1. Найважливішим фінансово-економічним інструментом природоохоронної політики держави є цільові екологічні фонди – державний, регіональні та місцеві. В Україні, як і в інших країнах СНД, в умовах переходу до ринкових відносин вибрана модель побудови і розвитку фондів, як каталізатора природоохоронних витрат. Її суть полягає в тому, що безпосередня доля витрат фондів в природоохоронну діяльність не перевищує 15 % від загальної. Інші кошти повинні вкладатися суб‘єктами господарювання та з місцевих бюджетів. Залучення цих коштів визначається діяльністю екологічних фондів. 2. Регіональний (обласний) рівень у сучасних умовах стає відповідальним за стан навколишнього середовища, використання природних ресурсів та об’єктів “своєї” території та їх вплив на прилеглі регіони. На обласному рівні відбувається зіткнення інтересів галузей і підприємств з соціальними та екологічними інтересами населення. Це обумовлює особливу координуючо-узгоджувальну функцію цього рівня управління. 3. Механізм планування розподілу коштів регіональних фондів є першою і найбільш вагомою складовою регіонального управління природокористуванням. Цей механізм повинен спиратися на дані екологічної ситуації в регіоні, які одержані на основі моніторингу довкілля. Для його впровадження необхідна розробка науково-методичного підходу до оцінювання екологічної інформації з урахуванням вимог задачі розподілу коштів і на основі цього формулювання пропозиції у програму моніторингу області. 4. Існуючий механізм планування розподілу ОЕФ має суттєві недоліки. Він фактично передбачає лише прояв первісної ініціативи на участь у розподілі коштів з ОЕФ від суб'єктів господарювання. Не в повній мірі враховується екологічний стан районів області. Механізмом планування не передбачено аналіз еколого-економічної ефективності розглянутих проектів і зіставлення проектів за цим показником. Крім того, він не передбачає перевагу екологічного проекту перед іншими, якщо в його кошторисі заплановано фінансування не тільки з ОЕФ, а й з інших джерел (використання власних коштів підприємства, місцевих фондів, інвестицій). Введення у механізм планування цієї можливості дозволить ОЕФ стати каталізатором внутрішніх інвестицій в екологію з боку суб'єктів господарювання. 5. Запропонований комплексний показник стану довкілля регіону виражає відносну суму безрозмірних концентрацій інгредієнтів, що вносять найбільший внесок у забруднення регіону, і враховує щільність розподілу реципієнта. Застосовані вагові коефіцієнти враховують клас небезпеки окремих інгредієнтів, компоненту середовища, на яку безпосередньо впливають інгредієнти, а також їх концентрацію. Цей показник запропоновано до ранжування адміністративних районів області за їх екологічним станом та визначення господарюючих суб‘єктів, які вносять найбільший внесок у забруднення кожного району. 6. При порівнянні природоохоронних проектів необхідна спільна оцінка кожного з них за трьома показниками: екологічного ефекту – витрат з ОЕФ – часу. Такий підхід до аналізу проектів сприятиме досягненню екологічного ефекту не простою економією коштів, а пошуком таких проектів, що забезпечать підвищення ефективності витрат фінансових коштів з регіональних фондів. 7. На відміну від діючої запропоновано модель еколого-економічного механізму цільового розподілу бюджету регіонального екологічного фонду, яка спирається на моніторинг довкілля регіону, еколого-економічні показники природоохоронних проектів та спрямована на стимулювання суб‘єктів господарювання до природоохоронної діяльності. 8. Важливою складовою запропонованого механізму є прогнозування загальної суми коштів у обласний екологічний фонд на плановий рік, яке спиратиметься на використання фактичних дані щодо екологічних зборів підприємств за попередній рік і їх прогнозних даних на наступний рік. Для автоматизації процесу прогнозування рекомендовано створення інформаційної системи по збору та обробки даних про екологічні збори від суб‘єктів господарювання області, що дозволить не тільки підвищити швидкість одержання інформації, але і контролювати з обласного Держуправління екології весь процес їх збору та обробки. 9. Основні складові витрат фонду складаються з фінансування нових природоохоронних проектів та проектів, прийнятих для реалізації раніше; заходів обов'язкового фінансування з ОЕФ; резерву для здійснення заходів при надзвичайних екологічних ситуаціях. По новим проектам передбачається фінансування тих з них, які мають кращі показники еколого-економічної ефективності і сумарна вартість яких не перевищує об‘єму коштів, що направляються на фінансування нових проектів у плановому році. 10. Дієвість запропонованого механізму забезпечується застосуванням управлінської стратегії впливу Держуправління екології області на господарюючі суб‘єкти, які найбільш суттєво погіршують екологічний стан. Стратегія спирається на формування системи мотиваційного впливу на підприємства і сприяє підвищенню екологізації їх виробництва. Її основу складає широке інформування суб'єктів про можливість плідного співробітництва з фондом та їх практичне стимулювання щодо виконання ПП за рахунок ресурсів ОЕФ, коштів підприємств і місцевих бюджетів. 11. Виконана апробація основних елементів розробленого механізму цільового розподілу коштів ОЕФ на прикладі Полтавської області включає аналіз еколого-економічної ситуації області, його систему моніторингу довкілля та стан фінансування природоохоронних заходів за останні роки, а також приклади ранжування адміністративних районів області за станом їх довкілля та ПП за їх еколого-економічними показниками. Ця апробація свідчить про можливість практичного застосування розробленого механізму розподілу коштів обласного екологічного фонду та його дієвість. 12. Реалізація у повному обсязі запропонованого еколого-економічного механізму планування коштів ОЕФ дозволить забезпечити чіткість, прозорість і ефективність усієї системі управління природоохоронною діяльністю на рівні області. |