Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз дозволяє стверджувати, наступне: 1. Економічна культура виступає квінтесенцією розуміння людством його історичної ролі на кожному конкретному етапі цивілізаційного розвитку. Кожна людина, орієнтуючись в конкретному економічному просторі, сприймає як дійсність ті передумови своєї економічної діяльності, котрими володіє. Саме тому, економічна культура кожного індивіда виступає продуктом тієї історичної епохи, в якій він проживає, і того масиву економічних знань, які було засвоєно. У зв’язку з цим загальні норми, що торкаються утворення та розвитку людських відносин, розповсюджуються і на поняття економічної культури. 2. Проблема співвідношення економіки та права як в економічній, так і правовій науках є певною мірою традиційною, але сучасний момент характеризується новими особливостями функціонування економічних систем та новими можливостями і завданнями формально-правового регулювання, наявністю нових тенденцій, які неможливо було враховувати раніше. У наш час постійно розвиваються і методологічні засади дослідження усіх сторін взаємодії економіки і права. 3. Економіка впливає на право або безпосередньо, або опосередкованим шляхом – через державні інституції, політику, правосвідомість тощо. Безпосередній вплив економіки на право проявляється через право держави розпоряджатися засобами виробництва, що знаходяться у її власності. Найбільш типовим виступає опосередкований вплив економіки на право. Це знаходить свій вияв при визначенні державою розмірів податків, мінімуму заробітної плати, термінів відпусток, встановлення правил екологічної та технічної безпеки тощо. Зворотний вплив права на економіку відбувається трьома основними способами: право закріплює ті економічні відносини, що склалися в державі та гарантує їх стабільність; право стимулює створення та розвиток нових економічних відносин, якщо для цього існують відповідні умови; право підтримує і охороняє існуючі економічні відносини в державі, особливо ті, що виникли недавно. 4. Економічна культура юриста – це система економічних знань, умінь та навиків, які дозволяють реалізовувати економічні права та економічно обґрунтовано виконувати свої професійні обов’язки, вона, передовсім, передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у сфері економіки, без чого неможливо ефективно здійснювати економіко-правове регулювання. Це стосується, насамперед фахової орієнтації в потоці різноманітної економічної інформації, розуміння причин виникнення певного дисбалансу в економіці, знання принципів перехідних економічних форм, економічної політики держави, тощо. 5. Економічна культура юриста виступає певним рівнем пізнання навколишнього середовища, соціального та правового буття в конкретний історичний період. Економічна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішній світ як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил. Економічна культура юриста за своєю сутністю є важливим компонентом людської свідомості, вона охоплює систему настанов, які є образами і почуттями. 6. Суттєве значення для становлення економічної культури юриста має, власне, юридична діяльність, зміст якої у кожному конкретному випадку становлять чітко визначені дії, перелік яких найбільш повно впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладнення соціальних зв’язків змінюються зміст та форми соціальної, а, отже, і юридичної практики. Відповідно до вимог соціального прогресу та економічного розвитку суспільства юридична практика зазнавала змін у напрямку розширення змісту, ускладнення структури, виникнення нових форм і засобів її здійснення. Тому до змісту юридичної практики (діяльності) належать не лише складання документів, консультування та участь у судових засіданнях, але й інші юридично значущі дії: попередження, припинення та розслідування правопорушень в економічній сфері, притягнення до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, що регламентують економічну діяльність, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових та економічних явищ, результатів юридичної діяльності. 7. В умовах ринкових перетворень в економічній сфері особливого значення набуває роль права як стимулятора щодо формування ринкових економічних відносин. Право повинно не просто насаджувати ринкові відносини, а стимулювати їх формування та розвиток. На сучасному етапі варто акцентувати увагу на тому, що право повинно скасувати всі перепони на шляху України до ринку (і не тільки національного), створити належні економічні стимули, закріпити економічне підґрунтя ринкової динаміки, визначити коло ринкових відносин тощо. Саме право може стимулювати через відповідні механізми утвердження рівних умов щодо розвитку всіх форм власності, захист господарюючих суб’єктів від недобросовісної конкуренції тощо. 8. Економічна культура юриста як економіко-правова категорія виступає характеристикою економічних відносин, способу, форми і результату діяльності людей у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, як засіб перетворювальної діяльності та регулятор економічної поведінки людей. Економічна культура юриста виконує чотири основні функції: стимулюючу, інтеграційну, інноваційну та світоглядну. Стимулююча функція економічної культури юриста проявляється у стимулюванні нової економічної поведінки людини через зростаючі потреби та інтереси, оновленні мотивів щодо праці в нових умовах, що стимулює людей для пошуку нового типу економічної поведінки, який забезпечить досягнення успіху. Інтеграційна функція економічної культури юриста забезпечує єдність інтересів працюючих, держави, суспільства. Інноваційна функція економічної культури юриста забезпечується внутрішньою структурою економічної культури, яка постійно змінюється під дією нових умов. Світоглядна функція економічної культури юриста має прояв у новому баченні людиною економічної дійсності, новій оцінці цієї економічної дійсності як такої, що дає великі можливості для реалізації перспективних планів та знаходження її місця в умовах ринкової трансформації. |
