1. Висока розораність території України стала наслідком антинаукового підходу до використання землі. Проведене розорювання крутосхилів, прибережних і придорожніх смуг, природних кормових угідь та малолісистих територій не завжди придатних для сільськогосподарського виробництва призвело до погіршення ґрунтово-екологічної ситуації: мільйони гектарів орної землі змито, постійно зростає дефіцит гумусу в ґрунті, який є основою його родючості, відбуваються інші негативні явища. 2. У свій час на державному рівні було допущено помилку щодо проведення паювання 5-7 млн. га еродованих земель. У найближчі 5-10 років їх треба залісити, залужити або відвести під пасовища і т. ін. Цю проблему треба вирішувати на державному рівні і в найближчий час. При формуванні землекористувань новоутворених сільськогосподарських підприємств слід орієнтуватися на створення агроландшафтів, стійких проти несприятливого природного та антропогенного впливу. Основою сучасного землевпорядкування повинна стати ландшафтна структуризація сільськогосподарської території. 3. Лісостепова зона України займає площу 20291,1 тис. га, сільськогосподарські угіддя якої становлять 72,9%, розораність котрих сягає 85,4%. У ній розташовані 9 адміністративних областей, земельні ресурси і сприятливі кліматичні умови яких обумовлюють високий потенціал виробництва продукції сільського господарства. Як тепер так і в минулі роки тут виробляється значна частина зерна, цукрових буряків, картоплі м’яса і молока від загального виробництва в країні. Проте внаслідок допущених недоліків у ході реформування аграрного сектору відбувся спад виробництва. Для виробництва сільськогосподарської продукції в лісостеповій зоні необхідно освоїти зональну ґрунто-водоохоронну, екологічно врівноважену систему землеробства . 4. Надмірне антропогенне навантаження на земельні ресурси в більшості областей Лісостепу призвело до порушення оптимальних, екологічно обґрунтованих нормативів співвідношення земельних угідь. Проведені на прикладі трьох сільських рад Шевченківського району Харківської області комплексні дослідження показали, що висока освоєність території негативно впливає на її екологічний стан території. Коефіцієнт екологічної стабільності Шевченківської селищної та Гетьманівської сільської рад становить відповідно 0,209 і 0,287 (нестабільні території), а Березівської сільської ради – 0,437 (нестійко стабільні території). Організація системи раціонального користування природно-ресурсним потенціалом взагалі і раціонального землекористування зокрема повинна ґрунтуватися на оптимізації ландшафтних систем. 5. Високоефективне використання землі як основного засобу виробництва неможливе без поєднання її з засобами виробництва і робочою силою. На основі виконаної економічної оцінки всіх складових аграрного ресурсного потенціалу на прикладі сільськогосподарських підприємств Харківської області розраховано загальний показник ресурсозабезпеченості господарств та інтегральний показник ефективності використання ресурсного потенціалу і ресурсовіддачу. Запропонована методика дозволяє визначити рейтинг господарювання на будь-якому рівні. 6. Для умов досліджуваного регіону запропоновано поліпшення структури посівних площ, диференційоване використання с.-г. угідь та впровадження науково обґрунтованих сівозмін, зокрема: багатопільних польових та кормових у великих господарствах; з короткою ротацією і обмеженою кількістю культур у невеликих за площею вузькоспеціалізованих фермерських і селянських господарствах. У сучасних умовах рентабельним для умов області є вирощування зернових, зернобобових культур, багаторічних трав, соняшнику, цукрових буряків, якими повинні бути насичені сівозміни. На період до 2010 р. в господарствах області рекомендується така структура посівних площ: зернові – 48%; технічні – 17; овоче-баштанні та картопля – 8; кормові – 27%. 7. Базою для ефективного господарювання на тривалий термін є всебічно обґрунтований проект землеустрою та складений на його основі бізнес-план розвитку виробництва в конкретному с.-г. підприємстві, який враховував би кон’юнктуру цін та обсяги ринку, вартість чинників (факторів) виробництва, податкову та фінансово-кредитку політику тощо, забезпечував би найбільш ефективне використання наявного ресурсного потенціалу з урахуванням кількісного й якісного стану земельних ресурсів. При цьому необхідно враховувати рентний характер земельних відносин і землекористування у сільському господарстві. 8. У сучасних умовах виникає проблема якісно нового підходу до розробки проектів землеустрою – на еколого-ландшафтній основі та екологічна й економіко-екологічна оцінка ефективності проектного рішення з визначенням показників екологічної стабільності агроландшафту. Розрахований на прикладі ПСП „Дружба" Шевченківського району Харківської області коефіцієнт екологічної стабільності агроландшафту є досить низьким (0,29), що свідчить про необхідність розробки довгострокової програми заходів щодо зміни структури агроландшафту як в цілому по району, так і по окремо взятих господарствах. Проектні розрахунки протиерозійних заходів свідчать, що в 2010 р. область може одержати достатньо високий економіко-екологічний ефект. 9. Економіко-математичну модель оптимального сполучення галузей с.-г. підприємства побудована з урахуванням розподілу наявних ресурсів та попереднього розрахунку відновлення вмісту гумусу в ґрунтах. Аналіз результатів розв’язання економіко-математичної задачі свідчить, що у ПСП „Дружба" Шевченківського району створюються сприятливі умови для сполучення галузей рослинництва та тваринництва. У 2010 р. відповідно до оптимального варіанту відбудеться цілком реальне збільшення валових зборів зернових культур – на 10,3%, цукрових буряків – на 15,5%, кукурудзи МВС – на 9,3% кормових коренеплодів – на 17,6%. |
