1. Розуміння емотивних дієслів як бази іменного словотвору спирається на поняття словотворчої парадигми, що розглядається нами як набір потенційних похідних двох рівнів - слів і значень (ЛСВ). Словотворча парадигма емотивного дієслова трактується як комплексна одиниця, що включає формально-семантичні та семантичні деривати метонімічного типу. Підставою для включення останніх у СП послужила наявність двох рівнів метонімічного переносу: внутріслівного та міжслівного, що діють паралельно. Даний підхід обумовив введення поняття розширеної типової словотворчої парадигми, що являє собою набір похідних словотворчого і семантичного типу. У рамках виділеного поняття ми виявили список потенційних дериваційних значень емотивних імен у межах словотворчих категорій «ім'я дії», «ім'я особи», «ім'я якості». На рівні лексико-семантичних варіантів вони визначають якісне наповнення розширеної ТСП. Аналіз полісемії похідного слова в межах словотворчих категорій дає нове бачення даного мовного феномена, створеного семантичною структурою категорії. 2. Аналіз фактичного матеріалу показав, що головним фактором дериваційної активності емотивних дієслів є така особливість їхньої семної організації, як дводенотативність. Пересічність емотивів із семантичними полями мови, звуку і поведінки дає максимальну кількість похідних слів і значень. 3. Встановлено, що в основі формування семантики іменних емотивних дериватів лежить реалізація елементів структурно-логічної схеми утворюючого дієслова. Це обумовило використання пропозиційного підходу в описі системних зв'язків мотивуючих і мотивованих одиниць і виділення словотворчо-пропозиційного значення як основного типу словотворчої семантики в сфері досліджуваних імен. Об'єктивація словотворчо-пропозиційного значення складає наповнення типових внутріслівних парадигм іменника і прикметника. 4. Проведене дослідження показало, що пропозиційні структури в семантиці похідних багатозначних субстантивів і ад'єктивів реалізуються на рівні міжслівних, міжслівно-внутріслівних і внутріслівних мотивацій, що виявляють три однойменних рівні метонімії. Внутріслівні відносини адекватні відносинам міжслівного характеру. У сфері похідних емотивних імен виявлена тенденція підвищення питомої ваги міжслівно-внутріслівної деривації. Цей факт свідчить про актуалізацію вертикальних зв'язків у системі дієслівного словотвору. 5. В результаті дослідження складена така розширена ТСП емотивного дієслова: 6. Наведена парадигма свідчить про паралельне формування дериваційних значень віддієслівних емотивних імен. При цьому прикметники відрізняються більш активною конкретною реалізацією словотворчо-пропозиційної семантики на рівні лексико-словотворчого та індивідуального лексико-словотворчого значення. 7. Встановлено, що на формування семантичної структури лексем впливає не тільки мотивуюче дієслово, а також і виділені лексико-семантичні параметри поля емоцій. 8. Опис словотворчих парадигм з позицій семно-компонентного аналізу, у тому числі актантноо розподілу дієслівної семантики, органічно поєднується з концепцією фреймів: називаючи якийсь процес, ми відтворюємо у свідомості валентнісний склад слова, що дозволяє співвіднести дію з його компонентами і структурою. Так, виявлені значення - це окремі фрагменти, що, складаючись у деяку систематизовану послідовність подій, являють собою структурну схему фрейму (фреймів) емоцій. Аналіз словотворчої парадигми як лінгвістичного конструкта, що формує фрейми на дієслівно-предикатній основі, побудова фреймів на основі похідних віддієслівних імен представляє самостійний ракурс дослідження, який ми розглядаємо як перспективний. |