Комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми економічної ефективності виробництва м’яса та формування його ринку дозволяють зробити наступні висновки: 1. Враховуючи особливості виробництва м’яса і узагальнюючи трактування наукової літератури дійшли висновку, що під його ефективністю слід розуміти істотне збільшення виробництва необхідної суспільству високоякісної продукції в розрахунку на умовну голову худоби і кормову одиницю з найменшими витратами на одиницю продукції на основі підвищення продуктивності праці та повного використання всіх засобів виробництва. 2. Оскільки економічна ефективність формується під впливом витрат і результатів, а їх теоретична сутність полягає в прагненні виробників звести свої виробничі витрати до раціонального мінімуму, в дисертації обґрунтовано теоретичні основи формування витрат виробництва м’яса, пов’язаного із модифікацією закону вартості у закон цін. 3. На сучасному етапі трансформаційних процесів в окремих галузях сільського господарства проявилися різновекторні тенденції розвитку і ефективності виробництва за критеріями оптимізації пропозиції по відношенню до попиту на продуктових ринках регіону, а відповідно і ефективності використання наявних природніх ресурсів, продуктивних сил і конкретних засобів виробництва. Це наклало відбиток на структуру виробництва м’ясних ресурсів у сільсько-господарських підприємствах. Так, частка вирощеної живої маси великої рогатої худоби в громадському секторі становить 21,5 %, свинини – 21 %, птиці –56,5 %, інших видів тварин – 0,5 відсотки. Низькі темпи інтенсифікації виробництва м’яса, висока кормомісткість 1 ц приросту та значні затрати праці на одиницю продукції призвели до збитковості галузей тваринництва. 4. За останні роки відбулися помітні зрушення у структурі каналів реалізації худоби на м’ясо. Обсяги реалізації великої рогатої худоби заготівельним організаціям у період 1996-2003 рр. зменшилися на 11 %, а в структурі реалізації збільшилася питома вага таких каналів збуту, як продаж населенню через систему громадського харчування та на громадських ринках. Значно скорочується продаж приросту тварин за бартерними угодами, що позитивно впливає на стабілізацію цінової політики в галузі. 5. Ринок м’яса розглядається як система економічних відносин між виробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу, а його функціонування характеризується запропонованою системою показників. Аналіз показує, що вітчизняний ринок не витримує конкуренції, тому функціонує переважно внутрішній ринок на принципах саморегулювання в умовах розбалансованості економіки, віддаленості держави від здійснення регулюючих функцій, низької платоспроможності населення, нееквівалентності в обміні між галузями економіки, послаблення інтеграційних процесів, неефективного використання макро- і мікроекономічних механізмів господарювання, неадекватності системи управління до вимог ринкової економіки. 6. Сільське господарство Київської області, в процесі адаптації до ринкової економіки, довгий час знаходилося у стані пошуку свого місця на місткому київському ринку агропродовольчої продукції, внаслідок чого втратило можливості задоволення потреб населення за рахунок стабілізації і розвитку власного виробництва, що негативно відбилося на розвитку тваринництва. При формуванні ринку м’яса в Київській області, необхідно врахувати спад його виробництва, зменшення обсягів пропозиції продукції на ринку і реалізація її на стихійних ринках, зниження купівельної спроможності населення, недостатність інвестицій для формування матеріальної бази ринку м’яса. 7. Перспективна схема формування ринку м’яса має включати: дослідження ринку, прогноз його місткості, оцінка власного потенціалу підприємства, форму-вання попиту на різні види м’яса і стимулювання їх використання згідно з фізіологічно обґрунтованими нормами споживання, формування цілей виробництва. Відносини між державою і товаровиробниками мають будуватись на обов’язковості використання прийнятих за контрактами зобов’язань. Держконтрактом мають бути передбачені бюджетні кошти і матеріально-технічні ресурси. Слід розмежувати систему закупівлі м’яса і систему підтримки доходів м’ясних галузей. Контроль за першою має бути покладено на неурядові організації, а за другою – на урядову структуру (на Міністерство аграрної політики України). 8. Пропонується система заходів, спрямованих на захист вітчизняних товаровиробників і споживачів. До них належать: встановлення стандартів якості на м’ясо і м’ясопродукти; удосконалення податкової, фінансово-кредитної, бюджетної та митної політики; впровадження еквівалентних і мінімальних гарантованих цін на м’ясо та м’ясопродукти, граничного рівня торговельної націнки, обмежувальних цін на засоби виробництва, які використовуються в м’ясних галузях, порогових цін на м’ясні продукти, пільгового кредитування товаровиробників; поглиблення спеціалізації виробництва м’яса по його видах залежно від природноекономічних умов; підтримка інтеграції виробництва, переробки і реалізації м’яса; регулювання експортно-імпортних операцій. 9. Узагальнення наукових досліджень свідчить, що раціональне поєднання кількісних і якісних факторів інтенсифікації виробництва м’яса забезпечить подолання збитковості галузі і досягнення високого рівня окупності витрат. Основою цього процесу є: відтворення поголів’я шляхом цілеспрямованої селекційно-племінної роботи; суворе дотримання строків утримання поголів’я тварин на відгодівлі; розширення виробництва м’яса у великих господарствах, спеціалізованих фермах у поєднанні із селянськими господарствами; впровадження прогресивних технологій виробництва м’яса і оптимізація годівлі. На підвищення економічної ефективності виробництва м’яса значно впливає раціональне забезпечення поголів’я повноцінними кормами. Тому, згідно загальноприйнятих підходів і використання економіко-математичної моделі пропонуються добові раціони відгодівлі молодняка великої рогатої худоби, свиней в зимовий і літній періоди та птиці. 10. У дисертації обґрунтовується необхідність розвитку внутрішньогоспо-дарських товарно-грошових відносин і наявності внутрішнього ринку в реформованих господарствах. Для стабілізації економічного стану м’ясних галузей необхідно більшу увагу приділяти розвитку агропромислової інтеграції, що дасть можливість відрегулювати цінову політику в інтересах всіх зацікавлених сторін. Закупівельні ціни для сільськогосподарських підприємств, оптово-відпускні для переробних та розрібні ціни для торгівлі мають забезпечувати відшкодування понесених витрат у кожній ланці підкомплексу та нормативний рівень їх прибутковості. | 