Анотація до роботи:

Алейнікова О.В. Економічна політика інноваційного розвитку держави в ринкових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці основних напрямів інноваційного розвитку держави в Україні. Визначено зміст економічної політики держави в умовах розвитку ринкових відносин. Поглиблено понятійно-сутнісні аспекти інновацій в умовах розвитку ринкових відносин. Досліджено особливості споживчої вартості, вартості й ціни інновації як товару, а також її взаємозв'язку з капіталом і різними формами економічного добробуту. Визначено об’єктивну необхідність формування ринку інновацій. Уточнено зміст ринку інновацій. Проаналізовано сучасний стану ринку інновацій. Обґрунтовано необхідність регулювання ринку інновацій. Визначено головні умови і розроблено основні напрями розвитку ринку інновацій в Україні.

1. Економічну політику держави варто відрізняти від загальної економічної політики всіх суб’єктів економічної системи. Остання виражає ширший процес. Економічну політику здійснюють не тільки державні органи влади, до неї причетні всі суб’єкти економіки. Економічна політика держави є складовою національної економічної політики. Суб’єктами останньої є всі “чинні особи” даного соціуму.

2. У рамках процесно-утилітарного підходу інновації виявляють себе в сукупності взаємозалежних технічних, виробничих, організаційно-управлінських і комерційних заходів, що зумовлюють появу на ринку нових і поліпшених промислових процесів, устаткування, продуктів і послуг. Сутність інновацій у розвитку ринкової економіки полягає в задоволенні нових суспільних потреб через процеси створення, поширення і споживання нових товарів на основі використання результатів наукових та науково-технічних робіт, що формує руйнування в рутинних виробничо-господарських процесах і змушує ринкову економіку піднятися на новий рівень динамічної рівноваги.

3. Специфіка інновації як товару визначається високим рівнем невизначеності при одержанні науково-технічного результату; ризиком тимчасового розриву між витратами і результатами при фінансуванні; невизначеністю попиту; неможливістю споживання без певного мінімуму наукових знань, професійної компетенції й необхідної інформованості, що відповідає попередній підготовці та перекваліфікації персоналу; здатністю до множинної мультиплікації доходів при відповідному захисті інтелектуальної власності й конкуренції покупців.

4. Інновація має тісний взаємозв'язок з різними формами благ. При цьому з матеріальних благ інновацією є нові продукти або засоби виробництва: продукти харчування, будинки, споруди, машини, інструменти, технології тощо. З нематеріальних благ інновацією стають блага, що впливають на розвиток здібностей людини в ролі новатора. Вони створюються в невиробничій сфері: освіта, наука, наукове обслуговування, дослідження, розробки, експериментування тощо. Взагалі інноваціями є змішані блага, що являють собою особливі товари, симбіоз конкурентоспроможності.

5. Об'єктивна необхідність формування ринку інновацій викликана такими причинами: суспільним поділом праці й спеціалізацією в інноваційній сфері. Ні один з учасників інноваційної діяльності не може жити за рахунок повного самозабезпечення, вони займаються найрізноманітнішими видами інноваційної діяльності, що пояснюється принципом порівняльної переваги; економічною відособленістю виробників, впроваджувачів і розповсюджувачів нововведень, що історично виникає на базі приватної індивідуальної інтелектуальної власності й потім поширюється на колективну промислову приватну власність на інновації. Ці причини створюють глибинну суперечність в інноваційної сфері між об'єктивною необхідністю загального взаємозв'язку виробників, розповсюджувачів нововведень і їх загальною відособленістю, що відбувається через розвиток системи товарних, ринкових відносин у інноваційній сфері.

6. На відміну від поширених визначень ринку інновацій як системи товарного обміну продуктовими і технологічними інноваціями через їх купівлю-продаж дано авторське трактування змісту ринку інновацій, де ринок розглядається як система економічних і організаційно-економічних відносин у товарно-грошовому обігу інновацій, інноваційних капіталів.

7. Сучасний стан ринку інновацій в Україні характеризується незначною активізацією інноваційної діяльності підприємств, що займаються дослідженнями і розробкою, нерозвиненістю внутрішнього ринку інновацій через те, що ринкові відносини в інноваційній сфері мають випадковий характер, надмірною централізацією в розподілі нововведень, монополізмом виробника нововведень, напівзакритістю ринків інновацій через монопольні бар'єри входу і виходу, незбалансованістю попиту та пропозиції, дефіцитом завершених розробок нововведень, низькою платоспроможністю виробничих підприємств відносно нових інвестиційних товарів, деформацією економічних інтересів суб'єктів ринкових відносин в інноваційній сфері, низьким рівнем розвитку інфраструктури ринку інновацій.

8. Необхідність регулювання і стимулювання розвитку ринку інновацій зумовлена їх вирішальним впливом на макроекономічні показники економічного зростання; зміною структури економіки в напрямі збільшення частки наукомісткого виробництва і сфери ділових послуг, виникненням одних виробництв і галузей, поступового відмирання і зникнення інших; економічною організацією суспільства за рахунок появи венчурних елементів, зміцненням горизонтальних зв'язків, зрушенням у структурі різних форм власності в напрямі домінування колективних акціонерних форм власності змішаного типу, м'яким органічним управлінням, переходом до домінування непрямих методів регулювання над прямими; здатністю нації до прогресу; підвищенням рівня життя населення; активізацією міжнародного науково-технічного співробітництва і глобальною конкурентоспроможністю національної економіки; зовнішньою і внутрішньою безпекою держави.

9. Інноваційна політика держави має виходити за межі НТП і стати засобом здійснення широкого кола змін у суспільстві, тобто пов'язувати заходи державної науково-технічної політики з заходами соціальної, військової, економічної й екологічної політики. Тому інноваційна політика жорстко пов’язана з науково-технічною політикою і загальною політикою держави. Це широке визначення практично виправдане лише при формуванні соціально-ринкового господарства за рахунок активного державного регулювання.

10. З метою охоплення стадій інноваційного процесу нова політика повинна ґрунтуватися на синтезі політики "технологічного поштовху", "орієнтації на попит", "соціальної орієнтації" і довгострокової політики "соціально-економічної трансформації".

11. Політика регулювання і стимулювання ринку інновацій має спиратися на наукові принципи макроекономічного регулювання інноваційного процесу і ринку інновацій. Ці принципи в сукупності визначають господарський механізм реалізації інноваційної політики відносно розвитку ринку інновацій, що полягає у просуванні до кінцевих стадій інноваційного процесу, підтримці природних монополій на доконкурентній і завершальній стадіях інноваційного процесу, здійсненні прямого державного фінансування програм НДДКР стосовно наукових досліджень і капіталомістких нововведень у новітніх галузях промисловості, заохоченні до НДДКР приватних і державних підприємств шляхом створення пільгових умов для їхньої економічної діяльності.

Підтримка науки й інновацій в ринкових умовах має формуватися за рахунок розвитку регіональних структур, взаємовигідного партнерства великих і дрібних підприємців, інноваційної кооперації уряду й адміністрацій регіонів з науково-дослідними організаціями і приватним бізнесом.

Публікації автора:

1. Алейнікова О.В. Класифікація інновацій в суспільному виробництві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 5-8.

2. Алейнікова О.В. Особливості створення інноваційного продукту в умовах ринку // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 4-7.

3. Алейнікова О.В. Регулювання інноваційної діяльності в ринкових умовах // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. – 2004. – № 1. – С. 13-16.

4. Алейнікова О.В. Сутність, принципи і методи дослідження інноваційної діяльності // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 2. – С. 84-88.

5. Алейнікова О.В. Шляхи підвищення інноваційної активності підприємств // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 15-20.

6. Алейнікова О.В. Адаптування функцій державного управління у сфері економіки до інноваційного розвитку // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2003. – № 1. – С. 8-12.

7. Алейнікова О.В. Економічний зміст інновацій в умовах розвитку ринкових відносин // Збірник тез доповідей учасників „Тижня науки” в Гуманітарному університеті „ЗІДМУ”: В 3 т. – Т. 2. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2003. – С. 78-79.

8. Алейнікова О.В. Значення інновацій для підприємства // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Сучасні проблеми економіки підприємства”: В 2 т. – Т. І. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 61.

9. Алейнікова О.В. Принципи нової економічної парадигми щодо інновацій // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень ‘2003”: В 30 т. – Т. 27: Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 4-5.

10. Алейнікова О.В. Розвиток інновацій в аграрному виробництві // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2004”: В 45 т. – Т. 34: Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 3-4.

11. Алейнікова О.В. Товарні інновації на ринку новацій // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”: В 5 т. – Т. І. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 34.