У дисертації сформульовані та обґрунтовані теоретико-методологічні та методичні засади забезпечення комплексного розвитку та територіальної організації продуктивних сил соціально-економічної системи Автономної республіки Крим, практичні рекомендації з удосконалення регіональної структури виробництва, підвищення ефективності функціонування окремих регіональних утворень з урахуванням економічних трансформацій. Це дозволило отримати наступні науково-практичні результати: 1. З метою визначення ролі і значення комплексного розвитку продуктивних сил регіону як об'єкт дослідження обрано процес та тенденції розвитку економічних відносин в структурі продуктивних сил регіону, їхня територіальна організація. Встановлено, що структуру продуктивних сил становлять певні системні організації, які визначаються як соціально-економічні системи. Економічна сутність комплексного розвитку регіону, що складається із спільної господарської діяльності його населення, виявляється у вигляді діалектично розвинутої системи закономірностей та чинників територіального господарства, головними з яких виступають принципи, фактори та система управління господарством у регіоні. Визначено прояв традиційних закономірностей комплексного розвитку продуктивних сил регіону, а також виявлено специфічні закономірності – дискомплексність розвитку між окремими територіальними складовими, вплив позаекономічно-суб’єктивних факторів територіальної організації, прискорений перехід до переважно економічних засобів впливу з боку регіональних органів управління, а також посилення наукових підходів до обґрунтування динаміки територіальної структури виробництва. 2. Серед принципів комплексного розвитку продуктивних сил регіону виділено соціальну орієнтацію, територіальну цілісність, системність і комплексність, збалансованість і пропорційність, оптимальна ефективність, сталість та обмежена пріоритетність, яким надано змістовну характеристику у нових умовах регіонального господарювання. З метою впровадження принципів використовуються економічні важелі - нові умови господарювання в конкурентному середовищі, стабільна інвестиційну діяльність, структура господарства за формами власності та видами діяльності, зважена структуру управління регіоном. Розкрито структуру та зміст факторів комплексного розвитку продуктивних сил, зокрема, природно-географічних, завдяки впливу яких забезпечується структурна та галузева динаміка регіонального господарства, його постійне оновлення. Для узгодження впливу демографічних та техніко-економічних факторів доцільним вважається додаткове розміщення у регіоні науково-ємних виробництв, державних замовлень з науково-ємної продукції. Вплив соціально-економічних факторів враховується для зближення соціально-економічних умов життя, поліпшення добробуту населення Криму, розвитку інфраструктури соціальних послуг. Акцент на економічні засади в розвитку продуктивних сил потребує розробки нових методик державного управління та оцінки результатів інвестиційної діяльності саме під впливом геополітичного фактора. 3. Регіон визначається як частина території країни, яка існує та розвивається в межах природного, матеріального та соціального середовищ, має власну економічну структуру, соціально-економічний потенціал, інституціональну інфраструктуру та певну систему управління соціально-економічним розвитком, де забезпечується реалізація суспільних інтересів держави та населення. Отримані результати дослідження територіальної організації продуктивних сил розглядаються як засади для досягнення головних цілей комплексного розвитку соціально-економічної системи регіону. Для визначення критеріїв комплексного розвитку продуктивних сил регіону запропоновано методичні підходи, які базуються на оцінки ефективності використання виробничого потенціалу регіону та регулювання у головних напрямах: структурних змін у продуктивних силах; фінансово-економічному; соціальному та гуманітарному; інноваційно-інвестиційному; безпеки та сталого розвитку. Вони відображають економічні засади у розвитку продуктивних сил та охоплюють потреби людини і цілеспрямовану діяльність суспільства. Звідси з'являється специфічний вид діяльності людини по регулюванню або управлінню досягненням цілій розвитку регіону. Тому метою регіональної політики стає оцінка потенціалу регіону в задоволенні запитів ринкових споживачів з найбільшою ефективністю виробництва і максимальною соціальною захищеністю населення регіону, а також економічної зацікавленістю населення в реалізації цих можливостей. 4. Визначено, що організаційно-економічними основами формування продуктивних сил регіону виступають: комплекс природно-ресурсного потенціалу, об'єктивні тенденції змін в пропорціях між секторами економіки, соціально-економічна структура, яка характеризує участь підприємств різних форм власності у формуванні валового внутрішнього продукту і випуску продукції (послуг) в регіоні. Доведено, що комплексний розвиток означає пропорційність, зрівноваженість між природними й трудовими ресурсами та виробництвом, а також міжгалузеву й внутрішньогалузеву збалансованість виробництва. Елементи комплексу взаємодоповнюють один одного. 5. Головними факторами нестабільності комплексного розвитку продуктивних сил регіону виступають демографічна ситуація, реформування освіти, повернення депортованих, недосконалість економічних відносин, знос основних засобів виробництва. У досліджені висвітлено особливу роль корінних структурних перетворень, які пов'язані із зміною базису економічних відносин на пріоритетах ринкової економіки. Адаптація соціально-економічних систем до ринкових умов господарювання визначається властивостями вхідних в неї елементів, а також глибиною і міцністю зв'язків між ними. Залежно від змісту економічних процесів, що відображаються в зв'язках окремих частин економіки, виділяються основні види структурних співвідношень на регіональному рівні: міжсуб’єктні, галузеві та територіальні. У дисертації окреслено головні економічні засади комплексного розвитку продуктивних сил регіону. До них, зокрема, відносяться виявлення економічної сутності та механізму комплексного розвитку продуктивних сил, вміле використання закономірностей та чинників територіальної організації продуктивних сил у структурі регіонального управління, створення умов ефективного оновлення регіонального господарського комплексу та оптимального використання регіонального потенціалу. Запропонована модель визначає головні риси комплексного розвитку соціально-економічної системи регіону, заснована на економічних засадах управління та враховує сучасний стан формування територіальної організації господарства. Обґрунтовані у дисертації підходи та висновки дозволяють вирішувати головні соціально-економічні проблеми регіону шляхом забезпечення належного рівня державного та господарського управління в сучасних умовах господарювання. |