1. У реформованому суспільстві дедалі значимішою стає узгодженість інтересів усіх сторін економічних відносин, яка є втіленням певної системи форм власності. Юридична форма власності не завжди відповідає своєму економічному змісту, прискорюючи чи сповільнюючи таким чином економіч-ний розвиток в країні. Важаємо, що доцільним є поділ власності на приватну і державну. Колективна ж форма власності є похідною від них і є приватною чи державною залежно від того, на базі якої вона створена. 2. Особисті селянські господарства є найбільш розповсюдженою та багаточисельною формою господарювання, що отримала динамічний розвиток і забезпечила продовольчу безпеку в країні під час економічної кризи та скорочення виробництва аграрної продукції в сільськогосподарських підприєм-ствах. У 2004 р. ОСГ України забезпечили 66,0 % виробництва валової продукції сільського господарства, в Полтавській області – 53,3 %. 3. Після реформування аграрного сектора економіки особисте селянське господарство стало для більшості селян основним джерелом доходу, зокрема продукція тваринництва у структурі умовного доходу від виробнипцтва продукції сільського господарства у середньому за рік складає 69 %, рослинництва – 31 %. Вирішальними принципами формування доходів ОСГ є: орієнтація на задоволення потреб споживачів, організація системи збуту продукції на маркетингових засадах і узгодження інтересів учасників ринку. 4. Встановлено, що оцінка витрат праці на одну особу в особистих селянських господарствах залежить від кількості осіб у родині, що є його власником, розмірів господарства та ступеня зайнятості власників у громадському господарстві. Витрати праці на роботу у громадському та особистому селянському господарствах становлять 18 год зайнятості на добу за умови, що власником є одна особа, провокуючи захворювання, фізичну перевтому та деградацію особистості. Коли ж у родині дві, три та більше осіб, то витрати праці розподіляються між усіма членами родини, вирівнюючи зайнятість кожного у господарстві. Ведення обліку витрат праці дасть змогу власникам ОСГ планувати свою виробничу та комерційну діяльність з метою отримання умовного та грошового доходів, а державним органам – здійснювати фінансову та соціальну підтримку власників ОСГ, що особливо актуально в літній, напружений для власників ОСГ період через значне фізичне навантаження та незначне фінансове забезпечення. 5. Основна та нішова продукція особистих селянських господарств має низький рівень конкурентоспроможності на ринку, однак нарощування обсягів її виробництва повинне подолати недостатній рівень споживання населення відповідно до науково обґрунтованих норм. Передбачається, що із закінченням економічної кризи в Україні населення витрачатиме додаткові доходи на поліпшення рівня і структури харчування, зокрема на збільшення в раціоні питомої ваги білка тваринного походження, а також плодів та ягід, рівень споживання яких у 2000-2004 рр. в Полтавській області становив лише 30-37 % від науково обґрунтованої норми. 6. У ході дослідження встановлено, що 75 % обстежених ОСГ є товарними, з яких 60 % реалізують молоко. Аналіз лактаційної кривої за кількістю реалізованого молока показав, що рівень товарності молока в особистих селянських господарствах залежить від таких основних чинників: зимово-весняних строків розтелення (коли більш ніж 50 % їх припадає на лютий-квітень місяць), рівня годівлі зеленими пасовищними кормами, рівня споживання молока і молочних продуктів сільським населенням, а також від кваліфікації власників корів та періоду випадання опадів у даній місцевості. 7. Встановлено, що проведення племінної роботи у приватному секторі Полтавської області сприяє збільшенню доходів власників особистих селян-ських господарств завдяки збільшенню обсягу виробництва ними молока як для реалізації, так і для споживання. Так, у Зіньківському районі Полтавської обла-сті додатковий річний дохід, який отримали власники корів від реалізації моло-ка завдяки племінній роботі, становив у середньому 1544 грн. на одну корову. 8. Вертикальна інтеграція сприяє поєднанню економічних інтересів суб’єктів господарювання різних сфер агробізнесу. Встановлено, що сума прибутку від руху продукції у кооперативному маркетинговому каналі, порівняно з комерційним, збільшується на 70,9 % – на величину податку на прибуток на другому та третьому етапах, а також на різницю нарахованого податку на додану вартість. При цьому ОСГ матимуть вигоди: створення спри-ятливого конкурентного середовища на ринках продовольства і засобів вироб-ництва, що дозволить отримувати спільну вигоду від участі у подальших за виробництвом стадіях агробізнесу; налагодження постійних каналів збуту про-дукції сільського господарства незалежно від комерційних підприємницьких структур та їх політики; володіння інформацією щодо кон’юнктури ринку; ви-хід на кінцевих споживачів готових продовольчих товарів; купівля засобів виробництва за нижчими цінами. 9. Доцільним є створення в сільських районах дорадчих служб, які прискорять процеси горизонтальної та вертикальної інтеграції особистих селянських господарств. Крім того, дорадчі служби відстежуватимуть ринкові тенденції, вподобання споживачів, зміну технологій, що дозволить особистим селянським господарствам зорієнтувати виробництво аграрної продукції на найповніше задоволення потреб споживачів, отримати максимальний прибуток та досягти конкурентоспроможності на аграрному ринку за рахунок: поставок на ринок продукції більшими партіями за вищими цінами; скорочення витрат на реалізацію продукції; підвищення зайнятості селян. |
