Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Фітопатологія


Шендрик Катерина Миколаївна. Етіологія та патогенез кореневих гнилей сої, біологічне обгрунтування заходів обмеження їх розвитку в Північному Лісостепу України : Дис... канд. біол. наук: 06.01.11 / Національний аграрний ун-т. — К., 2002. — 167арк. — Бібліогр.: арк. 142-165.



Анотація до роботи:

Шендрик К.М. Етіологія та патогенез кореневих гнилей сої, біологічне обгрунтування заходів обмеження їх розвитку в Північному Лісостепу України - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 06.01.11 - фітопатологія. Національний аграрний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню етіології та патогенезу кореневих гнилей сої та заходів обмеження їх розвитку. Визначено видовий склад збудників хвороби в Північному Лісостепу України. Встановлено, що серед патогенної мікобіоти хворих рослин домінували гриби роду Fusarium - 56,3%, менше виділялись мукорові - 17,1%, Penicillium - 13,2%, Cylindrocarpon - 7,7%, Alternaria - 7,8%, Rhizoctonia - 5,1%, Gliocladium. - 6,8%, Pythium - 4,0%.

Досліджено співвідношення видів роду Fusarium у різні фази розвитку рослин. Протягом усього періоду онтогенезу сої найбільш поширеними були F.oxysporum Schlecht - 15,6%, F. culmorum (W.G.Sm.) Sacc. - 15,1%, F. sambucinum Fuck. var. minus Wr - 14,9%, менше - F. avenaceum (Fr) Sacc. - 8,8%.

Установлено кореляційну залежність між розвитком гнилей та екологічними факторами. Досліджено роль попередників та сортів в обмеженні розвитку кореневих гнилей сої.

Вивчено антагоністичні відносини між грибами роду Trichoderma і домінуючими видами збудників гнилей (F. culmorum, F. sambucinum, F. solani, F.oxysporum, F. gibbosum, F. graminearum, F. moniliforme, F. avenaceum) in vitro.

Відмічено вибіркову дію біологічного препарату фітоспорин по відношенню до різних видів фузаріїв. Сильніше пригнічувався ріст міцелію грибів F. moniliforme, F.gibbosum, F. solani, менше F. culmorum, F. oxysporum, F. avenaceum. Обробка ним насіння сої сприяла зниженню не тільки розвитку хвороби, але й підвищенню біометричних показників та врожайності рослин більше ніж у 1,5 раза. Аналогічні результати отримані при застосуванні препарату агат-25К.

Ефективним заходом обмеження розвитку кореневих гнилей сої є передпосівна обробка насіння фунгіцидами апрон (4 кг/т), тачигарен (6 кг/т) та дивіденд (2 л/т). Ураження сходів при цьому знижується в 1,6 - 2,2 раза, урожайність зростає на 2,2-3,4 ц/га.

  1. В умовах Північного Лісостепу України посівам сої завдається значна шкода від ураження збудниками кореневих гнилей. Протягом 1996-2000 рр. ураженість рослин становила: на сходах - 13,6-39,9%; у фазу першого трійчастого листка - 20,4-36,7%; цвітіння - 12,3-33,7%; наливу бобів - 11,1-31,5%. На хворих рослинах порівняно із здоровими формувалось менше бобів на 12-21%, маса 1000 насінин була нижча на 11,7-13,7 г.

  2. Досліджено вплив метеорологічних умов на розвиток кореневих гнилей. Виявлено кореляційну залежність між розвитком хвороби та кількістю опадів, що випадали протягом другої декади травня (r = +0,78) і середньодобовою температурою третьої декади травня (r = +0,89).

  3. Серед патогенної мікобіоти хворих рослин домінували гриби роду Fusarium - 56,3%, менше вилучались мукорові - 17,1%, Penicillium - 13,2%, Cylindrocarpon - 7,7%, Alternaria - 7,8%, Rhizoctonia - 5,1%, Gliocladium - 6,8%, Pythium - 4,0%.

  4. Досліджено співвідношення видів роду Fusarium у різні фази розвитку рослин. Протягом усього періоду онтогенезу сої найбільш поширеними були F.oxysporum Schlecht - 15,6%, F. culmorum (W.G.Sm.) Sacc. - 15,1%, F. sambucinum Fuck. var. minus Wr - 14,9%, менше - F. avenaceum (Fr) Sacc. - 8,8%.

  5. Визначено вплив фітотоксичної активності фузаріїв на розвиток кореневої системи сої. Найбільш фітотоксичним виявився F. sambucinum - 37%, дещо менше - F. culmorum - 25% і F. avenacеum - 11,1%.

  6. Патогенні властивості збудника різоктоніозної кореневої гнилі (Rhizoctonia solanі Kuhn) інтенсивно проявляються при температурі 250С і вище та вологості ґрунту 60-80%. Проте такі умови рідко спостерігаються в період сходів та першого трійчастого листка, що стримує інтенсивний розвиток хвороби, спричиненої цим збудником.

  7. Серед районованих і перспективних сортів сої імунних до кореневих гнилей не виявлено. До менш уражуваних у зоні Північного Лісостепу віднесені сорти Київська 91, Побужанка та Юг-30, розвиток хвороби на яких порівняно із сортами Ватра, Київська 451 та Кам’янчанка був нижчий у фазу сходів відповідно на 8,2; 9,3 і 7,1%.

  8. На розвиток кореневих гнилей сої значно впливають її попередники. Найменше ураження рослин відмічено після цукрових буряків порівняно з такими попередниками, як яровий ріпак, кукурудза, озима пшениця, однорічні трави. Розвиток хвороби в цих варіантах був нижчий у фазу сходів відповідно на 3,6; 11,6; 11,7 і 17,8%; першого трійчастого листка - на 16,2; 5,0; 13,8 і 16,8%; цвітіння - на 11,2; 11,2; 11,2 і 0,5%; наливу бобів - на 2,2; 2,5; 4,8 і 0,7%.

  9. У захисті сої від кореневих гнилей перспективним є застосування біологічних препаратів агат-25К (10 мл/т) і фітоспорин, що сприяє зниженню поширеності та розвитку хвороби порівняно з контролем відповідно на 13,3 і 5,6% та 12,9 і 5,0%, підвищенню польової схожості насіння - на 4,2 і 11,1%, урожайності - на 1,8 та 3,5 ц/га (у контролі - 16,3 ц/га ).

  10. Більш активно пригнічував розвиток фузаріїв триходермін 1 і T. koningіi Oud. (штам Л-17). Зона відсутності росту міцелію різних видів Fusarium відповідно становила 15-35 і 15-26 мм. При внесенні в грунт цих біологічних засобів польова схожість насіння підвищувалась на 10,8-22,5%, ураженість рослин кореневими гнилями знижувалась у фазу сходів на 9,5 і 21,8%, першого трійчастого листка - на 6,2 і 17,5%, цвітіння - на 1,6 і 2,0%; продуктивність рослин зростала на 0,6 і 1,8 ц/га (при 16,4 ц/га у контролі).

  11. Ефективним заходом захисту сходів сої від кореневих гнилей є передпосівна обробка насіння апроном (4 кг/т), тачигареном (6 кг/т) та дивідендом (2 л/т). Польова схожість насіння при цьому підвищується порівняно з контролем відповідно на 17,7; 15,1 і 14,5%; розвиток хвороби на сходах знижується на 13,3-13,6%, у фази першого трійчастого листка - на 12,2-13,1%, цвітіння - на 5,8-13,6%, наливу бобів - на 4,4-8,8%; урожайність зростає на 3,4; 2,4 і 2,2 ц/га.

Публікації автора:

  1. Шендрик К.М. Протруєння насіння сої для захисту її від кореневих гнилей //Науковий вісник: Зб наук. праць / НАУ. - К., 1996. - С. 34-38.

  2. Антоненко О.Ф., Зібцев В.М., Шендрик К.М. Випробування стимулятора росту РРР фарбі золу на озимій пшениці, ярому ріпаку та сої //Науковий вісник: Зб наук. праць / НАУ. - К., 1998. - Вип.7. - С.72-77. (Особистий внесок здобувача 65%. Отримано експериментальні дані, проведено узагальнення матеріалу та сформовано висновки).

  1. Шендрик К.М. Кореневі гнилі сої // Захист рослин. - 1999. - №8. - С.20.

  2. Шендрик К.М. Захист кореневої системи сої // Захист рослин. - 2001. - №10. - С.16-17.

  3. Шендрик К.М. Поширеність кореневих гнилей сої та ураженість ними районованих та перспективних сортів в Лісостепу України //Науковий вісник: Зб наук. праць / НАУ. –К., 2001. - Вип.40. - С. 120-122.

  4. Шендрик К.М., Запольська Н.М. Вплив температури на розвиток кореневих гнилей // Цукрові буряки. - 2002. - №2. - С.16-17. (Особистий внесок здобувача 60%. Проведено узагальнення матеріалу, мікробіологічні дослідження та сформовано висновки).

  5. Кирик М.М., Шендрик К.М. //Український ботанічний журнал. - 2002. №4. - С.