У дисертаційному дослідженні обґрунтувано концептуальні засади організації діяльності інститутів місцевого самоврядування як складової публічної влади, а також політичних партій як одного з механізмів формування місцевої демократії, що дозволяє сформулювати такі положення та висновки: 1. Цілісний, комплексний аналіз експлікації місцевого самоврядування в програмах політичних партій, перспектив розвитку місцевої демократії надає можливість виокремити основні чинники політики партій стосовно його розвитку й засвідчити принципові відмінності отриманих результатів від існуючих наукових доробок. У цьому контексті важливим є положення про включення політичними партіями до своїх програм як формуючої складової місцевих рад власного бачення шляхів удосконалення виборчого законодавства та системи місцевого самоврядування. 2. Основні пропозиції політичних партій щодо подальшої розбудови системи місцевого самоврядування в Україні можна класифікувати за такими ознаками: базова одиниця місцевого самоврядування; формування місцевих бюджетів; виняткова інститутотворча роль політичних партій в місцевому самоврядуванні; підходи до вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів місцевого самоврядування. 3. Згідно з Конституцією України, джерелом влади є народ і народовладдя реалізується у формі державної влади та місцевого самоврядування. За роки незалежності в Україні не було створено модель влади, яка б відповідала стандартам розвинених демократичних країн, де місцева демократія виступає доповненням до державної влади та противагою їй. Нині Україна перебуває на етапі пошуку оптимальних форм державного управління, вдосконалення політичної системи та формування громадянського суспільства, коли легітимізація органів місцевого самоврядування здійснюється за безпосередньої чи опосередкованої (через політичні партії) участі територіальних громад і виключно через вибори. 4. Політичні партії не лише репрезентують інтереси різних груп, а й оформлюють та обґрунтовують їх ідеологічно – у вигляді систематизованих програмних вимог щодо формування стратегії розвитку суспільства, політики держави в цілому. Не обмежуючись вираженням певних соціальних інтересів, партії організовують і представляють їх у політичному спектрі, очолюють боротьбу на виборах за право участі у формуванні та здійсненні державної політики, сприяють розвитку політичної активності громадян. 5. У процесі дослідження процедури виборів до органів місцевого самоврядування в Україні та формування виборчого законодавства з’ясовано, що протягом усього часу місцеві вибори залишались у тіні загальнонаціональних, тому їх проведення є досить недосконалим (нехтуються місцеві інтереси, конституційні права громад України тощо.). Виборче законодавство потребує суттєвих змін у напрямі забезпечення більш демократичної форми виборчої системи, законодавчого закріплення щорічних звітів партій про виконання передвиборчих програм та їх участь у формуванні виборчих комісій, проведення місцевих виборів за регіональними відкритими партійними списками, що включали б позапартійних громадян і представників громадських організацій. 6. Досвід демократичних європейських країн засвідчує, що централізація влади на певному етапі спричиняє неефективність і навіть недієздатність системи державного управління. Натомість децентралізація влади за наявності сильних інститутів місцевого самоврядування є провідною формою державної організації розвинених країн, яка підтвердила свої переваги. Тому головним змістом політичної реформи мусить стати адміністративно-територіальне реформування, реалізація принципів децентралізації та субсидіарності як передумови утворення в межах держави самостійних одиниць – носіїв місцевого самоврядування. 7. Еволюційний розвиток системи місцевого самоврядування забезпечує демократичний суспільний лад і сталий соціально-економічний поступ країни, відтворює та примножує історичні традиції нації. Узагальнення накопиченого на Полтавщині досвіду децентралізації управління з використанням потенціалу політичних партій дає підстави запропонувати практичні рекомендації щодо вдосконалення функціонування інституту місцевого самоврядування в Україні. Його модернізація потребує конструктивного багатопартійного діалогу з питань нагальних конституційних змін, чіткого розмежування відповідальності державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. 8. Забезпечення цивілізованих умов для роботи опозиції як у вищих органах влади, так і в місцевих інститутах управління має запобігати згубному для електорату використанню адміністративного ресурсу й водночас сприяти ефективній діяльності органів місцевого самоврядування, підвищенню статусу партій в суспільстві, зміні стосунків у системі “влада-опозиція” від центру до кожної адміністративно-територіальної одиниці. 9. Негативним наслідком виборів до органів місцевого самоврядування за пропорційною системою є порівняно низький фаховий рівень депутатів, неспроможних компетентно відповідати за економічний і духовний розвиток народу, ефективно використовувати новітні досягнення суспільного прогресу, жити згідно з нормами людського співіснування й т. ін. Якщо управлінська еліта не є такою, то постає проблема псевдоелітності, розв’язання якої є головним завданням місцевих осередків політичних партій, які вибороли право формувати керівні структури органів місцевого самоврядування і взяли на себе відповідальність за привабливість образу політичної партії у владі. Існуючі недоліки в органах місцевого самоврядування, сформованих за пропорційними принципами виборів, зумовлені не стільки станом місцевого самоврядування, скільки недосконалістю партійної системи в Україні, яка знаходиться на етапі свого становлення. З цим пов’язана нетривала політична історія партій, а також вади їх регіональної розбудови. |