Узагальнення результатів дослідження великого за обсягом масиву видань дає підстави сформулювати такі висновки: 1. За цільовим призначенням фахові часописи є найдрібнішим, точковим різновидом спеціальної преси. Їхні визначальні ознаки полягають у вузькій тематичній спрямованості та високопрофесійності, адже вони висвітлюють всі аспекти розвитку певної професії та створені фахівцями для фахівців. Всезростаючі потреби у створенні, переробленні та розповсюдженні інформації, які виникають у процесі масової комунікації, посприяли формуванню розгалуженої системи ЗМІ. Дослідження типології ЗМІ в українському та світовому контексті показало їх найбільшу трансформацію після входження у повсякденне життя суспільства мережі Інтернет та нових можливостей електронного видавництва, що змінило традиційний підхід до розуміння сукупності підсистем ЗМІ. Розширення типологічної схеми сучасних ЗМІ у контексті медіатипології та мікротипологічного аналізу на прикладі країн близького зарубіжжя та Великої Британії, суміші типологічних ознак, покладених в основу класифікації часописів для підготовленого читача в умовах України, зумовлює пошук особливостей підготовки до друку схожих за функціями наукових та фахових часописів як об’єктів дисертаційного дослідження. 2. Тематико-типологічний аналіз української видавничої періодики ХІХ-ХХ ст. показав, що у тяжких соціально-політичних та економічних умовах, які визначали долю держави: були закладені теоретичні основи галузі видавничої справи і редагування; результати наукових пошуків були представлені комплексом книгознавчих та видавничих часописів “Книгарь”, “Бібліологічні вісті”, “Нова книга” та ін., у яких вперше обговорювались питання редакторської майстерності та підготовки видань високої якості. Доведено, що тематичний та, частково, жанровий репертуар часописів того періоду фактично повністю збігається із сучасними проблемами галузі та набуває ще більшої актуальності у час кризи якісного українського книго- і пресодруку. 3. Зважаючи на масове зникнення часописів, які містили оказіональні рубрики до питань видавничої справи, обґрунтовано та доведено доцільність розробки комплексу журнальних моделей для вироблення оптимальної видавничої концепції та впровадження у видавничу практику часопису для видавців, який би задовольняв інтереси фахівців, підтримував наукову комунікацію та заповнив вільну нішу української періодики. Сформовано комплекс моделей часопису, які відображають його профіль, необхідних для стабільного випуску часопису відповідно до реалій розвитку сучасних ЗМІ. 4. Аналіз історичного, тематико-типологічного аспектів формування та розвитку видавничої періодики показав, що у Великій Британії перші спроби налагодити випуск часопису із видавничої справи, у якому б піднімалися питання організації редакційно-видавничого процесу, датуються кінцем ХІХ ст. від випуску першого числа часопису “The Writer and the Reader” (1888 р.). Безперервний випуск фахових часописів галузі у цій країні зумовлений державною підтримкою книго- та пресодрукування, запровадженням спеціальних міжнародних програм та сприятливою політикою держав-сусідів, відкритістю доступу до інформаційних ресурсів, сильними позиціями англійської мови у різних сферах. Серед низки російських часописів галузі немає єдиного часопису для видавців, який акумулював би теоретичні дослідження галузі у історичному та сучасному аспектах, інформував про нові досягнення та стан видавничих проектів. Єдині наукові збірники “Редактор и книга” та “Редактор и перевод”, які здійснювали спроби узагальнити та осмислити досвід роботи кращих редакторів, перестали виходити наприкінці 1980-х років. Відтак практичного значення для розвитку видавничої справи і редагування у Росії набувають часописи комплексного добору матеріалів, серед яких видавничій справі і редагуванню відведені оказіональні, рубрики. Теоретичні засади редагування у Польщі були визначені на З’їзді істориків літератури, мовознавців та філологів у 1884 р. Упродовж усього ХХ ст. польська видавнича справа була представлена різноманітними фаховими часописами теоретичного та практичного значення, випущеними у світ за сприянням наукових інституцій та спілок видавців, які визначили подальший розвиток галузі. На сьогодні фахові питання із видавничої справи піднімає часопис “Wydawca”. 5. Сформовано комплекс обґрунтованих дій та правил, спрямованих на розробку оптимальної моделі українського часопису для видавців, які полягають у: розробці формату пропонованого часопису та формулюванні основних засад його типологічної моделі як ядра усього видання; визначенні основних тематичних напрямків змістової моделі часопису “Ab Scriptum” та авторського активу часопису як складових його типологічної моделі; доборі жанрового складу часопису відповідно до його тематичного наповнення; виборі оптимальних, згідно з економічними та фінансовими чинниками, які визначають розвиток видавничої справи і редагування в Україні, формальних ознак часопису для видавців; визначенні основних засад роботи редактора над фаховим часописом “Ab Scriptum”, враховуючи динамічний розвиток видавничої справи у світі та зміщення акцентів у специфіці редакторських професій; розгляді та врахуванні сучасних тенденцій ведення маркетингової політики пропонованого видання з метою розширення кількості читачів групами потенційних та стабільного виходу часопису на цільові ринки; наголошенні на актуальності та доцільності створення електронної сторінки часопису із частково вільним доступом до ресурсів часопису “Ab Scriptum”. |