З урахуванням викладеного і на підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів були сформульовані такі положення: 1. У новому Митному кодексі України 2002 року у ст. 3, яка має назву «Митна справа», не відбувається розкриття цього поняття, а дається лише перелік окремих видів діяльності митних органів. Однак, по-перше, у реалізації митної справи в нашій державі бере участь не тільки митна система, а і значне коло інших державних та недержавних органів, організацій тощо; по-друге, у цій статті визначені лише окремі напрями діяльності митних органів. Дійсно, законодавець правильно вважає, що вони найбільш важливі для участі митних органів у цьому виді державної діяльності, але, на жаль, він не враховує вплив на цей вид діяльності поглиблення зовнішньоторгово-економічних зв’язків, наближення норм митного законодавства України до митних міжнародних норм та стандартів, тому зміст поняття «митна справа» значно розширюється за допомогою включення до нього інформаційної, підприємницької і статистичної діяльності митних органів, міжнародного співробітництва та інших функцій митних органів. Тому в дисертації пропонується визнати митну справу як спільну діяльність державних та недержавних суб’єктів, яка об’єднується системою митних органів відносно забезпечення виконання правил та стандартів переміщення товарів, багажу та транспортних засобів через митний кордон України. 2. Враховуючи багатоаспектність та складність питань, що виникають у процесі реалізації митної справи, учасники митних відносин потребують широкого використання спеціальних знань. Визначення підстави використання спеціальних знань у будь-якій процесуальній формі таке: норми матеріального (або процесуального) права, що містять спеціальні елементи в певній формі як пряму вказівку закону на застосування таких знань; рівень розвитку наукових знань і ступінь їх адаптації в процесуальній діяльності у вигляді апробованих і рекомендованих до впровадження в експертну діяльність методик (професійної оцінки спеціальних елементів); наявність об’єктивного зв’язку між способом застосування певних наукових знань і юридичною метою їх використання. Використання такого пошукового прийому дозволяє виявити специфічні властивості спеціальних знань як процесуальної категорії, які можуть бути покладені в основу відповідної дефініції. Результатом такого функціонального підходу є висновок про спеціальні знання як про високопотенційну наукову інформацію неправового характеру, які реалізуються за допомогою наукових методик у напрямі встановлення елементів юридичного факту. 3. Відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника, який містить вимоги до працівника тієї чи іншої кваліфікації, обіймання посади співробітника митної служби України потребує, наряду з базовими знаннями, володіння знаннями, що виходять за межі загальновизнаних навчальних планів, тому митники повинні володіти додатковими знаннями економіки, психології тощо. Але й цих додаткових знань, які вони отримують у спеціалізованих навчальних закладах, недостатньо. Це питання вирішується за допомогою експертизи, яка здійснюється спеціалізованими закладами митної служби та розгалуженою системою закладів інших міністерств та відомств, яким надано право проводити експертні дослідження в митній справі. 4. Найбільш важливе місце в проведенні експертиз у митній справі належить системі митних лабораторій на чолі з Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи, до якого входять служби експертного забезпечення митних органів. Ці служби створюються при регіональних митницях, робота цих експертних закладів здійснюється на підставі відомчих актів Держмитслужби, зміст яких обумовлюється основними завданнями, які виконує митна служба. 5. У системі експертних закладів України митні лабораторії займають особливе місце, оскільки вони: 1) здійснюють експертні дослідження у справах про контрабанду та порушення митних правил (застосування санкцій правових норм); 2) у справах про надання дозволів на здійснення операцій, пов’язаних з переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України, вибору митного режиму та інших операцій, які здійснюються за участі фізичних та юридичних осіб (застосування диспозиції правових норм). 6. До кола завдань митних лабораторій належить надання висновків: по-перше, відповідності стану переміщуваних товарів та транспортних засобів даним, які містяться в товаросупроводжуючих документах; по-друге, надання висновків відносно можливості переміщення через митний кордон України тих чи інших предметів; по-третє, надання висновків відносно відповідності товарів коду по УКТ ЗЕД для визначення митної вартості та стягнення податків і зборів. Важливим завданням експертних закладів митних органів є проведення досліджень у справах про контрабанду та порушення митних правил. Розглядаючи стан експертних досліджень, які виконують ці спеціалізовані заклади митної служби, слід дійти висновку, що основна частина цих досліджень належить до надання висновків для прийняття управлінських рішень відносно долі товарів та транспортних засобів для переміщення через митний кордон України. 7. Виконання цих завдань митними лабораторіями обумовлює необхідність застосування ними різноманітних форм та методів дослідження, особливостей оформлення цих висновків та подальшу правову природу застосування цих висновків на практиці. 8. Підвищення ролі та ефективності роботи експертних закладів Державної митної служби потребує подальшого правового регламентування: по-перше, необхідно внести зміни до ст. 18 Митного кодексу України, в якій зафіксувати чинну систему митних лабораторій, оскільки існуючий текст вже не відповідає дійсності; по-друге, доповнити Закон України «Про судову експертизу» з вказівкою на те, що в коло експертних закладів, висновки яких є доказом у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах, необхідно включити і митні лабораторії. 9. Оскільки митне дослідження здійснюють заклади ветеринарного, санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіаційного та інших видів спеціального контролю при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України, необхідно прийняти акт на рівні Кабінету Міністрів України відносно єдиних форм та методів експертних досліджень, які вони здійснюють, процесуального їх оформлення, строків їх проведення та вартості проведених ними досліджень. 10. Митні органи є органами дізнання у справах про контрабанду. Відповідно до ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України, органи дізнання мають оперативно-розшукові повноваження, однак митні органи цих повноважень не мають. Досвід Європейського Союзу засвідчує, що для безперешкодного та швидкого здійснення міжнародної торгівлі митним органам необхідно надати адекватні та збалансовані повноваження, щоб вони мали змогу ефективно протидіяти порушенням митного законодавства, беручи до уваги інтереси законослухняних представників міжнародної торгівлі. Такими повноваженнями є оперативно-розшукові, тому, по-перше, необхідно митному органу надати статус правоохоронного органу, а по-друге, надати оперативно-розшукових повноважень. | 