Анотація до роботи:

Попов А.С. Економічні засади формування сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах земельних відносин – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2006.

Досліджуються питання формування та функціонування стабільних товарних сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових відносин. Аналізується сучасний стан сільськогосподарських підприємств, з’ясовуються причини їх низької прибутковості, досліджуються можливі шляхи вдосконалення організації виробничих відносин на підприємстві, розглядається роль держави у створенні передумов для ефективної роботи товаровиробників. Обґрунтовуються основні шляхи підвищення ефективності виробництва за допомогою послідовного системного підходу, складання структурно-логічних схем , моделей і програм щодо формування та розвитку сталих сільськогосподарських підприємств, які забезпечують раціональне використання ресурсного потенціалу.

1. Система земельних відносин визначає, хто може використовувати ресурси, які саме, протягом якого часу та на яких підставах. Земельні відносини стосуються власності на землю, політичних, економічних, соціальних, виробничих і рентних відносин, землеустрою та землекористування, управління земельними ресурсами й інших взаємопов’язаних питань. Проблема земельних відносин є найважливішою складовою частиною будь-яких аграрних перетворень. Прийняття цілої низки законодавчих, нормативно-правових та інших підзаконних актів визначило напрям формування та розвитку земельних відносин в Україні: роздержавлення, паювання, реструктуризацію.

2. З’ясовано, що переваги та недоліки крупних і дрібних сільськогосподарських підприємств залежать від: державної аграрної політики (належності до економічної сільськогосподарської системи), природних факторів (наявності відкритих сільськогосподарських територій), матеріально-технічних ресурсів, витрат на управління, продуктивності праці, ризику підприємництва, стану ринкових відносин.

3. У дослідженні економічних засад формування сільськогосподарських підприємств при сучасних земельних відносинах визначальним методологічним принципом є системний підхід, який вимагає складання структурно-логічних схем, моделей і програм, відпрацювання функцій і зв’язків, вивчення ефективності господарської діяльності.

4. Комплексна структурно-логічна модель формування сільськогосподарських підприємств повинна містити наступні основні складові: правові відносини, економічні важелі, природно-технологічної, економічної, екологічної та соціальної складових щодо організації й обґрунтування ефективності виробничих процесів. Основою сучасного алгоритму формування сільськогосподарських підприємств товарного типу є використання досягнень науково-технічного прогресу, інвестиційна привабливість, вчасне реагування на вимоги ринку.

5. Створення стабільних товарних сільськогосподарських підприємств відбувається за умови взаємозалежності між державними факторами впливу (дані про земельні ресурси, державна підтримка), факторами, які залежать безпосередньо від товаровиробників (людський фактор, конкуренція землевласників і землекористувачів), і ринковими відносинами (особливо відносинами іпотечного ринку). При відсутності будь-якого чинника в цій схемі система стає недієздатною, і за таких умов неможливо створити ефективне сільськогосподарське підприємство. Державне регулювання є вирішальною складовою при формуванні сільськогосподарських підприємств при сучасних земельних відносинах. В умовах розвитку ринкових відносин пріоритети державної політики в аграрній сфері мають бути спрямовані на створення ринкової інфраструктури, підтримку сільського господарства через державні програми, раціональне розміщення виробництва.

6. Ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств визначається спеціалізацією та концентрацією виробництва. На основі досліджень сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області обґрунтовано необхідність введення багатогалузевого напряму в розвитку сільськогосподарського виробництва. Так, багатогалузеві господарства мають кращі економічні показники як у тваринництві (-1,3% рентабельності), так і в рослинництві (31,3% рентабельності), ніж вузькоспеціалізовані підприємства (відповідно -41,9% і 12,2% рентабельності).

7. Важливим елементом одержання прибутку для підприємства є вивчення каналів реалізації сільськогосподарської продукції. Встановлено, що перспективними каналами реалізації є торгові компанії та підприємства харчової промисловості. Критерієм економічної ефективності сільськогосподарських підприємств з різними формами власності виступає рівень рентабельності. Показник рентабельності свідчить не тільки про кінцевий результат діяльності, а й про ефективність використання коштів у цілому. Встановлено, що приватно-орендні сільськогосподарські підприємства мали за 2000–2004 рр. найвищий, ніж інші формування, рівень рентабельності сільського господарства 18,8%.

8. Вимоги ринку повинні сприйматись управлінськими та маркетинговими ланками на рівні підрозділів через механізм застосування внутрішніх цін на продукцію та ресурси. Так, підрозділові маркетингу не обов’язково мати прямі зв’язки з виробничим підрозділом – він може впливати на виробництво через його спеціалістів за допомогою спільно розроблених з ними відповідних заходів. Місцем формування прибутку повинен виступати відділ маркетингу та реалізації сільськогосподарської продукції.

9. При створенні сталих товарних сільськогосподарських підприємств слід ураховувати багато взаємозалежностей і взаємозв’язків, тому можливою є чимала кількість варіантів вирішення виробничих питань. З’ясовано тісні взаємозв’язки між організаційною структурою та процесом формування сільськогосподарських підприємств. Їх ефективність завжди буде різною навіть за однакових умов існування, оскільки керівні органи підприємств знаходитимуть різні шляхи вирішення проблем, у чому і полягає сутність ринкової економіки.

10. Ефективність сільськогосподарських підприємств залежить від зовнішніх, а ще в більшій мірі від внутрішніх чинників: рівня організації виробництва, ступеня впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій тощо. Наприклад, ПАОП “Зоря” за 2004 р. одержало 6992,4 тис грн. прибутку; площа ріллі цього підприємства складає 6,8 тис. га.; 99,9% сільськогосподарських земель взято в оренду, а орендна плата за землю склала 958,8 тис. грн.; середня урожайність ранніх зернових становила 47,2 ц/га, кукурудзи на зерно – 70 ц/га, цукрових буряків – 302 ц/га. При цьому рентабельність рослинництва склала 80,1%, тваринництва – 21,6%.

11. Формування сільськогосподарських підприємств є динамічним процесом, який вимагає встановлення оптимального співвідношення між трудовими, енергетичними та природними ресурсами, які характеризують ресурсний потенціал землекористувань ринкового типу.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Попов А.С. З досвіду формування землекористувань (землеволодінь) у Швеції // Вісн. ХНАУ Сер. “Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора”. – Х., 2004. – № 9. – С. 295–302.

2. Попов А.С. Розмір землекористування в ринкових умовах // Вісник ХНАУ. Сер. “Економіка АПК і природокористування” / ХНАУ. – Х., 2006. – № 1. – С. 295–302.

3. Попов А.С. Роль земельного кадастру в забезпеченні сталого розвитку країни // Вісн. ХНАУ. Серія “Інтенсифікація і сталий розвиток с.-г. вир-ва” / ХНАУ. – Х., 2006. – № 2. – С. 262–267.

Інші публікації:

4. Попов А.С. Земельні відносини та формування нових землекористувань (землеволодінь) в ринкових умовах // Землевпорядна освіта, наука та виробництво: Мат-ли міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 10-річчю створення кафедри землевпорядного проектування, Київ, 25 лютого, 2003 р. – К.: НАУ, 2003. – С. 64–71.

5. Попов А.С. Основні напрямки формування землекористування товарного виробництва // Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель: Мат-ли міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів, Харків, 4–7 жовтня, 2005 р. – Х., 2005. – С. 168–170.

6. Попов А.С. Землекористування Харківської області в ринкових умовах // Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку / За ред. А.Я. Сохнича. – К., 2005. – С. 205–208.

7. Popov A. Formation of Ukrainian land tenure system under market conditions. – Sweden, Stockholm, KTH, 2006. – 74 р.