Дослідження економіко-екологічних проблем кліматичних та інших природно-антропогенних трансформацій і їхніх негативних наслідків для соціально-економічного розвитку регіонів України визначило мету, задачі і напрямки обґрунтування перспективних рішень у сфері формування оптимальних організаційно-економічних систем забезпечення зниження негативного впливу на клімат, підвищення ефективності природокористування та охорони навколишнього природного середовища в даній дисертаційній роботі. В дисертації розроблено теоретичні положення і нові рішення актуальної наукової задачі розвитку і поглиблення методологічних і методичних основ формування організаційно-економічних форм запобігання небезпечних економіко-екологічних наслідків зміни клімату для сталого розвитку регіонів України. Інтегральний науковий і практичний результат роботи полягає в такому: Установлено, що важливою складовою проблем забезпечення економічної і національної безпеки є зниження (запобігання) економіко-екологічних конфліктів і криз, у тому числі пов'язаних із глобальною зміною клімату (ГЗК), причиною якого є зростання обсягів спалювання вуглеводномістких з'єднань (практично усі види палива) і зумовлюване цим формування глобального парникового ефекту. Для України ГЗК в останні роки стає важливою науковою і практичною проблемою. Вплив ГЗК на природно-господарський комплекс і економіку України визначається зміною загальної кліматичної ситуації, що сприяє зростанню стихійних лих і економіко-екологічних збитків. У цьому контексті проблему скорочення викидів парникових газів, зумовлюваних ними небезпечних трансформацій клімату і їхніх наслідків варто розглядати як винятково важливий об'єкт комплексних економіко-екологічних досліджень. Як методологічну основу комплексних економіко-екологічних досліджень проблем глобальної зміни клімату (ГЗК), що дозволяють робити теоретичні і практичні узагальнення і здійснювати пошук управлінських рішень, у роботі приймаються принципи об'єктивності і суб'єктивності економіко-екологічних знань, цілісності (єдності) природно-господарських систем, невизначеності наслідків ГЗК, структурних рівнів організації економіко-екологічних систем, «постіндустріальної» організації «антипарникової» діяльності. Необхідність розширення економіко-екологічного дослідження проблем ГЗК визначають розширення і поглиблення їхнього понятійно-категоріального базису, зокрема, у плані поглиблення економічного й екологічного змісту категорій «зміна клімату», «торгівля викидами (квотами)», «борги – на природу» (обмін «заборгованість-екологія»), «трансфер технологій», «екоетика» та ін. Установлено, що практичні потреби розвитку ефективної системи планування і управління процесами впливу на глобальну зміну клімату (ГЗК) і попередження їхніх небезпечних наслідків, обумовлюють необхідність поглиблення й адаптації методів сценарного прогнозування і програмно-цільового планування дій щодо запобігання негативних економіко-екологічних наслідків для регіонів України. Виконані в роботі на концептуальному рівні пророблення з удосконалювання методичної бази комплексних економіко-екологічних досліджень проблем ГЗК, дозволили розробити пропозиції щодо формування державної програми запобігання небезпечних змін клімату і їх екологічних і економічних наслідків для України. Сформульовані, обґрунтовані і представлені в роботі методологічні підходи, методичні рішення, що конкретизують і деталізують теоретичні і концептуальні результати дослідження, дають можливість їхньої практичної реалізації. Їхній зміст зв'язаний з обґрунтуванням рекомендацій з удосконалювання національної системи організаційно-економічних і правових механізмів управління процесами впливу на клімат, запобіганню економіко-екологічних наслідків його зміни.
Установлено, що в розглянутій системі механізмів перспективними для України варто вважати: механізм реструктуризації державних боргів на підставі обміну «борги – на природу» («заборгованість – екологія»), механізм «передачі технологій», зміст якого пов'язано з організацією створення і впровадження екологічно безпечних «антипарникових» технологій. Виявлено, що існуюча національна нормативно-правова база не повною мірою відповідає вимогам Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і довгостроковим інтересам України. В систему особливо важливих заходів щодо удосконалювання організаційно-правової сфери автор відносить: розробку базового закону про національну охорону клімату від негативних антропогенних змін; визначення системи нормативів (правил, положень) установлення національних, регіональних, галузевих і локальних (на рівні підприємства) квот на викиди парникових газів, а також торгівлі цими квотами; кардинальне коректування Кіотського протоколу за участю України в плані справедливого розподілу відповідальності країн за забрудненням атмосфери. Виходячи з концептуальних положень економічної і національної безпеки України, що стосуються ресурсних і екологічних сфер, до числа пріоритетних стратегічних напрямків діяльності держави по запобіганню небезпечних змін клімату і їхніх економіко-екологічних наслідків для регіонів України варто віднести: створення і впровадження екологічно безпечних виробництв; пошук способів практичного використання екологічно чистих джерел енергії; прийняття невідкладних природоохоронних заходів щодо екологічно небезпечних регіонів України; якісне удосконалювання єдиної державної системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, викликаних кліматичними змінами (аномаліями); інтеграцію цієї системи з аналогічними системами іноземних держав і міжнародних організацій; досягнення прогресу в сфері контролю процесів зміни клімату і їхніх наслідків; підтримка сталості економічного розвитку на підставі виконання державами своїх міжнародних зобов'язань відповідно до Рамкової конвенції ООН по зміні клімату, Кіотським протоколом та ін.
|
