Анотація до роботи:

Курапова Т.М. Фармакологічна коррекція похідними піридинкарбонових кислот перекисної модифікації мембран гепатоцитів при інтоксикації тетрахлорметаном. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.03.05 – фармакологія. – Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню впливу похідних піридинкарбонових кислот на перекисну модифікацію мембран ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) клітин печінки за умов інтоксикації тетрахлорметаном (ТХМ). Проведено дослідження антирадикальної (АРА) та антиокислювальної (АОА) активностей похідних піридинкарбонових кислот - речовин ПВ-2 - ПВ-7 та препарату Амізон, а також вивчена їх здатність до комплексоутворення з сироватковим альбуміном людини. Сполуки з найбільш вираженими АРА та АОА (речовина ПВ-4 і амізон) були відібрані для подальших фармакологічних досліджень, в яких моделлю токсичного ураження печінки слугувало гостре отруєння щурів ТХМ. Показано, що введення отруєним ТХМ тваринам сполуки ПВ-4 та препарату Амізон призводить до зменшення вмісту в мембранах ЕР гепатоцитів перекисних продуктів ліпопереокиснення. Застосування амізону за умов отруєння щурів ТХМ призводить до нормалізації властивостей поверхні мембран та стабілізації структури їх білкових компонентів, а застосування ПВ-4 коригує стан глибинних ділянок мембранних білкових молекул та нормалізує білково-ліпідну взаємодію. При введенні отруєним ТХМ щурам речовини ПВ-4 або амізону спостерігається достовірне зниження у сироватці крові активності індикаторних ферментів цитолізу, а також зменшення інтенсивності процесів ліпопереокиснення, що свідчить про гепатопротекторні властивості вивчених похідних піридинкарбонових кислот.

В роботі на основі експериментальних досліджень in vitro та in vivo встановлена доцільність пошуку нових антиоксидантів серед похідних піридинкарбонових кислот.

1. Серед семи похідних піридинкарбонових кислот в тесті зі стабільним радикалом дифенілпікрилгідразилом антирадикальну активність виявляють сполуки ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-7 і препарат Амізон (p<0,05). Найбільша антирадикальна активність притаманна сполуці ПВ-4 й амізону і становить 11% та 15,5%, відповідно. За антирадикальними властивостями амізон переважає антиоксидант емоксипін, а сполука ПВ-4 – не поступається емоксипіну.

2. За даними інгібіювання процесів переокиснення ліпопротеїнів яєчного жовтка, що були контрольовані за методом Fe⁺²-індукованої біохемілюмінесценції, найвищу антиокислювальну активність, яка знаходиться на рівні емоксипіну (34 %), виявили сполуки ПВ-2 (33%), ПВ-4 (34 %) та препарат Амізон (30%), p<0,05.

3. Вірогідно високу здатність до комплексоутворення з альбуміном сироватки людини серед досліджуваних похідних піридинкарбонових кислот виявляють сполука ПВ-4 - К_св=(1,01+0,05)10⁴ М^-1 та препарат Амізон - К_св=(3,8+0,5)10³ М^-1.

4. Через 24 год після одноразового внутрішньоочеревинного введення білим щурам тетрахлорметану (ЛД₅₀) в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів відбувається активація процесів ПОЛ та накопичення перекисних продуктів, про що свідчить вірогідне збільшення інтенсивності швидкого спалаху Fe⁺²-індукованої біохемілюмінесценції (на 48%) та площі світлосуми (на 25%). Введення отруєним тваринам (через 0.5 та 3 год після отруєння) сполуки ПВ-4 (1/10 ЛД₅₀) або препарату Амізон (1/10 ЛД₅₀) призводить до зниження кількості гідроперекисів та інтенсивності реакцій ліпопереокиснення у мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів на 10 - 22% (p<0,05) у порівнянні з отруєнням.

5. У мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів за умов гострого отруєння тетрахлорметаном (ЛД₅₀, 24 год) спостерігається вірогідне зниження інтенсивності власної білкової флуоресценції на 21% і концентрації -аміногруп залишків лізину на 13%, тобто відбувається модифікація властивостей поверхні мембран, а саме, виникає негативний заряд, про що свідчить зниження інтенсивності флуоресценції зонда АНС (F_анс) на 33% (p<0,05). При внутрішньоочеревинному застосуванні препарату Амізон (1/10 ЛД₅₀) після отруєння ТХМ (через 0.5 та 3 год) відбувається нормалізація властивостей поверхні мембран та структури їх білкових компонентів.

6. За умов перекисної модифікації мембран ендоплазматичного ретикулуму клітин печінки щурів під впливом тетрахлорметану порушуються структурні властивості глибинних ділянок білкових мембранних молекул (значення константи Штерна–Фольмера (K_sv.) зростають на 20,3%, p<0,05), спостерігається дестабілізація білок-ліпідних взаємодій (ймовірність ІРПЕ (W) знижується на 30%, p<0,05). Внутрішньоочеревинне введення отруєним тваринам сполуки ПВ-4 (1/10 ЛД₅₀, через 0,5 та 3 год після отруєння) супроводжується повною нормалізацією вищезазначених параметрів.

7. Гостра інтоксикація тетрахлорметаном (ЛД₅₀) призводить до активації процесів ПОЛ та виснаження антиокислювальної ланки прооксидантно-антиоксидантної системи сироватки крові – вірогідно зростають значення інтенсивності повільного спалаху та площі світлосуми Н₂О₂-індукованої біохемілюмінесценції - на 66,3% та 28,0%, відповідно (p<0,05). Внутрішньоочеревинне введення отруєнним тваринам сполуки ПВ-4 або амізону зменшує вміст перекисних продуктів на 40 - 46% та підвищує антиокислювальні властивості сироватки крові на 21,6 - 22,8% (p<0,05).

8. При отруєнні тетрахлорметаном (ЛД₅₀) у сироватці крові щурів підвищується активність ферментів-маркерів цитолізу гепатоцитів АсАТ (на 45%), АлАТ (172%), ЛФ (61,4%), та у 1,4 рази знижується вміст загального білку. Застосування при отруєнні сполуки ПВ-4 або препарату Амізон (через 0,5 та 3 г, 1/10 ЛД₅₀) вірогідно зменшує у сироватці крові активність печінкових ферментів: АлАТ на 109% -127%, АсАТ на 14%-25%, ЛФ приблизно на 36%. Це свідчить про гепатопротекторні властивості, які сполука ПВ-4 і препарат Амізон виявляють внаслідок антиоксидинтної та мембраностабілізуючої дії.

Публікації автора:

1. Губський Ю.І., Горюшко Г.Г., Курапова Т.М., Вистунова І.Е., Даниленко В.П., Величко О.М. Антиокислювальна та антирадикальна активність амізону, ацетилсаліцилової кислоти та ортофену// Ліки. – 1999. - №3-4. – С.55 - 59.

Безпосередньо здобувачем проведені експериментальні дослідження, обробка даних, літературний пошук, технічний набір роботи.

2. Губский Ю.И., Горюшко А.Г., Вистунова И.Е., Курапова Т.Н., Саченко Л.Г., Даниленко В.Ф. Антирадикальные и антиокислительные свойства нестероидных противовоспалительных средств – производных пиридинкарбоновых кислот // Український біохімічний журнал. – 1999. - Т.71, №5. – С.85 - 89.

Безпосередньо здобувачем виконані експериментальні дослідження, обробка даних, технічний набір та редагування роботи.

3. Курапова Т.М. Амізон – інгібітор реакцій перекисного окислення у фракції мікросом печінки щурів// Одеський медичний журнал. – 1999. - Т.53, №3. – С.13 - 16.

4. Губський Ю.І., Горюшко Г.Г., Курапова Т.М. Вплив деяких похідних піридинкарбонових кислот на структурно-динамічні параметри мембран ЕР гепатоцитів при токсичному ураженні у щурів ТХМ // Ліки. – 2004. - №1-2. – С. 119 – 123.

Безпосередньо здобувачем виконані експериментальні дослідження, обробка даних, технічний набір та редагування роботи.

5. Курапова Т.Н., Вистунова И.Е., Пасечник М.Ф. Антиокислительные свойства сыворотки крови крыс в условиях интоксикации СCL₄ и применения производных пиридинкарбоновых кислот// Міжгалузева конференція молодих вчених "Актуальні проблеми фундаментальної і прикладної біохімії – 2000"//Український біохімічний журнал. – 2000. - Т.72, №6. – C.126.

6. Курапова Т.Н., Гудзенко А.В., Вистунова И.Е. Влияние амизона и вещества ПВ-4 на процессы липопереокисления в мембранах эндоплазматического ретикулума клеток печени крыс при интоксикации тетрахлорметаном // III Українська конференція молодих вчених, присвячена пам`яті академіка В.В. Фролькіса. – Київ, 28 січня 2002. – С.106 - 107.

7. Курапова Т.Н., Гудзенко А.В. Влияние “Амизона” и вещества ПВ-4 на активность ферментов сыворотки крови крыс при интоксикации тетрахлорметаном // IV Українська конференція молодих вчених, присвячена пам`яті академіка В.В.Фролькіса. – Київ, 24 січня 2003. – С.132 - 133.

8. Influence of some derivatives of pyridine carboxylic acids on structural and functional characteristics of endoplasmic reticulum membranes and fractionated nuclear chromatin of a liver of experimental animals under piosoning with tetrachloromethane and 1,2-dichloroethane / P.G.Zhminko, Yu. I.Gubskiy, A.N. Marchenko, E.L.Levitsky, N.V.Litvinova N.V., A.G.Goriushko, A.V.Matvienko, V.Ph.Danilenko, T.N.Kurapova, A.N.Velichko, L.P.Babenco, N.M.Kurskaya// Toxicology Letters (Official Journal of EUROTOX). – Abstracts of the 41^st Congress of the European Societies of Toxicology EUROTOX 2003 - `Science for Safety` Florence, Italy. – September 28 – October 1, 2003. – V.144, Suppl.1. – P.101 – 102.