1. Господарська нестабільність та економічна криза в агропромисловому комплексі України негативно вплинула на виробництво тваринницької продукції. Різко скоротилось поголів’я худоби, знизилась її продуктивність, погіршились економічні показники виробництва. Це викликано обраною Україною переважно монетаристсько-посередницькою моделлю розвитку економіки, сутністю якої є переміщення центру уваги з виробничої на посередницьку сфери. Наслідком цього є порушення природної схеми обертання товарної і грошової мас. 2. Ситуація, яка склалась, спричинила значні деформації в дії економічного закону вартості, фінансово-кредитній системі та в системі ціноутворення. Наслідком яких є багатократний ціновий диспаритет на продукцію та послуги аграрного та промислового виробництва. Результатом цього є економічно необгрунтований перерозподіл прибутку між виробничою і обслуговуючими сферами, погіршення економічного становища аграрних товаровиробників, неможливість розв’язання економічних та соціальних проблем на селі. 3. В перехідний період в галузі скотарства особливо актуальними є проблеми самовиживання сільських товаровиробників і саморегулювання економічних відносин, що потребує комплексного вивчення питань вдосконалення діючих і розвитку нових форм господарювання, покращення внутрішньогосподарських виробничих відносин та взаємовідносин з підприємствами переробки і агросервісу. 4. При визначенні ефективності галузі молочного скотарства необхідно враховувати його специфчні особливості, які суттєво впливають на кінцеві результати. У молочному скотарстві об’єктом прикладання праці і коштів є тварина, що трансформує споживані корми у продукцію. В цьому полягає специфічна особливість галузі тваринництва. Продуктивність корів і їх відтворювальні функції великою мірою залежать від кількості та якості згодованих кормів, необхідності застосування таких видів кормів, які б сприяли утворенню молока, тобто наявність в раціоні у потрібній структурі грубих, соковитих, зелених та концентрованих кормів. Низька продуктивність тваринницької глузі пояснюється слабкою забезпеченістю її кормами, значними витратами на їх виробництво. За недостатньої кількості протеїну, недобір продукції тваринництва в середньому становить 20-25%, затрати кормів збільшуються на 30-32%, а собівартість - на 45-50%. 5. В регіонах склалися значні відхилення щодо виробництва молока в розрахунку на душу населення, порушився баланс попиту і пропозиції продукції молочного підкомплексу. Прогресує ціновий диспаритет, має місце несприятлива ситуація в сфері банківсько-кредитної системи, відсутні об’єктивні передумови для забезпечення незалежності товаровиробника. Темпи скорочення обсягів виробництва молока різні за секторами аграрного виробництва. В суспільному секторі скорочення становить по Україні і Київській області в цілому більше ніж в 3,6 рази, тоді як в приватному - навпаки виробництво зросло майже 1,5 рази. Це підтверджує теоретичне положення, яке полягає в тому, що приватна власність є основним мотиваційним рушієм ринкової економіки. При забезпеченні економічної незалежності товаровиробника стає можливим дія конкурентного середовища, відкривається простір для ефективної роботи попиту і пропозиції. Ці дві важливі об’єктивні умови формують, з одного боку, насичення ринку товарною масою, а з іншого, - є важливим стабілізатором цінової ситуації. 6. Серед причин зниження економічної ефективності молочного скотарства є невиконання вимог закону вартості, ціновий диспаритет на молочну сировину та промислову продукцію, а також кінцевий молочний продукт споживання. В даний час має місце перелив капіталу з аграрної в переробну і торгову сфери за рахунок перерозподілу прибутку. У аграрній виробничій сфері, де витрати в ціні досягають 74%, прибуток тановить 16 грн на центнері молока. Навпаки, в переробній промисловості виробничі витрати становлять в ціні при різних схемах реалізації кінцевого молочного продукту 39,8-49,2%, а розмір прибутку досягав на 1 ц відповідно 56,11-93,84 гривні. Це не можна визнати економічно обгрунтованим. 7. Для вирівнювання економічних умов господарювання доцільно і дальше поглиблювати інтеграцію аграрної виробничої сфери з переробними, торговими і банківськими структурами. Найбільш досконалою інтеграційною організаційною структурою ринкового типу є холдингова компанія, в якій окремі партнери однаково зацікавлені в кінцевих результатах, а розподіл прибутку в ній здійснюється у відповідності з розміром капіталу в статутному фонді, з поправкою на рівень понесених витрат окремими його учасниками. У відповідності з результатами одержаних досліджень 43,0% його слід розподілити у виробничу сферу, 50,6% - переробну і 6,4% в торгову. |
