до "живого життя". У героїв, які наділені надзвичайною силою і вважають себе "вище за Бога" – Свідрігайлові, Ставрогіні, Версилові, – "підпільний" естетизм цілком замінює їх моральну свідомість, призводячи до духовного розпаду. В дисертації також означено контури "підпільної" типології залежно від того, чим уособлюється той чи інший персонаж Достоєвського з "підпільними" рисами (тобто, яка саме ідея-почуття стає реалізацією людинобожества). Наприклад, у Розкольникова – "наполеоністичне" "підпілля", у Свідригайлова та Ставрогіна – "сатанинське", у Аркадія Долгорукого – "ротшильдове" тощо;

- в роботі зазначено, що втілення "підпільного" феномена суттєво впливає на поетику творів Достоєвського. Реалізовані в героях письменника архетипічні риси "підпільної" людини значною мірою визначають систему образів митця як спілкування "душ, що не зливаються" (М. Бахтін) і зумовлюють специфіку композиції, сюжету, конфлікту, просторово-часового контінуума художнього цілого. Втілення архетипічного образу "підпільного" героя на рівні саме "підпілля" не можливе без специфічної образності метафізичного плану, без символізації окремих сцен, ситуацій, художніх деталей, мотивів, що складає другий план тексту.

Як підсумок, зазначимо, що Достоєвський, ясно усвідомлюючи значення зробленого їм великого художнього відкриття, – "підпілля", визнавав в ньому "правду життя", проблему "російської більшості" і передбачав свою славу відкривача "підпільного" феномену.

Подальший розвиток світової культури підтвердив правильність його передбачення: "Нотатки з підпілля" визнаються одним з найбільш читаних творів сучасності, а образ "підпільного" героя, "як Гамлет, Дон Кіхот, Дон Жуан і Фауст, досяг положення одного з архетипічних образів" (Д.Франк), що вплинув на розвиток світової літератури в цілому.

Публікації автора:

1. Романов Ю.А. Комментарии к повести Ф.М. Достоевского "Записки из подполья": Учебно-методическое пособие для студентов гуманитарного профиля. – Харьков: НТУ "ХПИ", 2002. – 56с. (3 др. арк.)

2. Романов Ю.А. "Преступление и наказание" Ф.М. Достоевского – "Шум и ярость" У. Фолкнера: сквозь призму "подполья" // Вестник Международного Славянского университета. – Харьков, 2001. – Т.4. – №1. – С.81–84. (0,5 др. арк.)

3. Романов Ю.А. Реализация свойств "подпольного" архетипа в романе Ф.М. Достоевского "Преступление и наказание" // Культура народов Причерноморья. – 2001. – №26. – С.135–141. (0,9 др. арк.)

4. Романов Ю.А. Отражение феномена "подполья" в романе Ф.М. Достоевского "Идиот" // Культура народов Причерноморья. – 2003. – №37. – С.279–288. (1,0 др. арк.)

5. Романов Ю.А. Конструктивная основа словаря образов Ф.М. Достоевского // Вестник Харьковского политехнического университета: Сборник научных трудов. – 1994. – Вып. 1. – №19. – С.101–108. (0,4 др. арк.)

6. Романов Ю.А. "Подпольный" герой Ф.М. Достоевского и У. Фолкнера ("Записки из подполья", "Сарторис") // Филологические студии. – Симферополь, 2001. –№13. – С.134–137. (0,4 др. арк.)

7. Романов Ю.А. Некоторые аспекты сопоставительного анализа творчества Ф.М. Достоевского и У.Фолкнера // Русское художественное слово: Тезисы докладов международной конференции. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. – С.55–56. (0,1 др. арк.)

8. Романов Ю.А. Типология "подполья" в творчестве Ф.М. Достоевского // Literatury i Jezyki Slowian Wschodnich. Stan Obecny i Tendencje Rozwojowe. Materialy Miedzynarodowej Konferencji Naukowej, Opole, 24–26 wrzesnia 1996. –Tom 1. – Opole: Uniwersytet Opolski, 1997. – С.123–124. (0,1 др. арк.)

9. Романов Ю.А. О функции самоказни в героях романа Ф.М. Достоевского "Преступление и наказание"// Достоевский и современность. Материалы XVI Международных Старорусских чтений 2001 года. – Старая Русса, 2002. – С.160–163. (0,2 др. арк.)