У дисертації проаналізовано вплив природних та історичних чинників на формування зелених насаджень м. Луцька. Досліджено і узагальнено комплексний вплив негативних урбогенних факторів на життєвість деревних рослин. Охарактеризовано дендрофлору міста, а також паркові фітоценози, їх видову, вікову, екологічну та просторову структури, життєвість, візуально-естетичні і декоративні якості, санітарний стан насаджень. Обґрунтовано шляхи оптимізації міського середовища та підвищення фітомеліоративної ефективності зелених насаджень. Проведені дослідження та аналіз існуючого стану зелених насаджень дають змогу зробити такі висновки та рекомендації. 1. Розвиток садово-паркового мистецтва Волині включає чотири періоди становлення дендрофлори. Сучасний, четвертий період, який ми виділили, пов'язаний з умовами лібералізації економіки і характеризується прискоренням процесу інтродукції нових високодекоративних видів і форм деревних рослин у міські насадження. 2. У складі дендрофлори міста виявлено 158 видів дерев та чагарників, які представлені 38 родинами, 84 родами та 37 декоративними формами. З них хвойні становлять 5 родин, 11 родів, 18 видів та 9 декоративних форм, що становить 11,6 % усієї видової сукупності насаджень. Найчисленнішими за родовим складом є родини: Розові (18), Соснові (5). Найбільшим числом видів характеризуються роди: Тополя (7), Верба (6) і Клен (6). Найбільш поширеними у внутріквартальних насадженнях є плодові види дерев (66 %). Серед них найбільший відсоток займають Cerasus vulgaris – 44,5 %; Prunus divaricata – 27 %. Серед декоративних дерев, на які припадає 34 %, найбільш поширеними є Sorbus aucuparia – 17,6 % і Betula pendula – 13,8 %. У вуличних насадженнях домінують Tilia cordata та Tilia platyphyllos, Aesculus hippocastanum, Acer platanoides (95 %). У скверах найбільшого поширення досягають Acer platanoides – 35,3 %, Populus nigra і Populus pyramidalis – 10,5 %. За життєвими формами, на дерева припадає 82 таксони, чагарники – 71, ліани – 5 таксонів. Вічнозелені насадження включають 11 таксонів, з них голонасінні становлять 9 таксонів. Генофонд культигенної дендрофлори в умовах Луцька становить близько 55 % усього таксономічного складу. Переважають види з Атлантично-Північноамериканської флористичної області – 25 та Європейської – 18 таксонів. Східноазіатська флористична область представлена 9 таксонами. Участь представників дендрофлори флористичних областей скелястих гір і Середземноморської областей є незначною в насадженнях Луцька. 3. До складу зелених насаджень міста ми ввели 71 декоративну форму хвойних, що належить до 27 видів, 3-х родин (Taxaceae, Pinaceae, Cupressaceae) та 10-ти родів (Picea, Pinus, Thuja, Juniperus, Larix, Abies, Taxus, Tsuga, Platycladus, Chamaecyparis), з яких 95 % становлять іноземні види. Переважна більшість інтродуцентів є достатньо морозостійкими і належить до 3-ї; 4-ї та 5-ї зон морозостійкості. 4. Зелені насадження переважно зростають в умовах середньоущільненого ґрунту лужної реакції (рН 7,0-8,0) з незначним вмістом гумусу (1,5-2,58 %), при недостатньому вмісті багатьох хімічних елементів та в умовах додатного вертикального температурного градієнта, який спостерігається на центральних вулицях, площах та негативно впливає на протікання фенологічних і фізіологічних процесів. Критичні зони техногенного навантаження здебільшого пов'язані з найвищим рівнем забруднення ґрунтів міста важкими металами і приурочені до районів концентрованої забудови при великій густоті автомагістралей та до вулиць з інтенсивним автотранспортним потоком. 5. Найбільш поширеними збудниками хвороб деревних порід є рід Мікросфера. Найпоширенішими хворобами, що викликають стовбурні гнилі, є трутовики. Фітохвороби, ентомошкідники, механічні пошкодження знижують естетичний вигляд дерев, істотно послаблюють загальний стан рослин та негативно впливають на фітомеліоративні функції зелених насаджень. 6. В умовах м. Луцька найвищий відсоток вкорінення досягнуто у туї західної ф. вересковидна (95 %), туї західної ф. золотиста Ельвангера (93 %), самшита вічнозеленого (93 %) і туї західної ф. куляста (88 %). Найбільший ріст підземної частини вкорінених живців спостерігався в ялини колючої ф. голубої (27 см). Найбільший приріст надземної частини відмічений в туї західної ф. колоноподібна (12 см), ялівця козацького (7 см). 7. Паркові фітоценози міста характеризуються лісовим типом рослинності, який відповідає формації дубових та субформації сосново-дубових лісів. Екологічну групу асоціацій або тип лісу становлять свіжі і вологі грабово-соснові судіброви, де умовно корінною асоціацією є осоково-волосиста грабово-соснова судіброва з характерними для неї похідними природними і штучними садово-парковими мікроасоціаціями. 8. З метою створення довговічних і високодекоративних зелених насаджень на міських вулицях, площах, ґрунтових дорогах, у парках, скверах, садах рекомендуємо: ширше використовувати садіння дерев у смугу відкритого ґрунту чи газону шириною не менше 2-2,5 м у вуличних насадженнях і 1,5-2 м – на ущільнених ґрунтових тротуарах з розміром лунок не менше 1,51,5 м. Глибина рихлення ущільненого верхнього шару ґрунту в зоні розвитку кореневої системи більшості дерев та чагарників не повинна перевищувати 5-10 см – для дерев і 3-5 см – для чагарників; полив ґрунту здійснювати на всю глибину залягання основної маси кореневої системи (в середньому до 50 см), частіше та інтенсивніше – на штучних насипних ґрунтах, які надмірно забруднені будівельним сміттям. Для забезпечення максимального ефекту вносити розчини повільнодіючих міндобрив в навколостовбурні ділянки. Здійснювати дощування крони водою або миючими засобами, які не містять відбілювальних компонентів на початку та в кінці вегетації, зрошувати автодороги та тротуари вулиць міста в літній період; у боротьбі з фітохворобами видаляти відмираючі екземпляри дерев та вивозити рештки повалених стовбурів, які є осередком розвитку стовбурних гнилей. Для попередження розвитку кореневої гнилі – корчувати пеньки. У цінних декоративних порід видаляти плодові тіла хвороб та проводити лікування стовбурів системними фунгіцидами; поширення бактеріальних і вірусних інфекцій попереджувати розрідженням паркових насаджень; у місцях максимального забруднення ґрунту важкими металами варто висаджувати дерева, які характеризуються високою здатністю акумулювати забруднювачі (робінія псевдоакація, ясен звичайний, клен гостролистий, верба біла, осика). в озелененні міста використовувати такі типи насаджень: вертикальне озеленення, масиви, гаї, куртини, групи, солітери, алеї, живоплоти. Озеленені ділянки повинні бути достатньо чисельними, значними за площами і рівномірно розподіленими по всій території міста. У парках, садах, скверах необхідно формувати складні за вертикальною і горизонтальною структурою паркові культурфітоценози із раціональним розподілом дерев едифікаторів та асектаторів; ширше використовувати для озеленення інтродуценти та вводити в культуру нові види іноземних рослин, які сприятимуть збагаченню видового складу дендрофлори високодекоративними формами, зокрема, кулеподібними (Picea glauca "Alberta Globe"; Picea pungens "Glauca Globosa"; Thuja occidentalis "Danica", "Hoseri"), колоноподібними (Juniperus communis "Suecica"; Juniperus scopulorum "Skyrocket", "Blue Arrow"; Thuja occidentalis "Columna"), пірамідальними (Juniperus chinensis "Stricta"; Thuja occidentalis "Smaragd", Thuja occidentalis "Sunkist"), плакучими (Betula pendula "Youngii"; Larix decidua "Pendula"; Fagus sylvatica "Purpurea Pendula"; Salix integra "Pendula"); різними за кольором (Thuja occidentalis "Smaragd"; Fagus sylvatica "Purpurea Pendula"; Juniperus communis "Depressa Aurea"; Juniperus sabina "Variegata"; Juniperus x media "Old Gold"; Picea orientalis "Aureospicata"; Thuja occidentalis "Reingold"; Rhus typhina; Berberis thunbergii "Atropurpurea"; Chaenomeles superba "Nicoline" та ін.). |