1. Утримання диких копитних в умовах надмірної щільності та штучно обмеженої площі угідь має широкі перспективи на Україні. Зокрема, в державній організації „Резиденція „Залісся” їхня щільність становить 122 особини на 1 тис. га, а в Азово-Сиваському національному природному парку – 519 особин на 1 тис. га. 2. Пріоритетним типом лісових угідь для благородного оленя є стиглі соснові насадження з рідким підліском, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори. Кормова зона лані та козулі охоплює незначну висоту, тому олень, маючи більші розміри, повніше опановує деревно-листяні корми. Між тим, в осередках локального сумісного проживання лань витісняє козулю. 3. Чорновільхові насадження з густим підліском є природними стаціями як для плямистого оленя, так і для лося. Виражена стадність плямистого оленя збільшує фактор турбування лося і зумовлює його міграцію у соснові молодняки, де він потерпає від якісної нестачі сезонних кормів. 4. У плямистого та благородного оленів не відмічається конкурентних взаємовідносин, що зумовлено різними вимогами до кормо-захисних властивостей угідь. На межі інтерградації популяцій зустрічаються лише самці. Самки більш прив’язані до ключових угідь, що виключає ймовірність гібридизації. 5. Сезонні міграції зубра зумовлюють зміну стацій його існування: влітку – стиглі соснові насадження, взимку – березове рідколісся. Великі розміри дозволяють опановувати найвищу кормову зону; натомість, незначна чисельність та широкі переміщення запобігають спрямованому тиску на інші види копитних. 6. Високий рівень біотехнічних заходів зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих біотопів, а широкий спектр природних кормів ослаблює конкурентні взаємини з іншими видами копитних. 7. Міжвидова конкуренція копитних у Степовій зоні базується виключно на трофічних зв’язках, оскільки захисні властивості угідь зведені до мінімуму. Між тим, у степу відсутня ярусність трофічної діяльності, що нівелює великі розміри тіла, як перевагу у здобуванні корму. 8. В лиманно-приморських біотопах лань освоює зону прибережної псамофітної рослинності, що вказує на її екологічну пластичність, порівняно з благородним оленем. Крім того, у лані спостерігається активізація репродуктивного потенціалу, що також має зміст екологічної стратегії у боротьбі за ресурси. 9. Найвищий рівень адаптації до відкритого біотопу відмічено у муфлона, який раціонально використовує потенціал пасовища, тоді як лань та благородний олень виявляють ознаки стенофагії, споживаючи лише молоді пагони та суцвіття. 10. Поширення муфлона на Поліссі обмежується тривалістю холодної пори року та потужним сніговим покривом. У лиманно-приморських біотопах основними лімітуючими чинниками виду є весняні паводки та пізні заморозки. |