Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми – запровадження інноваційних технологій у формуванні та використанні лідерського потенціалу як потужного додаткового економічного ресурсу країни. У дослідженні були узагальнені та отримали подальший розвиток теоретичні, методичні й практичні питання щодо лідерської складової людського капіталу і їх впливу на наслідки соціально-економічної діяльності.
Таблиця1
Умовний найуспішніший конкурент у динаміці розвитку української економіки 2006-2007 рр. через систему показників успішності найбагатших компаній України new – компанії, які вперше потрапили до Рейтингу – 500. Джерело: розроблено автором за матеріалами Всеукраїнської рейтингової програми «Гвардия 500. Рейтинг самых богатых компаний Украины, 2007», С. 34-49. Одержані результати дають можливість зробити наступні висновки і пропозиції. 1. Сутність лідерського потенціалу на рівні особистості розкривається як прагнення до влади й незалежності, здатність генерувати нові конкурентоспроможні ідеї та проекти і повністю розкривати й реалізувати свої можливості на основі природних та набутих лідерських якостей, інтелекту, професійного і життєвого досвіду, харизматичності. На рівні підприємства лідерський потенціал розглядається як складова людського капіталу, що посилює економічний потенціал суб’єктів господарювання, шляхом здійснення управлінської діяльності через лідерський вплив на команду однодумців та послідовників щодо стратегічного бачення та реалізації інноваційного розвитку компанії, спрямованої на зміцнення її конкурентних позицій на ринку. Лідерський потенціал суспільства представляється як інтегральна оцінка якісних і кількісних характеристик особистості, групи, держави у досягненні стратегічних цілей соціально-економічного розвитку. 2. Найбільш суттєвими характеристиками лідерства є такі: по-перше, лідер повинен мати послідовників; по-друге, лідерство – це сфера взаємодії між лідером та членами команди, де проявляється вміння лідера будувати міцні відносини зі своїми послідовниками; по-третє, лідерство завжди засноване на авторитеті, в основі якого лежать якості, що мають найвищу цінність для членів певної групи; по-четверте, процес лідерства має свій початок і кінець і триває доти, доки лідер здійснює свою керівну функцію і послідовники йдуть за ним у досягненні мети; по-п’яте, лідерство засноване на неформальному впливі лідера на своїх послідовників; по-шосте, лідерство суб’єктивно сприймається кожним учасником групи і потребує від лідера чималих зусиль у постійній роботі над собою, щоб у будь-якій ситуації постійно підтверджувати очікування послідовників щодо лідерських якостей і лідерської поведінки. 3. Інвестиції в людський капітал сприяють покращанню його якісних і кількісних характеристик майже протягом усього життя людини. Особливого значення набувають інвестиції на рівні початкової і середньої освіти, де формується насамперед інтелектуальна складова людського капіталу, покращується її якість через нарощування обсягу знань людини, розвиток економічного мислення, формування лідерських задатків. Для запровадження в загальноосвітніх середніх школах розроблені авторські спецкурси «Людина. Життя. Економіка», «Світ економіки», «Ділове спілкування. Реклама. Маркетинг», які на всіх ступенях навчання сприяють розвитку інтересу учнів до проблем економіки, постійній потребі в економічній самоосвіті й економічних знаннях, прагненню до лідерства і цивілізованого підприємництва. 4. Лідерство - це певна фаза на шляху зростання особистості, підприємства чи держави в цілому і без орієнтації на нові реалії чи передвісники цей феномен втрачає свою вартість. Підтвердженням цьому виступає й авторська модель «бренд-лідерства», яка розкриває сутність і стержневу ідентичність бренду, окреслює типи бренд-лідерів, вказує на можливі шляхи формування і зміцнення позитивного іміджу особистості і країни через іміджеві програми і засоби реалізації ідентичності. Центральне місце в моделі відведене людині («людина-бренд»), оскільки саме її особистісний лідерський вплив зумовлює конкурентні переваги корпорації і вихід її на лідерські позиції завдяки ефективному вирішенню стратегічних питань розвитку. 5. Лідерства прагнуть здебільшого найбільш успішні підприємці, бо саме воно піднімає бізнес на нову якісну сходинку. Сутність авторської формули лідерства полягає у досягненні синергійного ефекту за рахунок інтегрування трьох складових: бачення лідером певної стратегії розвитку; здатність залучати до свого задуму команду послідовників; власна мотивація і харизма лідера в спрямуванні енергії очолюваної команди у необхідне русло для підвищення результативності, ділової репутації та іміджу компанії і країни в цілому. 6. Результати запровадження та виконання Державної програми забезпечення міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки довели, що державі слід і надалі приділяти цій проблемі адекватну її важливості увагу. Дієвість цієї роботи була б більшою, якби майбутня програма на 2007-2010 роки включала заходи з розробки фундаментальних і прикладних проблем лідерства, опрацювання теоретичних та практичних аспектів інноваційної моделі країни–лідера, зібраних в окремий розділ «Лідерство». Опікуватися цією роботою із урахуванням відповідного досвіду авторитетних громадських організацій (зокрема, Асамблеї ділових кіл) мав би Інститут лідерства, який доцільно створити у системі НАН України. 7. Іміджево-мотиваційна програма «Лідери ХХІ століття» підпорядкована ключовій ідеї розвитку й вдосконалення особистості, а через неї - колективу, регіону і країни в цілому. Програма сприяє зміцненню лідерського потенціалу держави, просуванню та визнанню авторитетних українських брендів на вітчизняному і європейському ринках шляхом представлення їх Асамблеєю ділових кіл на професійних всеукраїнських і міжнародних конкурсах-рейтингах, презентації в історико-біографічних, інноваційно-економічних, соціально-культорологічних проектах та на спеціалізованих форумах, конференціях, виставках, які вона проводить в Україні, Росії, Великобританії, Іспанії, Йорданії, на Мальті. 8. Удосконалені методики визначення кращих підприємств і лідерів у професійних сферах діяльності щодо представлення в рейтингу лідерів (за відповідною квотою галузі пропорційно її внеску у ВВП України). При цьому найуспішнішим умовним конкурентом (за показниками чистого доходу, чистого прибутку, активів) виступає визначений за вибіркою 30 (по десятку перших, середніх та останніх) із 500 найбагатших компаній, які в рейтингу 2005-2006 рр. займають провідні позиції. 9. Запропонована схема «подвійного» відбору кандидатів до рейтингу на основі показників економічної діяльності підприємства та індексу цитованості менеджера чи функціонального директора в провідних вітчизняних ЗМІ. Це забезпечить те, що лідери, діяльність яких суспільно значуща й цікава, будуть включені в сферу дослідження та отримають гідне визнання, а їхній досвід стане надбанням усього суспільства. | 