Процеси приватизації, перерозподілу і накопичення матеріального і грошового багатства в Україні поставили в практичну площину проблему реалізації економічної влади, вивчення якої стає надзвичайно актуальним для економічної науки. Економічна влада є формою реалізації власності, розкривається через відносини панування – підкорення і спрямована на забезпечення економічних інтересів власників економічних інфраресурсів. Вона має сумісно-розділений характер, де відносини сумісності представлені метою суб’єкта влади, а відносини роздільності проявляються через різноманітність дій суб’єкт-об’єктів щодо досягнення мети суб’єкта влади. Економічна влада актуальна в індустріальній економічній системі. ЇЇ метою є накипичення матеріального і грошового багатства. Становлення постіндустріального суспільства супроводжується тим, що актуальною стає влада знань, для якої економічна влада створює передумови. Ефективність функціонування економічної системи перш за все зумовлюється ефективністю системи управління на макро- і мікрорівнях. Перехід до ринкових відносин повинен супроводжуватися впровадженням партисипативного управління, основними характеристиками якого є максимальна самостійність кожної ланки кожного рівня вертикальної і горизонтальної структури, а також кожного окремого працівника, підвищення ступеня їх відповідальності, підхід до працівника як особистості, яка самореалізується в процесі діяльності. Партисипативний стиль управління найкращим чином забезпечує якість діяльності та продукції, а також орієнтацію виробництва на споживача. Зараз в Україні спостерігаються системні трансформації, які охопили не лише економіку. Вони сприяють тому, що економічна влада реалізується не завжди в інтересах розвитку всього суспільства і підвищення добробуту народу. Фінансоміка, тінізація економіки, зростання корупції, привласнення частиною державних чиновників своїх посад з метою особистого збагачення – все це свідчить про необхідність кардинальних змін в економічній політиці. Україна повинна знайти свій шлях щодо входження у світ цивілізованих країн. Для цього потрібна політична воля керівництва держави, яка в поєднанні з розвитком масового соціального партнерства всіх економічних суб’єктів зможе забезпечити соціально-економічний розвиток суспільства і підвищення добробуту народу. В умовах формування економіки знань, до якої переходить світ в умовах глобалізації, актуальним питанням стає формування влади знань, до якої повинна привести внутрішня трансформація економічної влади. Знання і розвиток людських здібностей – це іманентний продукт людської діяльності, який стає визначальним ресурсом економічного розвитку. Нова форма влади реалізується там, де панують постіндустріальні тенденції суспільного розвитку. Історична місія економічної влади зводиться до підготовки матеріальних передумов переходу до влади знань, якою уже користуються провідні транснаціональні компанії. Розв’язання соціальних проблем, що накопилися в українському суспільстві, можна вирішувати через впровадження у господарство принципів етичної економії. Це дозволить створити умови для реалізації переважно інституційної економічної влади, яка повинна забезпечити досягнення загальнозначимих цілей національного розвитку. Уряд України повинен усвідомлювати нові соціально-економічні реалії і виходити в своїх діях з того, що моральні засади діяльності повинні стати основоположними в економічній сфері. Ця важлива проблема лише поставлена в дисертації і потребує подальших наукових досліджень. Основні теоретитчні положення, практичні результати дисертаційної роботи можуть служити як певні методологічні основи для нового нарощення знань про економічну владу, форми й особливості її реалізації в транзитивному суспільстві, внутрішню її трансформації у владу знань, з якою пов’язане майбутнє людського суспільства. |