Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої економічної проблеми - обґрунтування державного механізму сприяння нарощенню потенціалу середнього класу в Україні, що обумовлено його значенням у зміцненні економіки, зменшення майнового розшарування та реалізації задач щодо стратегії подолання бідності. Одержані результати дають змогу зробити наступні висновки. 1. Оцінка ідентифікації середнього класу базується на різних ознаках пріоритетності віднесення до цього класу. У більшості розвинутих країн Європи до цих ознак включені: доходи, рівень прибутків і споживання, рівень заробітної плати, рівень витрат, освіта, нерухомість, накопичення. Авторський підхід дослідження цього питання базується на теоретичному визначенні соціально-економічної природи та історичної місії середнього класу в розвиткові демократичного суспільства. В методологічному аспекті визначення середнього класу як суб’єкту автор виходить з доцільності розробки стратифікаційних індикаторів окремих та сукупних ознак, і порогових значень. Визначення середнього класу пропонується проводити на базі сукупних ресурсів домогосподарств за децильними групами 5, 6, 7 і 8 порядку на підставі чинника середньодушових сукупних витрат. 2. Інформаційною базою, на підставі якої можна скласти стратифікаційну класифікацію суспільства в Україні, автор пропонує матеріали Держкомстату, а саме: вибіркове обстеження умов життя домогосподарств України. Згідно цих матеріалів в країні можна виділити 5 соціальних груп населення: нижчий клас, вищий нижчого класу, протосередній нижчий клас, середній клас, вищий клас. Автор вважає пріоритетними серед показників щодо оцінки приналежності до середнього класу доходно-майнові та інші його ознаки, котрі в основному теж безпосередньо пов’язані з доходами населення (освітній рівень, та професійний статус, житлові умови, нерухомість тощо). За доходно-майновим рівнем визначення середнього класу пов’язано з розбіжністю життєвих стандартів по різних країнах. Дослідження на підставі оцінки доходно-майнового рівня та з метою визначення частки за цими показниками потужності середнього класу показали, що, виходячи із стандартів розвинутих країн, доходи середнього класу до ВВП знаходяться в межах 62-52%, у тому числі: заробітна плата найманих працівників становить не менш як 60-65% від доходу; доходи від майна – в межах 13-14%; особисте споживання – до 80% від доходу (у тому числі на продукти харчування – не менш 1/3, на сплату за житло та енергію – 1/4); доходи від нерухомості, дивідендів, власності тощо до 8%; від освіти – в межах 10-15%; від статусу – до 5%; накопичення грошей – в межах не нижче 5-6% на місяць. 3. Середній клас в Україні як соціально-економічне угруповування має не тільки ідентифікаційні ознаки, але є носієм певних функцій даного соціального утворення. Всі ідентифікатори, які характеризують середній клас, є домінантними і їх треба розглядати у взаємозв’язку, хоча в сукупності середній клас складається з окремих соціальних груп, що мають різний рівень концентрації ідентифікаторів. 4. Середній клас в Україні, який визначається за принципами володіння майном (засобами виробництва, контролю за робочою силою, освітянського статусу та кваліфікації), складається з представників підприємців, держуправлінців та професіоналів з різних спеціальностей, менеджерів. Однак, дохід таких груп людей відносно обмежений. Щодо підприємців в сфері малого та середнього бізнесу, то сучасні мотивації також досить невисокі, низькі заробітки багатьох професіоналів (особливо у державному секторі), механізми оподаткування не сприяють нарощуванню потужного середнього класу. За розрахунками автора, прошарок середнього класу в України не перевищує 12-15% працюючого дорослого населення, а відносно європейських стандартів він становить лише 7%. Авторська пропозиція полягає у доцільності формування в Україні потужного середнього класу та доведення цього прошарку в соціальній структурі суспільства до 50-55% населення. 5. Організаційно-економічний механізм сприяння становленню потужного середнього класу полягає у тому, щоб ця модель розвитку діяла в режимі прискореного економічного оновлення. Такий висновок спирається на обстеження різних категорій населення, які ідентифікують себе до середнього класу, надають велику значущість чинникам державної соціально-економічної політики, державним соціальним гарантіям, наявності постійної роботи, доступності до фахової освіти, мотивації до підприємництва. 6. В практичному змісті реалізацію заходів відповідних державних важелів доцільно спрямовувати в двох головних напрямах, а саме: обмеженням умов втрати статусу середнього класу і сприянням економічними засобами його розширенню за рахунок прошарків населення, що перебувають на нижчому за середній рівні та поза нижчим (тобто бідних верств населення) та набуттю вищого статусу середнім прошарком населення, яке тяжіє до прошарку вище за середній. 7. З метою спрямування соціально-економічної політики до зростання в Україні потужного середнього класу пропонуються складові державного механізму регуляторного впливу на посилення економічних засад забезпечення цьому процесу. 8. Для досягнення цілей становлення в Україні потужного середнього класу цей процес слід розглядати як важливу складову державної соціально-економічної політики та врахувати при оцінці її ефективності. Для цього необхідно розробити та забезпечити цільову програму “Середній клас України”, визначити її пріоритетне значення як умови досягнення європейських стандартів добробуту населення та розбудови в Україні демократичного громадянського суспільства. |