У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та представлено авторське розв’язання наукового завдання, що полягає у еколого-економічному обґрунтуванні раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів регіону. Головні наукові та практичні результати такі: 1. Вирішення проблем раціоналізації природокористування у сучасних умовах найбільш доцільно здійснювати на рівні територіальних соціально-природних комплексів (ТСПК), сутність яких полягає у формуванні відносно однорідних за економічними, природними та соціальними особливостями територій, у межах яких забезпечується збалансованість соціально-економічного розвитку. 2. Узагальнено наукові підходи до еколого-економічного регламентування використання земельних ресурсів на регіональному рівні, обґрунтовано, що географічне положення Черкаської області і особливості її природно-ресурсного потенціалу зумовлюють провідну роль земельного фонду як одного із найважливіших ресурсів національного багатства. 3. Враховуючи просторову неоднорідність за природно-кліматичними умовами та особливостями ведення сільськогосподарського виробництва як однієї з основних галузей економіки, доведено, що формування територіальних соціально-природних комплексів в умовах аграрного регіону може здійснюватися на основі природно-сільськогосподарського районування території. 4. “Земельно-ресурсний потенціал сільськогосподарських угідь” розуміється як спроможність земельної площі продукувати певний обсяг рослинної маси при діючій технології вирощування сільськогосподарських рослин, а також забезпечувати певну кормову базу тваринництва. 5. Еколого-економічне удосконалення використання земельно-ресурсного потенціалу сільськогосподарських угідь слід розглядати як встановлення таких напрямів використання наявних земельних площ, за яких основну продуктивну функцію будуть виконувати найбільш родючі та придатні для цього землі, а землі середньої та гіршої якості будуть залучатися до інтенсивного використання лише за необхідності, що визначатиметься ринковою кон’юнктурою. 6. “Землі середньої якості” визначаються як такі, що займають проміжне положення між особливо цінними продуктивними землями та деградованими і малопродуктивними землями, а також можуть бути резервом для використання як у сільському господарстві, так і в інших галузях економіки. 7. В умовах інтеграції України до європейських та світових торговельно-економічних структур визначається необхідність подальшого приведення існуючих площ сільськогосподарських угідь до економічно та екологічно доцільного рівня. Окрім площ малопродуктивних земель, із інтенсивного використання також мають бути виведені деякі площі продуктивних земель середньої якості, які в умовах перевиробництва або лімітування обсягів продукованої сільськогосподарської продукції виявляться надлишковими. 8. Економічна регламентація використання земельно-ресурсного потенціалу Черкащини дозволяє обґрунтовано лімітувати сільськогосподарське виробництво в умовах інтеграції України до європейських і світових торговельно-економічних структур та прогнозувати соціально-економічні наслідки цього процесу. 9. Система заходів з екологічної регламентації використання земельно-ресурсного потенціалу ТСПК Черкаської області включає екологічну оптимізацію агроландшафту, консервацію деградованих та малородючих ґрунтів орних земель, які знаходяться у кризовому та передкризовому стані, трансформацію лукопасовищних угідь на засадах еколого-доцільного використання, рекультивацію порушених земель, удосконалення природно-заповідної мережі. Вказується, що внаслідок консервації деградованих та малопродуктивних земель зросте чистий прибуток товаровиробників (з 231,6 до 284,9 млн. грн.) і рентабельність їх діяльності (з 17,8 до 25,0 %). 10. Внаслідок максимального лімітування сільськогосподарського виробництва прибутковість сільського господарства збережеться на рівні, що перевищує сучасний на 12,3 %, розрахунковий чистий прибуток по області становитиме 260,5 млн. грн. Найбільшим він буде у Західному ТСПК – 140,1 млн. грн., а найменшим у Центральному – 47,8 млн. грн. 11. Наслідком консервації деградованих земель стане суттєве зростання площ екологічно стабільних угідь (на 24,2 %), причому найбільшим воно буде у Західному ТСПК (37,7 %), а найменшим у Придніпровському – 14,4 %. Індекс екологічної стабільності агроландшафту при цьому повсюдно зросте (з 0,45 до 0,63 в середньому по області). Максимальне лімітування сільськогосподарського виробництва матиме позитивні екологічні наслідки: площа екологічно стабільних угідь зросте майже вдвічі, а індекс екологічної стабільності агроландшафту становитиме 1,51. Чистий прибуток сільського господарства в розрахунку на одного сільського мешканця зросте з 356,8 до 438,9 грн./чол. по області після консервації деградованих земель і до 400,7 грн./чол. при максимальному лімітуванні сільськогосподарського виробництва. Площа екологічно-стабільних угідь в розрахунку на одного мешканця області збільшиться з 0,46 га/чол. до 0,57 га/чол., а при лімітуванні сільськогосподарського виробництва – до 0,90 га/чол. 12. Досягнення цілей підвищення екологічної та економічної ефективності використання земельних ресурсів у нових умовах господарювання має спиратися на еколого-економічний механізм управління землекористуванням ТСПК, що передбачає збереження природоохоронної та відтворювальної функції земельних ресурсів. 13. Одержані автором наукові результати є певним внеском у розвиток теоретико-методологічних і методичних рекомендацій з проблем раціонального землекористування територіальних соціально-природних комплексів регіону, що вирішуватимуть удосконалення використання і охорони земельних ресурсів в процесі інтеграції України до європейських та світових структур при переході на засади сталого розвитку |