290. Прядко Володимир Васильович. Економічна ефективність виробництва товарів народного споживання: методологія і практика управління (на прикладі харчової і легкої промисловості): дис... д-ра екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2005.
Анотація до роботи:
Прядко В.В. Економічна ефективність виробництва товарів народного споживання: методологія і практика управління (на прикладі харчової і легкої промисловості): Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – економіка промисловості. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. – Київ, 2005.
У дисертації вдосконалено теоретико-методологічні підходи до визначення економічної ефективності виробництва; доповнено інструментарій економічної науки дослідженням взаємозв’язку категорій ефективності і продуктивності управління, зовнішніх і внутрішніх факторів ефективності виробництва; вперше обґрунтовано доцільність використання системи збалансованих показників ефективності; вперше здійснено оцінку стану розвитку виробництва товарів народного споживання в умовах перехідної економіки; визначено місце і роль державного регулювання у підвищенні ефективності виробництва товарів народного споживання та запропоновано відповідну систему заходів; розроблено стратегічні альтернативи розвитку галузей, що займаються виробництвом товарів народного споживання; розроблено методику вимірювання ефективності виробництва товарів народного споживання; розроблено методику управління ефективністю виробництва у галузях промисловості, що випускають товари народного споживання.
Проведене дисертаційне дослідження проблем теорії й практики управління ефективністю виробництва товарів народного споживання в Україні дозволило дійти наступних висновків.
1. Ринкова ефективність виробництва будь-якої економічної системи охоплює результативність господарської діяльності як усередині самої системи – економічну ефективність, так і ефективність ринкової адаптації господарської системи. Така точка відліку значно розширює межі теоретико-методологічного аналізу проблеми ефективності виробництва, наближаючи його до реальних умов економічної дійсності і даючи можливість розглядати певну господарську систему в постійному взаємозв’язку та взаємодії з оточуючим ринковим середовищем. Тому необхідним завданням визначення та оцінки ефективного функціонування економічної системи стає виділення факторів, які впливають на динаміку змін ефективності виробництва, не лише контрольованих з боку самої виробничої системи, а також неконтрольованих, до яких вона може лише пристосуватися.
2. Зіставлення та порівняння існуючих наукових трактувань факторів виробничого процесу дозволяє зробити висновок про те, що дискусійність та різноманіття розроблених наукових положень визначається надмірною узагальненістю підходів до розуміння факторів виробництва, в яких бракує розкриття їх конкретних функцій та сутнісних ознак в економічному розвиткові. Формування нового підходу до угруповання та визначення факторів виробництва дозволить більш конкретно та повно обґрунтувати їх розподіл та визначити класифікаційні ознаки. Найбільш обґрунтованим є представлення факторів управління ефективністю виробництва в межах повноважень і відповідальності управлінського персоналу підприємств, оскільки саме він забезпечує той рівень ефективності виробництва, який може дозволити собі організація за існуючих організаційних обмежень.
3. Фактори управління ефективністю виробництва товарів народного споживання необхідно розглядати у комплексі умов функціонування економічної системи і одночасно через дію та вплив факторів, які безпосередньо детермінують формування рівня ефективності кожної сфери діяльності організації: виробництва, сфери маркетингу, сфери фінансів; сфери використання людського капіталу та сфери забезпечення взаємодії із зовнішнім середовищем. В основі запропонованого розподілу лежить горизонтальний поділ праці. В цьому разі управління ефективністю здійснюється через функціональних керівників та керівників підрозділів.
4. При визначенні ефективності виробництва товарів народного споживання доцільно керуватися системою збалансованих показників (СЗП), яка дає абсолютно новий інструмент управління, який переводить розвиток організації та її стратегію в набір взаємопов’язаних збалансованих показників, що оцінюють критичні фактори не лише поточного, але й майбутнього розвитку організації. СЗП – інструмент реалізації управління ефективністю за цілями. Система показників ефективності повинна включати набір показників, де збалансовані як короткотермінові, так і довготермінові цілі, фінансові та нефінансові показники, внутрішні та зовнішні чинники впливу на організаційну ефективність.
5. Для підприємств, які випускають товари народного споживання, найбільш доцільно використовувати систему показників ефективності, яка побудована на комбінуванні трьох концепцій її вимірювання: АВС, EVA та BSC.
Ключові показники ефективності функціонування галузі матимуть свої особливості, які пов’язані із тим, що ефективність функціонування галузі не складається із сукупної ефективності діяльності окремих підприємств оскільки: кожне підприємство має обмежений доступ до певного виду ресурсів, що обмежує його ефективність; кожне підприємство має свої критерії ефективності; розподіл окремих підприємств в галузі за їх ефективністю може бути описаний крайовим розподілом. Ефективність на рівні галузі буде визначатись: ступенем задоволення потреб споживачів у продукції, що випускається; інтенсивністю конкурентної боротьби на ринку; ступенем завантаженості потужностей; ступенем доступу до ринку нових підприємств; доступністю інновацій; мірою легалізації галузевого ринку; рівнем конкурентоспроможності товарів відносно зарубіжних аналогів.
6. Методологічну основу побудови нової системи управління ефективністю при виробництві товарів народного споживання складають принципи, згідно з якими стратегічний розвиток галузі повинен: відповідати характеру та рівню соціального розвитку країни; відбивати й найбільш повно реалізовувати цілі розвитку виробництва товарів народного споживання; інтегрувати різні економічні інтереси всіх учасників процесу виробництва та споживання товарів народного споживання в економічну поведінку; виражати всі вартісні категорії виробництва в грошовій формі як кінцевій економічній формі процесу відтворення; оптимізувати комбінацію факторів виробництва та забезпечувати ефективність їх використання на всіх етапах процесу виробництво – розподіл; забезпечувати високу мотивацію ринкових суб’єктів та співробітників. Запропонована методологія управління ефективністю може бути адаптована до умов діяльності підприємства або галузі з урахуванням індивідуальних особливостей (ресурсних обмежень, правової форми господарювання, конкурентного стану, стратегічних цілей тощо).
7. Модель управління ефективністю організації повинна найбільш повно відповідати цілям організації, її ресурсам, стану ринку тощо. Основними елементами управління ефективністю виступають чотири взаємозалежних елементи: орієнтація на досягнення цілей; система контролю; управління результатами (методологічні підходи, процедури та інструменти, які використовуються для оцінки результатів діяльності та зворотного впливу з метою їх покращення); система управління ефективністю (досягнення максимальних результатів) учасників.
8. Харчова промисловість за сучасних умов не зможе ефективно функціонувати без протекціоністських заходів з боку держави. Конче необхідна державна програма з модернізації виробництва та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, яка повинна реалізовуватися за рахунок коштів митних зборів, податкових відрахувань від продажу відповідної продукції, вкладів виробників та коштів приватних інвесторів. З метою скорочення втрат сільськогосподарської продукції і підвищення стимулювання комплексної переробки сировини на підприємствах харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції, доцільно звільнити від податку на додану вартість, або ж мінімізувати його, для всіх видів продукції, яка виробляється з вторинної сировини.
9. Реструктуризація галузей харчової промисловості, яка призведе до підвищення ефективності функціонування, повинна відбуватися за наступними напрямами: удосконалення розміщення переробних підприємств з метою формування спеціалізованих зон перероблення сільськогосподарської сировини та виробництва продуктів харчування; пріоритетна підтримка галузей, які виробляють хліб та хлібобулочні вироби; цукор-пісок, м'ясні та молочні продукти повсякденного споживання та ряду інших; підсилення державного контролю за діяльністю спиртових заводів та заводів, які виробляють продукти дитячого харчування; створення умов для продажу підприємств-боржників вітчизняним інвесторам, які бажають придбати дані підприємства за умови надання їм податкових або кредитних пільг з боку держави.
10. Головною проблемою зниження ефективності виробництва товарів легкої промисловості залишається значна питома вага на ринку товарів невідомого походження та таких, які ввезені в Україну нелегальним шляхом. Тому збільшення питомої ваги присутності на споживчому ринку України вітчизняних товарів та розвиток експортного потенціалу повинен стати основною стратегічною метою діяльності та головним пріоритетом розвитку легкої промисловості. Протекціоністські дії держави в цьому напрямі повинні призвести до вирівнювання ситуації в галузі.
11. Особливу роль у підвищенні ефективності виробництва товарів народного споживання відіграє держава. Нею повинен здійснюватися контроль того, в якій мірі всі члени суспільства мають доступ до благ, що забезпечують мінімально необхідний рівень соціальної захищеності і у разі потреби здійснювати перерозподіл доходів у суспільстві.
Значний рівень тінізації ринку товарів народного споживання робить державне регулювання одним із основних інструментів зростання ефективності. Основними заходами держави у боротьбі із тіньовим сектором повинні стати: підсилення контролю за надходженням на територію України товарів закордонного виробництва; обов’язкова сертифікація продукції, яку виробляють на території України; створення реєстру сертифікованих виробників продукції, які мають право на випуск певного виду продукції, особливо це стосується виробників продовольчих товарів; зниження податкового тиску на підприємства, що працюють легально; обов’язкове запровадження системи контролю товарів народного споживання щодо дотримання встановлених стандартів; перегляд переліку документів, які дозволяють випуск харчових продуктів.
12. Перспективи та ефективність виробництва товарів народного споживання напряму залежать від таких головних чинників, як можливості розвитку сировинної бази й тенденції розвитку попиту. Обсяг пропозиції за умов низької купівельної спроможності населення обмежується, в першу чергу, саме попитом. Тому із зазначених вище чинників найбільш суттєвий вплив на обсяги ринку товарів народного споживання здійснює саме платоспроможний попит населення, оскільки саме він найбільшою мірою визначає обсяги та ефективність роботи галузей промисловості, які займаються випуском товарів народного споживання. Створення ефективного попиту можливе за рахунок впровадження державної політики соціального захисту населення.
Публікації автора:
Монографії, навчальні посібники
Прядко В.В. Виробництво товарів народного споживання: проблеми теорії і практики. – К.: НУХТ, 2005. – 232 с. (рецензія: Л.О. Мармуль, Т.А. Чернявська. Теоретико-методологічні підходи до оцінки і управління ефективністю виробництва // Економіка АПК. – 2005. – № 2. – С. 154–155).
Прядко В.В. Економічна ефективність виробництва: проблеми теорії та методології управління. – К.: Наукова думка, 2003. – 282 с.
Мостенська Т.Л., Прядко В.В. Основи маркетингу: Навчальний посібник. – Чернівці: Букрек, 2002. – 184 с. (особистий внесок: вступ, розділи 1–11, висновки; с. 5–75, 175–176).
Статті в наукових фахових виданнях
Прядко В.В. Підприємство в умовах ринкової системи господарювання // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – Вип. 4. – С. 3–4.
Прядко В.В. Теоретичне обгрунтування наукового забезпечення економічного зростання України на сучасному етапі // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Чернівці: ПП Кондратьєв. – 2000. – Вип. 1. – Ч. 1. – С. 3–9.
Борщевський П.П., Прядко В.В. Структурно-динамічні проблеми розвитку промисловості України на сучасному етапі та шляхи їх вирішення // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2000. – С. 11–22 (особистий внесок: визначено стан спеціалізації виробництва товарів народного споживання, визначені чинники впливу на структурно-динамічні зміни розвитку харчової промисловості, 0,25 д.а.).
Руснак П.П., Дейнеко Л.В., Прядко В.В., Исследование экономических проблем рыбного хозяйства Украины // Экономика Украины. – 2000. – № 9. – С. 92–93 (особистий внесок: визначення шляхів підвищення ефективності рибного господарства через удосконалення системи державного регулювання, 0,05 д.а.).
Прядко В.В. Роль інвестицій в активізації інноваційних процесів в Україні // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Чернівці: ПП Кондратьєв. – 2000. – Вип. 2. – С. 3–6.
Прядко В.В., Попова В.Д. Інвестиційна ситуація у Чернівецькій області // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Т. 2. – Дніпропетровськ: ДДФЕІ. – 2000. – С. 132–134 (особистий внесок: запропоновані заходи підвищення інвестиційної привабливості виробництва товарів народного споживання в Чернівецькій області, 0,1 д.а.).
Прядко В.В., Гилка М.Д. Проблеми інвестування економіки Західноукраїнського регіону // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – Вип. 5. – С. 10–11 (особистий внесок: вивчено стан інвестиційної діяльності у Західному регіоні України та сформульовано основні напрямки підтримки інвестиційних процесів із врахуванням регіональних особливостей, 0,1 д.а.).
Мостенська Т., Прядко В. Планування елементів та загальної суми оборотних коштів в акціонерних товариствах. – Акционер. – 2001. – № 4/5. – С. 35–36 (особистий внесок: удосконалено методику планування оборотного капіталу на підприємствах харчової промисловості залежно від галузевої приналежності, 0,2 д.а.).
Борщевський П.П., Прядко В.В. Ефективність промислового виробництва в Україні: стан, резерви і шляхи підвищення // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2001. – С. 10–19 (особистий внесок: визначено стан і розроблено шляхи підвищення ефективності виробництва товарів народного споживання та обгрунтовано стратегічні плани його розвитку, 0,25 д.а.).
Прядко В.В. Регіональні особливості стану та перспектив розвитку галузей харчової промисловості Буковини // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Чернівці: ПП Кондратьєв. – 2001. – Вип. 2. – С. 7–23.
Прядко В.В., Здерка Н.Я., Особливості формування бюджетів місцевого самоврядування на 2002 рік // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 71–73 (особистий внесок: визначено проблеми та удосконалено методику формування соціально-орієнтованих бюджетів місцевого самоврядування, 0,15 д.а.).
Прядко В.В. Тенденції інвестиційної діяльності в Україні // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Дніпропетровськ: ДДФЕІ. – 2002. – № 2 (8). – С. 55–57.
Прядко В.В. Шляхи покращення залучення іноземних інвестицій у розвиток промисловості регіонів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Зб. наук. пр. – Львів: ЛДФЕІ. – 2002. – Вип. 2 (ХХХІІІ). – Ч. 1. – С. 52–55.
Прядко В.В. Методологічні підходи дослідження ефективності виробництва в умовах розвитку підприємницьких структур // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Чернівці: ПП Кондратьєв. – 2003. – Вип. 4. – С. 11–17.
Прядко В.В. Теоретико-методологічні аспекти ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2003. – № 10. – С. 69–77.
Прядко В., Остапченко Н. Вибір оптимальних джерел фінансування інноваційних процесів на підприємствах харчової промисловості України // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – Вип. 189. – Т. V. – С. 1275–1279 (особистий внесок: удосконалено методику зменшення ризиків вкладання грошових коштів в інноваційні проекти за рахунок оптимізації джерел фінансування, 0,3 д.а.).
Прядко В.В. Об’єктивність, достовірність і точність економічних показників ефективності виробництва // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Серія: Економіка. – Чернівці: Рута. – 2004. – Вип. 205. – С. 81–84.
Прядко В.В. Визначення системи факторів ефективності виробництва // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – Вип. 192. – Т. 1. – С. 27–34.
Прядко В.В. Актуальні проблеми підвищення ефективності розвитку та управління виробництвом товарів народного споживання // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – Чернівці: Ратуша. – 2004. – Вип. 5. – С. 9–14.
Прядко В.В. Ефективність виробництва як результативна категорія сукупної продуктивності функціонування господарської системи // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ. – 2004. – Вип. 11. – С. 235–239.
Прядко В.В. Теоретико-методологічні засади визначення ефективності виробництва товарів народного споживання // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – С. 83–92.
Мостенська Т.Л., Прядко В.В. Стан, проблеми та перспективи розвитку виробництва продовольчих товарів в Україні // Вісник Технологічного університету Поділля (Хмельницький державний університет). Економічні науки. – Хмельницький: Хмельн. держ. ун-т. – 2004. – № 4. – Ч. І. – Т. 2. – С. 139–144 (особистий внесок: визначені перспективи розвитку ринку продовольчих товарів залежно від зміни рівня покупної спроможності населення України, 0,25 д.а.).
Прядко В.В. Ефективність виробництва як результативна категорія сукупної продуктивності функціонування господарської системи // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. – Черкаси, 2004. – С. 235–239.
Прядко В.В. Теоретичні засади визначення ефективності діяльності організацій // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. У 4-х т.– Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004. – Вип. 198. – Т. IV. – С. 985–991.
Матеріали і тези конференцій
Прядко В.В. Перешкоди на шляху інвестування в Україні та спосіб їх усунення. Інвестиційна ситуація в Чернівецькій області // Матер. міжвуз. наук.-практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки” (м.Чернівці, 17–18 травня 1999 р.). – Чернівці: Ратуша. – 1999. – С. 30–34.
Прядко В.В., Попова В.Д. Підвищення ефективності інвестиційного процесу в харчовій промисловості // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м.Київ, 21–22 березня 2000 р.). – К.: Знання, 2000. – С. 99–100 (особистий внесок: визначено пріоритетні напрями інвестиційних процесів в харчовій промисловості України, 0,05 д.а.).
Прядко В.В. Продовольча ефективність використання земельного ресурсного потенціалу в західноукраїнському регіоні: стан, проблеми і шляхи зростання // Матеріали Міжнар. наук. конф. “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м.Київ, 29–31 травня 2000 р.). У 2-х ч. – Част. 2. – К.: РВПС України НАН України. – 2000. – С. 198–201.
Прядко В.В., Валовий О.А. Міжнародний туризм – шлях інтеграції України у світове господарство // Матеріали міжнар. конф. “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству? (м.Донецьк, 21–22 березня 2001 р.). – Т. ІІ. – Донецьк: Дон. держ. ун-т екон. і торг. ім. М.І. Туган-Барановського. – 2001. – С. 49–53 (особистий внесок: визначено перспективи розвитку ринку споживчих товарів як реакцію на розширення міжнародного туризму в Україні, 0,05 д.а.).
Гилка М.Д., Прядко В.В. Особливості стану та перспектив комплексно-пропорційного розвитку харчової промисловості України // Матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м.Київ, 15–16 травня 2001 р.). – К.: Ніка-Центр. – 2001. – С. 33–34 (особистий внесок: проведено аналіз рівня спеціалізації виробництва товарів народного споживання, 0,05 д.а.).
Борщевський П.П., Прядко В.В. Регіональні проблеми розвитку харчової і переробної промисловості в Україні // Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м.Київ, 18–19 березня 2002 р.). – К.: Стафед-2, 2002. – С. 7–8 (особистий внесок: визначено причинно-наслідкові зв’язки зрушень у розвитку харчової промисловості України, 0,05 д.а.).
Прядко В., Остапченко Н. Активізація інноваційних процесів в Україні за рахунок залучення кредитних ресурсів // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (м.Дніпропетровськ, 27–28 лютого 2004 р.). – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта.– 2004. – С. 39–41 (особистий внесок: удосконалено модель розробки інноваційної стратегії розвитку харчової промисловості, 0,05 д.а.).
Дейнеко Л.В., Прядко В.В. Розвиток малого і середнього бізнесу в Україні: проблеми та їх вирішення // ECONOMIA ROMNEASCA – PREZENT I PERSPECTIVE. – SESIUNE TIINIFIC CU PARTICIPARE INTERNAIONAL, EDIIA: UNIVERSITAT «TEFAN CEL MARE» SUCEAVA, FACULTATEA DE TIINE ECONOMICE I ADMINISTRAIE PUBLIC FILIALA IAI A ACADEMIEL ROMNE, INSTITUTUL DE CERCETRI ECONOMICE «GH. ZANE», 2003. – С. 78–86 (Видавництво Університету Сучави (Румунія) (ISBN 973-8293-57-Х)) (особистий внесок: визначено напрями державного регулювання підприємств малого та середнього бізнесу у випуску товарів народного споживання, 0,05 д.а.).
Прядко В.В., Гилка М.Д., Проблеми ефективності виробництва та прибуткової діяльності підприємств харчової промисловості Чернівецької області // Фінансові аспекти глобальних перетворень економічних систем: Міжнар. зб. наук. пр. – Одеса: Астропринт. – 2001. – Вип. 1. – С. 178–183 (особистий внесок: визначено шляхи та удосконалено методику розрахунку ефективності виробництва підприємств харчової промисловості, 0,05 д.а.).
