У Висновках наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у комплексному дослідженні поняття, змісту етичних основ діяльності слідчого, їх реалізації у правотворчому та правозастосовному аспектах. До найбільш вагомих наукових результатів роботи належать: 1. Обґрунтування, що теорія слідчої етики є одним із комплексних вчень, яке виникло в результаті міжнаукової інтеграції на стикові етичних та правових (зокрема кримінально-правових, кримінально-процесуальних), а також криміналістичних
знань, має комплексний, етико — правовий характер природи та предмета.
2. Предмет слідчої етики включає як відносини та ситуації, що виникають при провадженні по кримінальній справі на досудових стадіях, які або не передбачені чинним законодавством, або такі, стосовно яких закон дозволяє слідчому, органу дізнання певний вибір поведінки, так і саме кримінально-процесуальне законодавство з точки зору достатності правового забезпечення моральнісних цінностей людини та суспільства, відповідності нормам моралі, а також тактичні прийоми розслідування з точки зору відповідності моральнісним принципам. 3. Етичні основи діяльності слідчого - це система загальноприйнятих моральнісних цінностей (життя, свобода, честь, гідність людини), принципів (гуманізм, справедливість) та заснованих на них моральних норм, моральних установок слідчого, які у своїй сукупності разом із нормами кримінально - процесуального права регулюють його діяльність щодо порушення та розслідування кримінальної справи. 4. Структуру етичних основ діяльності слідчого складають такі елементи: 1) морально-правова свідомість слідчого; 2) моральнісно-правовий аспект мети, засобів, результату діяльності слідчого; 3) етико — правовий аспект процесу діяльності слідчого, який включає систему кримінально-процесуальних та моральних відносин слідчого із суб'єктами кримінального процесу, а також норми кримінально - процесуального права, моральні норми, моральнісні принципи, що регулюють ці відносини. 5. У розвитку досліджень теорії слідчої етики перспективними є Аксіологічний та деонтологічний напрями, оскільки діалектична взаємодія моральнісних цінностей, норм моралі та норм кримінально-процесуального права обумовлює їх дослідження як у правотворчому, так і в правозастосовному аспектах. 6. Вдосконалення механізму правового забезпечення моральнісних цінностей суспільства та особи на досудових стадіях кримінального процесу повинне здійснюватися по декількох напрямах: 1) законодавча деталізація процедури проведення процесуальних (у т. ч. слідчих) дій, які мають примусовий характер і пов'язані з втручанням у приватне життя людини (шляхом чіткого визначення підстав, умов і меж можливих обмежень суб'єктивних прав особи при проведенні цих дій); 2) розширення обсягу процесуальних прав учасників кримінального процесу для захисту їх законних інтересів; 3) встановлення санкцій за невиконання обов'язку посадової особи, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, забезпечення прав осіб, які беруть участь у справі. Найбільш важливими пропозиціями щодо внесення змін та доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства України є: 1. З метою забезпечення моральних умов проведення вербальної слідчої дії та допустимості доказів закріпити у КПК України право учасника слідчої дії на заявления клопотання про її фіксацію технічними засобами. Якщо таке клопотання заявлене, воно повинне бути обов'язковим для особи, в провадженні якої
знаходиться кримінальна справа.
2. Закріпити поняття «затримання» та «момент фактичного затримання» у ст. 32 КПК України: «затримання підозрюваного - тимчасовий запобіжний захід, який застосовується органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором на термін не більш 72 годин з моменту фактичного затримання особи по підозрі у вчиненні злочину»; «момент фактичного затримання - момент проведення в порядку, встановленому цим Кодексом, фактичного позбавлення свободи пересування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину». 3. Крім складання протоколу затримання, у КПК України слід передбачити також винесення мотивованої постанови про проведення затримання підозрюваного, обвинуваченого, оскільки застосування цього запобіжного заходу пов'язано з обмеженням права людини на свободу та особисту недоторканність. 4. У КПК України закріпити положення про те, що в ситуації, коли підозра у вчиненні злочину не підтвердилася, на прохання затриманої особи необхідно видати їй документ, який підтверджував би цей факт, а за клопотанням особи, направити такий документ за місцем її роботи або навчання. Якщо факт затримання особи було розголошено у засобах масової інформації, необхідно публічно оголосити, що підозра особи у вчиненні злочину не підтвердилась. 5. Сформулювати загальну норму про: проведення слідчих дій у денний час, крім невідкладних випадків, а також коли КПК передбачає інше; недопустимість вчинення дій, що принижують честь та гідність особи або небезпечні для її здоров'я; нерозголошення обставин особистого життя, що виявлені при проведенні процесуальних та слідчих дій, у зв'язку з чим зобов'язати слідчого (дізнавача) відбирати про це підписку в осіб, що брали участь у їх проведенні; недопустимість домагатись показань осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. 6. У ч. 2 ст. 48 КПК України закріпити право захисника, присутнього при допиті, а також при проведенні інших слідчих дій, передбачених КПК, через слідчого задавати питання підозрюваному, обвинуваченому, свідкові, потерпілому, експертові, спеціалістові. Це право знаходить своє закріплення в ч. 4 ст. 221 КПК України та може бути реалізованим тільки у разі проведення додаткових слідчих дій. 7. У ч. 3 ст. 49 КПК України закріпити право потерпілого та його представника брати участь у слідчих діях, які проводяться за їх клопотанням, а з дозволу слідчого - і в інших слідчих діях; задавати питання підозрюваному, обвинуваченому, свідкові, експертові, спеціалістові; ознайомлюватися з постановою про призначення експертизи та з висновком експерта. |
