Дисертація є самостійною роботою в якій на основі проведеного теоретичного узагальнення розв’язано важливе наукове завдання - розроблено теоретико-методологічні та методичні основи інституціонального забезпечення формування обмежень і обтяжень при використанні земель в умовах нових земельних відносин та обґрунтовано підходи до еколого-економічної їх оцінки. За результатами дослідження сформульовані наступні висновки. 1. Концепція інституціональної системи формування обмежень та обтяжень при використанні земель перебуває на теоретико-методологічних засадах та класичних принципах неоінституціоналізму, з одного боку, та закономірностях, притаманних суспільним відносинам, з другого боку. Дана концепція включає в себе багаторівневу, ієрархічну, субординовану сукупність інституцій в яких формуються процеси земельних відносин у контексті загальнодержавних, регіональних та місцевих норм, стандартів, звичаїв та з урахуванням особливостей і характеру трансформаційних процесів у ході земельної реформи. Об’єктивність земельних інтересів зумовлена загальною взаємодією людини або колективного утворення з природним середовищем. Будь-яка свідома діяльність людей як соціальних суб’єктів, що володіють землею, в усіх випадках має за свою мету задоволення певних земельних та інших інтересів у суспільному житті. Саме цілеспрямована діяльність будь-якого індивіда стимулюється реалізацією його конкретних інтересів. Об’єктивно функціонуючою формою реалізації земельних інтересів таких соціальних суб’єктів фактично виступають існуючі суспільні земельні відносини, без яких неможливо реалізувати земельні інтереси. За загальним правилом, за межами суспільних відносин соціальні суб’єкти не зможуть спілкуватися між собою. Тому суспільні земельні відносини, як форму реалізації земельних інтересів необхідно розуміти в аспекті відносин, які забезпечують реалізацію земельних інтересів у процесі спілкування соціальних суб’єктів між собою. Ці положення формують сутність обмежень та обтяжень у використанні земель і мають враховуватися при їх формуванні. 2. Запропоновані принципи формування обмежень та обтяжень у використанні земель, удосконалена їх класифікація. Зокрема, визначено, що основними принципами формування природоохоронних обмежень та обтяжень у використанні земель є: забезпечення безпеки держави; поєднання державних і місцевих інтересів; обґрунтовані; досягнення збалансованого співвідношення економічних та екологічних інтересів суспільства, забезпечення раціонального використання та охорони земель. 3. Базуючись на нормах чинного земельного, природоохоронного та містобудівного законодавства, сформованих принципах проектування обмежень у використанні земель та використовуючи запропоновану класифікацію обмежень у використанні земель нами розроблена логічна структура методологічного процесу землевпорядних дій щодо формування територіальних обмежень і обтяжень у використанні земель, яка визначає принципи підходів та послідовності їх формування. 4. Обґрунтовано, що найкращих результатів щодо реалізації земельних інтересів при формуванні обмежень у використанні земель можна досягти при розумному поєднанні економічної зацікавленості з достатньо жорстким контролем та позаекономічним примусом дотримання екології землекористування. З цією метою запропонована структура логічної моделі методологічного процесу поєднання землевпорядно-правових та організаційно-економічних методів формування обмежень у використанні земель та їх регулювання. До них віднесено землеустрій, територіальне планування використання і охорони земель, встановлення відповідальності за порушення земельного законодавства, матеріальне стимулювання дотримання норм землекористування, розвиток договірних відносин щодо обмежень та обтяжень, стандартизації і нормування землекористування, регулювання платежів за використання землі. 5. Реформування відносин власності, як центральна ланка інституціональних перетворень, на нашу думку, має передувати зміні конструкції управління у сфері землекористуванням, а відповідно і інформаційного його забезпечення. Проведення змін у сфері землекористування вимагає перебудови існуючої системи обліку земель в складі державного земельного кадастру яка на сьогодні не відображає обмеження та обтяження при використанні земель. Зокрема, в Київській області площа земель з обмеженнями складає близько 35 % від загальної території, а у відомостях державного земельного кадастру вони не відображені. Запропоновано в складі облікової підсистеми державного земельного кадастру ввести розділ «Землі з обмеженнями та обтяженнями у використанні» 6. Еколого-економічна оцінка забруднених радіонуклідами земель залежить від ступеня їхньої забрудненості радіоактивними речовинами та типів ґрунтів, на яких вирощуються сільськогосподарські культури. Враховуючи додаткові витрати на вапнування кислих ґрунтів та внесення мінеральних добрив в оптимальних дозах, запропоновано методичні підходи коригування нормативної грошової оцінки радіоактивно забрудненої ріллі. Земельні ділянки, які обтяженні забрудненням, мають нижчу вартість, ніж ті ділянки, які не зазнають такого впливу. Відповідно ділянки, обтяжені обмеженнями у використанні, мають бути диференційовані в оподаткуванні і мати відповідне стимулювання при потребі їх використання. 7. Екологічно збалансоване використання земель має здійснюватися на базі землевпорядної документації з врахуванням соціально-економічних аспектів, можливих напрямів формування доцільного використання земель, забезпечення життєвого середовища. Розробка і реалізація схем землеустрою дозволить визначити межі територіальних зон в натурі (на місцевості). Отже, екологічна регламентація землекористування повинна розглядатись в системі землеустрою як пріоритетною, відбуватися за відповідними напрямами і вирішуватись комплексно, в контексті запровадження інституції обмежень та обтяжень. 8. Обґрунтовано, що формування обмежень та обтяжень у використанні земель, як землевпорядний процес, потребує опрацювання методичних підходів до складання схем (чи проектів) землеустрою територій адміністративно-територіальних утворень. Територіальне формування обмежень та обтяжень у використанні земель різниться залежно від виду адміністративно-територіального утворення: район, сільська (селищна, міська) рада, населений пункт. Разом з тим, всі схеми землеустрою повинні містити розділ “Територіальні обмеження та обтяження у використанні земель”. 9. Важливою складовою інституціонального механізму формування обмежень та обтяжень при використанні земель є організаційно-землевпорядні заходи з консервації малопродуктивних та деградованих земель. Консервації підлягають найбільш деградовані орні землі, експлуатація яких викликає відчутні негативні екологічні і економічні наслідки або використання яких шкідливе для здоров'я людей (сильнозмиті і розмиті ґрунти, хімічно і радіаційно забруднені землі, заболочені і підтоплені землі тощо), а також малопродуктивні землі. В дисертаційній роботі на основі запропонованих науково обґрунтованих критеріїв визначення деградованих і малопродуктивних орних земель Київської області, розроблено напрямки їх подальшого використання (консервації). Загальна площа таких земель складає 127177 га, або 9,21 % від усієї площі ріллі області. 10. Розроблено методичний підхід до оцінки недоодержаних доходів при встановленні обмежень у використанні орних земель приватної власності, який базується на розрахунку чистого доходу методом зернового еквіваленту і складається з таких етапів: а) визначення відмінності в якості земель господарства в цілому і земельних ділянок, які обтяжені обмеженням; б) розрахунок показників нормальної (середньої за останні 5 років) урожайності зернових культур (Ун) сільськогосподарські підприємства і земельної ділянки з обмеженнями; в) визначення показників зернового еквіваленту (Уе) в ц/га з врахуванням чистого доходу, який одержаний від зернових й інших вирощуваних сільськогосподарських культур в даному господарстві (зоні); г) розрахунок чистого доходу з 1 га від вирощування зернових культур з врахуванням показника зернового еквіваленту (ЧД) по сільськогосподарському підприємству і земельній ділянці з обмеженнями; д) визначення чистого доходу з 1 га від вирощування зернових культур з врахуванням місця розміщення земельної ділянки (ЧДу). |