Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою. У ній представлено вирішення науково-практичної задачі підвищення екологічної безпеки території басейну р. Самари за рахунок часткового зниження впливу мінералізованих шахтних вод на природні водотоки. Розроблено теоретичне і математичне обґрунтування методу регулювання цього впливу, реалізація якого забезпечить оптимальне функціонування природних екосистем. Основні результати дослідження: 1. Визначено, що в умовах різних за характером та інтенсивністю антропогенних впливів на стан екологічної безпеки поверхневих водотоків вуглевидобувних районів, одним з провідних факторів є скидання мінералізованих шахтних вод до річкової мережі. 2. На основі аналізу параметрів екологічної небезпеки впливу вуглевидобутку на якість водних ресурсів розроблено метод дослідження та оптимізації впливу вод з підвищеною мінералізацією на стан екологічної безпеки річкового басейну. Загальні положення методу: створення спеціалізованої бази даних показників джерела небезпеки та водоприймача (як то витрата та мінералізація природних водотоків по періодам, рівень мінералізації шахтних вод підприємств вуглевидобутку та ін.), визначення коефіцієнтів природної нівеляції небезпеки, обґрунтування регіонального критичного рівня мінералізації. Для реалізації запропонованого методу розроблено схему побудови математичної моделі зміни мінералізації поверхневих вод в межах річкового басейну з урахуванням техногенного впливу вуглевидобувних підприємств та величини асиміляції небезпечного фактора. 3. На підставі експериментальних даних розраховано регіональне критичне екологічно небезпечне значення мінералізації поверхневих вод (3,0 г/дм3), при перевищенні якого в водних екосистемах досліджуваного басейну відбуваються незворотні зміни живої складової. 4. Вирішено завдання мінімізації впливу мінералізованних вод ставків-накопичувачів на якість природних вод методом оптимізації функціонування системи «джерело небезпеки – водоприймач» шляхом екологічної оптимізації параметрів скидання мінералізованих вод у відповідності до гідролого-гідрохімічних особливостей її природної складової. Виявлено, що основою регулювання системи скидання мінералізованих шахтних вод є зміна асимілюючої здатності водотоків басейну протягом року, як функція їх гідрохімічних та гідрологічних параметрів. Математичною основою моделювання зміни значення показника мінералізації поверхневих вод у просторі в межах річкового басейну є математичний опис процесу перемішування вод з різними значеннями показника мінералізації. Реалізація методу регулювання скидання шахтних вод на підставі балансової моделі передбачає перерозподіл об’ємів вод, що скидаються, в відповідності до величини асимілюючої здатності водостоку, при умові збереження загального річного об’єму шахтних вод, що підлягають скиданню. Визначені граничні умови моделі стосовно даного регіону і запропонований варіант режиму випусків шахтних вод протягом одного гідрологічного року, який дозволить зменшити негативний вплив вуглевидобування на стан поверхневих вод малих річок басейну р. Самара, оптимізувати значення їх мінералізації. Запропонований метод може бути адаптований до умов будь-якого гірничодобувного регіону відповідно до особливостей господарської діяльності в його межах. Впровадження розробленого методу регулювання дозволить на 20% скоротити вплив на мінералізацію води – середовищеутворюючий компонент природного комплексу річки. 5. На підставі проведеного аналізу встановлено, що при використанні оптимізованої екологічно безпечної системи регулювання скидання шахтних вод, підтримка мінералізації вод річок басейну Самари при 95% забезпеченості в межах припустимого діапазону значень (2,7-3,0 г/дм3) не є можливою. За умов використання запропонованої системи скидання шахтних вод збільшується зона з екологічно безпечними показниками мінералізації для біотичної складової екосистем. На ділянках, де асимілююча здатність водотоків не дозволяє знизити ці значення до безпечних, тим не менш, відбувається стабілізація показників мінералізації поверхневих вод протягом року, що позитивно впливає на стан екосистем в цілому. Зменшення рівня мінералізації води природних водотоков до прийнятних значень (3,0 г/дм3) можливо шляхом зменшення рівня мінералізації води ставка, що може бути реалізоване впровадженням фізико-хімічних методів демінералізації шахтних вод. |