Анотація до роботи:

Бойко С.М. Експортний потенціал ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Національний аграрний університет, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню формування та реалізації експортного потенціалу ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні. Серед факторів формування та реалізації експортного потенціалу проаналізовано: динаміку та сучасний стан ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні та її місце на світовому ринку олійних культур; інфраструктуру досліджуваного сегменту ринку та конкурентоспроможність української олійно-жирової продукції.

Визначено особливості формування олійного ринку в Україні та запропоновано стратегічні напрями його розвитку. Виявлено економічні вигоди на основі порівняльних переваг між експортом сировини та готової продукції олійно-жирового підкомплексу України; досліджено передумови, вплив та наслідки введення експортного мита на насіння олійних культур.

На основі застосування методів економіко-математичного моделювання економічних процесів встановлено вплив кон’юнктурних факторів на ринок насіння соняшнику та обґрунтовано необхідність збереження державного регулювання експорту насіння соняшнику методами протекціонізму та продуктів його переробки методами лібералізму. Визначено пріоритетні інтереси експортних операцій всіх учасників підкомплексу та розроблено механізм їх узгодження, наведено прогнозні оцінки експорту продуктів переробки соняшнику на основі диверсифікації ринків збуту та оцінено реакцію зовнішнього ринку на збільшення пропозиції соняшникової олії.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці заходів щодо формування, збереження та реалізації експортного потенціалу ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки. Результати дослідження дозволяють зробити декілька висновків, що мають теоретичне та практичне значення:

1. У структурі аграрного сектору держави пропонується виокремити частку, що належить експортному потенціалу, тобто можливий обсяг продукції, який відповідає світовим вимогам та стандартам і може бути виділений із валового продукту АПК шляхом використання порівняльних переваг для задоволення попиту зовнішнього продовольчого ринку з максимальною користю для країни. При формуванні експортного потенціалу доцільно більш повно і системно використовувати кон’юнктурні показники, що дозволить підвищити якість інформаційного забезпечення щодо вибору напрямів і темпів розвитку процесу відтворення.

2. У структурі світового виробництва олійних культур соняшник займає 8%, у Європі зосереджено понад 60% його посівів. Україна входить до числа світових лідерів (разом Аргентиною і Росією) з виробництва й експорту соняшнику та продуктів його переробки. Насіння соняшнику відноситься до найліквідніших видів продукції, рентабельність виробництва якої за 1998-2003 рр. зросла з 20 до 90%, а валовий збір збільшився з 2,7 до 4,2 млн т (або 1,5 рази) переважно за рахунок екстенсивного ведення сільськогосподарського виробництва. Урожайність насіння в 2-3 рази менша, ніж в основних країнах-продуцентах. Це підтверджує потенційні можливості збільшення обсягів виробництва. Попит на насіння соняшнику зберігається як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках і ціни на нього постійно зростають. Так, за останні роки внутрішні закупівельні ціни збільшилися з 105 до 250 USD/т або майже у 2,5 рази.

3. З метою досягнення прогнозних обсягів вирощування соняшнику та виробництва олійно-жирової продукції як для забезпечення потреб внутрішнього ринку, так і нарощування експортного потенціалу, передбачається змінити структуру виробництва олійних культур через застосування адресних бюджетних дотацій на виробництво ріпаку, сої та соняшнику за умови отримання урожайності останнього вище базової (15 ц/га) шляхом сприяння поступовому збільшенню врожайності соняшнику за рахунок дотримання агротехнічних вимог; удосконалення і впровадження ресурсозберігаючих технологій вирощування; використання якісного насіннєвого матеріалу разом зі зміною структури посівних площ та впровадженням заходів економічного стимулювання за отримання високої урожайності й олійності насіння; створення сприятливих умов для економічної інтеграції виробників насіння олійних культур і олійно-жирової продукції, поступового переходу від давальницьких схем переробки агропродукції до грошової системи розрахунків; застосування формули "платник фіксованого податку – суб'єкт господарювання, який займається виробництвом і реалізацією власневиробленої агропродукції".

4. Олійно-жировий підкомплекс України – один з найбільш ефективних секторів аграрного виробництва, де, завдяки запровадженню заходів регулювання ринку, знайдено баланс економічних інтересів держави, сільськогосподарської та переробної сфер виробництва й внутрішнього споживача. Потужності переробних підприємств рік у рік зростають, а високий коефіцієнт використання потужностей (80-90%) є підтвердженням прогресуючого зростання світового олійного ринку. У 2003 р. в Україні вироблено 1,4 млн т соняшникової олії, що становить більше 16% світового виробництва. Конкурентоспроможність олії підтверджується високими темпами росту її експорту, який становить більше 70% виробництва і не має негативного впливу на забезпечення потреб внутрішнього ринку та цінову ситуацію на ньому. Підвищення ефективності функціонування олійно-жирового підкомплексу є багатоплановим. Основою формування конкурентоспроможного механізму господарювання ринкового типу в галузі є методологія комплексної інтенсифікації, а значним резервом підвищення ефективності переробки олійної сировини є мінімізація витрат, внаслідок впровадження енергозберігаючих технологій. Собівартість промислової переробки насіння соняшнику в Україні складає в середньому 30-40 USD/т, водночас як в США – 22 USD/т, країнах ЄС – 15-17 USD/т, тобто вона вдвічі менша.

5. З розв’язання пропонованої системи моделей встановлено, що основними чинниками, які визначали розміри експорту насіння соняшнику були внутрішня та експортна ціна насіння соняшнику на ринку в Україні; світова ціна на насіння соняшнику; обсяг світового та внутрішнього виробництва соняшнику. Одночасно встановлено, що за сучасних умов на ринку соняшнику існує парадоксальна ситуація, коли подорожчання засобів виробництва приносить реальні прибутки і загальна виручка виробників зростає, що є наслідком державного регулювання, яке дозволяє виробникам закладати подорожчання ресурсів у ціну, що в кінцевому випадку відображається на споживачеві.

6. Результатом запровадження митних ставок на насіння соняшнику відбулося збільшення виробництва соняшникової олії та супутніх товарів, а експорт соняшнику зменшився на користь експорту соняшникової олії, обсяг якої збільшився з 206 до 976 тис. т, або в 4,5 разів і складає 33% в структурі експорту продукції харчової промисловості. З точки зору держави, це принесло додаткові надходження до бюджету і населенню країни. Вивізне мито на насіння соняшнику вивело з кризи і сприяє стабілізації олійно-жирового підкомплексу України. У той час, коли ПДВ залишається у розпорядженні виробників насіння, експортне мито вирівнює умови спрямування сировини на експорт та внутрішню переробку і є тією межею, яка дозволяє підтримувати баланс економічних інтересів, довіру інвесторів та банків-кредиторів. Поступова лібералізація експортного мита передбачається тільки після вступу України до СОТ.

7. Суттєве значення для подальшого розвитку виробництва олійно-жирової продукції є забезпечення своєчасного та в повному обсязі відшкодування ПДВ у здійсненні експортних операцій; перегляд митних тарифів без порушення підписаних Угод з країнами-членами СОТ; доцільність зміни системи обліку та оподаткування, яка б враховувала сезонний характер заготівлі та переробки олійних культур; створення прозорого ринку олійних культур шляхом забезпечення повної та достовірної звітності показників виробництва та реалізації усіма суб’єктами господарювання.

8. Тенденція збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва спонукає здійснювати пошук важливих шляхів розширення експорту продукції АПК. Одним із них є інтеграція, яка забезпечує кращий доступ до світових ринків. Для цього необхідно, щоб внутрішнє ринкове середовище АПК було адаптованим до системи СОТ, вступу до якої прагне Україна. Важливою передумовою адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до умов світового ринку постає питання впровадження принципів міжнародної системи технічного регулювання в рамках СОТ.

9. Дослідженнями встановлено, що за умови переробки навіть всього одержаного врожаю соняшнику вироблятиметься 1,7-1,8 млн т олії, з якої 1,1-1,2 млн т вигідно експортувати. Розраховано, що первинна переробка соняшнику створює додану вартість у розмірі 30 USD/т, а економічні переваги експорту продуктів переробки соняшнику складають 73,5 USD/т тільки за рахунок різниці експортних цін. Перспективи експорту соняшникової олії для України досить оптимістичні з огляду на постійне збільшення населення планети та пріоритетність вирощування альтернативних олійних культур за рахунок скорочення виробництва соняшнику в основних країнах-продуцентах. За прогнозними даними існує потенціал до збільшення обсягів виробництва насіння соняшнику в Україні, що дасть можливість довести виробництво соняшникової олії до 2 млн т, забезпечити споживання її населенням і здійснювати експорт на постійному рівні більш, ніж 1,5 млн тонн. У свою чергу, світовий ринок спроможний прийняти надлишкову пропозицію української олії, проте, можливо, географія українського експорту олії потребує змін.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Бойко С.М. Екологічні аспекти вирощування насіння соняшнику та виробництва продуктів його переробки в Україні // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 2003. – №1. – С. 47-49.

2. Бойко С.М. Політика ЄС в сфері виробництва і переробки олійних культур // Аграрна наука і освіта. – 2003. – №1-2. – С. 153-155.

3. Бойко С.М. Ринок соняшнику та ріпаку в Україні // Вісник аграрної науки. – 2003. – №7. – С. 72-73.

4. Бойко С.М. Стан олійно-жирової галузі України, проблеми і перспективи розвитку // Вісник Державного агроекологічного університету. – 2003. – Вип. 1. – С. 281-285.

Тези конференцій:

5. Бойко С.М. Аналіз українського ринку насіння соняшнику та соняшникової олії у 2000/2001 маркетинговому році // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Ч. 4: Ціноутворення, інфраструктура аграрного ринку та виробничий потенціал АПК /За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 91-96.