Результати дисертаційного дослідження проблеми ефективності зернового господарства дають підстави зробити такі висновки: 1. Узагальнивши теоретико-методологічні положення поняття ефективності сільського господарства, окремі його сторони, виявлено, що дослідники характеризують цей процес різними термінами: народногосподарська, госпрозрахункова, соціальна, енергетична, виробничо-технологічна та іншими. Дослідженнями встановлено, що з метою упорядкування класифікації видів ефективності сільського господарства доцільно використовувати дві класифікаційні ознаки: перша – вимоги носіїв економічних інтересів: суспільство – підприємство – особа; друге – результати виробництва незалежно від їх характеру – позитивні або негативні. 2. Зміст економічної ефективності зернового господарства зводиться до двох основних аспектів: 1) результатів використання виробничих ресурсів; 2) досягнення високих узагальнюючих, підсумкових результатів зернового виробництва в сільськогосподарських підприємствах. До виробничих ресурсів необхідно відносити такі: земельні, водні, трудові, матеріально-технічні, біологічні, інформаційні. У складі матеріально-технічних ресурсів доцільно виділяти три їх види: вартість основних засобів виробництва, технічні засоби в натуральному вимірі, мінеральні добрива та інші засоби хімізації. Підсумкові результати доцільно виражати вартісними показниками прибутковості, а також натуральними величинами обсягу виробництва продукції та її якості, в тому числі й на одиницю ресурсів. 3. Методика визначення ефективності зернового господарства в основному відпрацьована. Проте окремі її складові потребують певного удосконалення у зв'язку з новими економічними умовами, породженими ринковими реформами. Зокрема, при визначенні показників ефективності використання землі доцільно точніше визначати посівні площі, включаючи до них чисті пари та земельний еквівалент витраченого насіння й органічних добрив. При значних обсягах агротехнічних послуг продуктивність праці по кожній зерновій культурі потрібно визначати на нормативній основі за допомогою технологічних карт. Ефективність використання основних засобів слід визначати також по кожній зерновій культурі, для чого вартість засобів розподіляти по культурах за відповідними базами, які відображають натуральні обсяги робіт або послуг. Традиційні методи визначення ефективності використання мінеральних добрив слід доповнити оцінкою впливу одержаної в результаті їх застосування додаткової продукції на величину постійних витрат у складі собівартості. 4. Економічне регулювання зернового господарства здійснюється ринковими механізмами: попит, пропозиція, ціни та спеціальними державними заходами. Виходячи з життєво важливої ролі виробництва зерна, при формуванні на вільному зерновому ринку несприятливих ситуацій держава всупереч абстрактним ринковим постулатам щодо мінімізації її участі в економічних процесах забезпечує стабілізацію зернового ринку. Стабілізаційні заходи мають економічну природу і зводяться до заставних операцій, державних інтервенційних закупівель зерна, квотування обсягів виробництва або збуту, маючи на увазі як підтримку доходів сільськогосподарських товаровиробників, так і стабільність цін у роздрібній ланці. 5. Дослідження стану економічної ефективності зернового господарства сільськогосподарських підприємств України за період з 1996 по 2002 рр. показали, що вони є основними виробниками зерна і їх частка в загальному обсязі виробництва зернової продукції хоч і знизилась на 14 відсоткових пункти, але залишається високою – 76% у 2002 році. Зернове господарство відіграє вагому роль у формуванні грошових надходжень сільськогосподарських підприємств. Якщо у 1996 р. питома вага зерна в загальній виручці від реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами становила 20% і у виручці від рослинницької продукції 48,5%, то у 2002 р. ці показники зросли відповідно до 33,5 і 63,6%. Отже, головним напрямом стабілізації обсягів виробництва зерна та його ринку є сталі державні інтервенційні та заставні закупки по регульованих цінах залежно від світової кон'юнктури. 6. Системний аналіз показав, що причиною підвищення собівартості зерна є зростання виробничих витрат на 1 га зібраної площі у 3,6 раза у 2002 р. порівняно з 1996 р. при незначному підвищенні рівня врожайності культур за ці ж роки. Нарощування витрат на 1 га зернових культур відбулось за рахунок подорожчання виробничих ресурсів і появи нових витрат на орендну плату за майнові та земельні паї. Динаміка показників ефективності використання землі та праці у зерновому господарстві виявилась суперечливою. У 2002 р. зросли обсяги виробництва та реалізації зерна на 1 га ріллі проти 1996 р., збільшилась і сума прибутку від продажу зерна на цю ж площу. Проте рівень продуктивності праці та прибуток на 1 людино-годину прямих затрат знизився порівняно з 1996 роком. Аналіз цього процесу показав, що ринок зерна має ряд істотних вад: недостатня прозорість, майже повна відсутність участі сільськогосподарських підприємств у біржовій торгівлі зерном, натуралізація економічних відносин за допомогою зернової продукції, недостатнє державне регулювання. 7. Дослідженнями доведено, що підвищення економічної ефективності зернового господарства безпосередньо залежить від реалізації прийнятих техніко-технологічних рішень при виробництві продукції. Встановлено, що виконання одних і тих же операцій різними технічними засобами має досить суттєву різницю у затратах, витратах пального, строках виконання робіт та дії механізмів на грунт. Так, на оранці за традиційною технологією агрегатом у складі трактора ДТ-75М та плугом ПЛН-4-35 забезпечується виробіток 1 га за годину, витрачається 23,2 кг дизельного пального. При виконанні цієї ж операції агрегатом у складі трактора ХТЗ-170 та обертового плуга ПО-5 продуктивність агрегата досягає 2,8 га за годину, витрати пального на 1 га знижуються до 12,5 кг. При обробітку ґрунту: глибока оранка, культивація, дискування, які виконуються роздільними агрегатами, сукупний виробіток агрегатів становить 2,9 га, витрати пального – 20,3 кг. На цих роботах задіяно 3 трактори і 3 трактористи. Підготовка ґрунту до сівби комбінованим агрегатом у складі трактора ХТЗ-170 і АКГ-4 продуктивність за годину становить 4 га, витрати пального – 8,1 кг/га, зменшується ущільнення ґрунту в результаті одного проходу трактора замість трьох у попередньому варіанті. 8. Удосконалення організації виробничих процесів і внутрішньозмінної структури затрат робочого часу, що базуються на використанні механізму дії організаційних принципів (пропорційності, синхронності, узгодженості й інших), як показали фотохронометражні спостереження, дозволяє усувати непродуктивні затрати робочого часу і підвищувати продуктивність агрегатів: на передпосівному обробітку ґрунту – на 16%, сівбі зернових культур – на 18-20 відсотків. 9. Дослідження процесу державного регулювання експортно-імпортних операцій із зерном у світлі вступу України до Світової організації торгівлі показали, що органи державної влади, маючи відповідну законодавчо-правову базу, недостатньо приділяють увагу цьому надзвичайно важливому процесу в підвищенні ефективності зернового господарства. Аналізуючи стан експортно-імпортних операцій за обсягами та цінами реалізації зерна можна констатувати, якщо у 1996 р. при виробництві 24,5 млн тонн зерна на експорт реалізовано 2 млн тонн, за такого ж обсягу виробництва у 1999 р. експорт склав 4,5 млн тонн, або у 2,2 раза більше. Подібна динаміка спостерігалася в 2001-2002 роках. При виробництві зерна у 2001 р. 39,7 млн тонн, експорт становив 5,5 млн тонн (13% валового збору), у 2002 р. валовий збір склав 38,8 млн тонн – на 1 млн тонн менше, його експорт становив 12,2 млн тонн, або 31,4%. 10. У 2003 р., за умов найнижчого валового збору зерна за всі роки економічних реформ – 20,2 млн тонн, що не забезпечувало потреби країни в зерні, експорт становив 3,8 млн тонн (19%). Причому спостерігається чітка негативна тенденція у цінових співвідношення експорту й імпорту зерна. Ціни експорту зерна за період 1997-2003 років коливалися від 104 дол. США/т у 2003 р. до 72 дол./т у 1997 р., а імпорту – від 136 дол./т до 227 дол./т, або перевищили експортні ціни відповідно в 1,9-2,2 раза. Ці дані є наочним свідченням відсутності відповідного державного контролю за процесом експортно-імпортних операцій із зерном. Посилення цього контролю з боку владних структур сприятиме загальному підвищенню ефективності зернового господарства. |
