Результатом дисертаційного дослідження є визначення сутності, змісту, механізмів та форм оптової реалізації агропродовольства України, а також обґрунтування напрямків підвищення їх ефективності. Проведене дослідження дає можливість зробити ряд висновків та пропозицій. До них можна віднести наступні положення: 1. Ринок агропродовольства визначається нами як сукупність виробничих, економічних та соціальних зв’язків та відносин, за допомогою яких здійснюється обмін та перерозподіл продукції, виробленої в аграрному секторі АПК. Агропродовольчий ринок є опосередковуючою ланкою між сільськогосподарським виробництвом та споживанням продовольства, покликаною забезпечувати еквівалентний та ефективний обмін агропродовольчих ресурсів АПК у товарно–грошовій формі, збалансувати платоспроможний попит на продовольство з пропозицією, динамізувати агропромислове виробництво та споживання. 2. Визначальними чинниками функціонування агропродовольчого ринку є попит на продовольство та платоспроможний попит населення. Проте в силу економічної та функціональної специфіки даного ринку сучасний механізм саморегулювання не в змозі забезпечити абсолютну рівновагу попиту і пропозиції, в результаті чого в Україні виникають суттєві диспропорції, для усунення яких необхідним є проведення політики державного регулювання аграрного ринку, що включає в себе створення та удосконалення відповідної нормативно–законодавчої бази, формування системи цін, розроблення кредитної та маркетингової політики. 3. Проведено аналіз структури товарно–ресурсного потенціалу агропродовольчого ринку України із застосуванням балансового методу. На основі даних досліджень та прогнозів можна стверджувати, що сучасна структура аграрних товарних ресурсів є нераціональною, про що свідчить низька ємність вітчизняного ринку, розширене самозабезпечення, обмеження видів та обсягів експорту, суттєве зменшення обсягів внутрішнього виробництва і споживання населенням основних видів агропродовольства. Для усунення таких диспропорцій необхідне застосування заходів, що спрямовані в першу чергу на підвищення платоспроможного попиту населення і передують діям щодо розвитку агропромислового виробництва; 4. За останні 15 років інфраструктура агропродовольчого ринку зазнала суттєвих змін, що проявилися у зменшенні кількості традиційних інфраструктурних елементів (баз, коопзаготпромів, кооперативів тощо). Сучасний розвиток ринку агропродовольства потребує створення та розвитку раціонально та ефективно функціонуючої інфраструктури, основними структурними елементами якої є оптові підприємства, організації та структури сфери заготівель, оптові продовольчі ринки, аграрні біржі, аукціони, торгові доми, посередницькі структури різних форм. Уточнено теоретичну сутність інфраструктури агропродовольчого ринку, обґрунтовано і запропоновано модель оптової інфраструктури ринку України, яка базується на принципах конкурентності, ефективності товарно–грошового обміну агропродовольчими ресурсами, диверсифікації каналів товарного руху, захищеності товаровиробника і містить основні організаційно-економічні елементи агробізнесу. 5. Проведений аналіз системи оптової реалізації агропродовольства України свідчить про значні диспропорції та деформації в основних каналах оптової реалізації агропродовольчих ресурсів (нецивілiзована комерціалізація ринку, його тінізація, відсутність заходів вирівнювання обсягів попиту і пропозиції та нівелювання коливань цін), що обумовило непрозорість збуту, диспаритет цін на продовольство. Обґрунтовано методологію використання заходів правового, фінансово–економічного, організаційного, технічного характеру для забезпечення ефективного формування та розвитку ринку агропродовольства. 6. Основні проблеми підприємств переробної промисловості та споживчої кооперації України у сфері оптових закупівель агропродовольства на сучасному етапі викликані кризою сільськогосподарського виробництва, скороченням обсягів виробничої діяльності, незадовільним станом матеріально–технічної бази, концентрацією інвестицій у основний капітал у обмежену кількість високотехнологічних галузей, ускладненням процедури закупівель, недосконалою ціновою стратегією та невідповідністю готової продукції вимогам світового рику. Обґрунтовано і запропоновано відповідні механізми гармонізації відносин із застосуванням кооперування та налагодження ефективних комерційних зв’язків з сільськогосподарськими товаровиробниками на взаємовигідних умовах, впровадженням гнучкої виробничої, маркетингової, цінової політики та із застосуванням економічних стимулів. 7. Для належного забезпечення суспільних потреб в продовольстві, стимулювання конкурентного середовища, створення ефективної системи реалізації агропродовольства, підвищення якості закуповуваної продукції, зниження витрат в державному секторі економіки суттєве значення мають закупівлі для державних потреб. Проведений аналіз даного сегмента засвідчив існування ряду проблем, зокрема недостатню прозорість ринку агропродовольства, обмеження кола конкурентноздатних постачальників, недостатнє інформаційне забезпечення учасників державних закупівель, недосконале нормативно–законодавче забезпечення, зменшення обсягів необхідного фінансування закупівель. Проте ситуація у даній сфері має певні позитивні тенденції з огляду на процеси накопичення досвіду ефективної діяльності з врахуванням відповідності вимогам СОТ та застосування запропонованих прогресивних економіко–організаційних механізмів та технічних засобів. 8. Суттєвими перспективами володіє Україна на зовнішньому ринку, про що свідчить проведений розрахунок структури та обсягів експортного потенціалу агропродовольства з визначенням ряду економічних показників та аналіз організаційного механізму здійснення експортних операцій. Проте дана сфера підпорядкована впливу ряду негативних чинників, що суттєво впливає на становище України на світовому ринку. Подолання даних проблем повинно здійснюватися з врахуванням необхідності першочергового забезпечення внутрішньої продовольчої безпеки та виходу на нові перспективні ринки з пріоритетною перспективою членства у СОТ. 9. Практично завершився в Україні процес становлення бірж, які у світовій практиці є потужним інструментом ліквідації тіньових процесів на ринку, індикатором ринкових цін та збалансування попиту і пропозиції. Проте для сучасного біржового ринку України характерні суттєві диспропорції кількості бірж та за напрямками і результатами їх функціонування. З метою активізації його діяльності запропоновано ряд заходів, пов’язаних з проведенням стандартизації бірж, зміною правил і механізмів біржової торгівлі, широким використанням форвардних, ф’ючерсних контрактів та опціонів. Обґрунтовані основні моделі аналізу та прогнозування стану біржового ринку агропродовольства з урахуванням прогресивного світового досвіду та сучасних вітчизняних реалій. 10. Одним з прогресивних елементів оптової інфраструктури ринку є оптові ринки продовольства, функціонування яких дозволяє враховувати інтереси та забезпечувати численні потреби сільськогосподарських товаровиробників, оптових посередників та споживачів агропродовольства. Проте на даному етапі їх діяльність потребує серйозного вдосконалення та врегулювання у сфері створення ефективного механізму взаємодії основних елементів інфраструктури шляхом забезпечення належного нормативно-правового, економічного, фінансового, інформаційного режиму функціонування. З цією метою обґрунтовано їх типологію, механізм організації, розміщення і розвитку оптових продовольчих ринків, запропоновано схеми інфраструктури та економічних механізмів їх функціонування в сфері товарного обігу України, заходи регулювання і підтримки. 11. В дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано агреговану систему взаємодії різних типів організаційно–економічних механізмів на аграрному ринку. Запропоновано комплекс основних заходів по впровадженню такого механізму, до яких слід віднести поліпшення нормативно–правового регулювання ринкових відносин, державне регулювання ціноутворення (включаючи дотування цін реалізації агропродовольства), запровадження кредитування, фінансових та товарних інтервенцій, заставних операцій, дотацій на виробництво агропродовольства, наближення вітчизняного правового поля до міжнародних стандартів (з врахуванням вимог СОТ та вітчизняних пріоритетів розвитку ринку). Дані заходи мають на меті створення дієвого механізму реалізації агропродовольчих ресурсів для забезпечення ефективного функціонування агропродовольчого ринку. Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що масштаби розвитку агропродовольчого ринку України не повністю відповідають потребам національної економіки. Сучасний стан забезпечення системи оптової реалізації агропродовольчих ресурсів вітчизняного АПК характеризується значними диспропорціями та деформаціями, проте володіє реальним позитивним потенціалом за умови впровадження розглянутих в роботі економічних і організаційних заходів підвищення ефективності функціонування та розвитку. |
