1. Відповідно до поставленої мети і визначених задач в роботі уточнені теоретичні положення і розроблені практичні пропозиції щодо комплексної оцінки та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва і функціонування ринку зерна в умовах Полтавської області з урахуванням загальнодер-жавних тенденцій. 2. Сприятливий природно-економічний потенціал Полтавської області недостатньо використовується для нарощування обсягів виробництва зерна та продуктів його переробки. Аналітичні показники динаміки свідчать, що впродовж 1991-2000 рр. зібрана площа зернових культур в середньому за рік скорочувалася на 10,3 тис. га (1,2%), урожайність знижувалася на 1,4 ц з 1 га (4,3%), а валовий збір зерна зменшувався на 132,3 тис. т (5,5%). Наслідком скорочення посівних площ, зниження та значної варіації урожайності стає нестабільність валових зборів зерна, що негативно впливає на формування ринкової пропозиції, забезпечення регіональних потреб у продовольчих і фуражних ресурсах. 3. У 90-х роках в сільськогосподарських підприємствах області спостерігалася тенденція у русі показників до зниження ефективності виробництва і реалізації зерна. В умовах недостатнього техніко-технологічного рівня галузі зростання виробничих витрат на одиницю площі пояснюється головним чином підвищенням вартості матеріальних ресурсів. Низький вихід зерна з одиниці площі зумовлює негативну динаміку собівартості, показників прибутковості, а отже, і ринкової конкурентоспроможності продукції. Результати аналітичних групувань сільськогосподарських підприємств трьох районів області засвідчили, що прибутковою галузь виявляється при рівні урожайності понад 21 ц з 1 га. 4. При обґрунтуванні шляхів підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна проведено аналіз факторів формування фінансових результатів і рентабельності. За розрахунками, впродовж 1997-1999 рр. втрати прибутку в зерновій галузі області як результат скорочення зібраної площі і зниження урожайності зернових культур становили 12,4 млн. грн., або 18,9% від сукупного фінансового результату. Виявлено, що головним фактором зниження рівня рентабельності зерна слід вважати підвищення рівня змінних витрат на одиницю продукції. 5. Накопичення невирішених проблем у зерновій галузі пояснюється невідповідністю існуючих способів використання земельних ресурсів у багатьох сільськогосподарських підприємствах вимогам раціонального природокористування, некомплексним освоєнням інтенсивних технологій вирощування зернових культур, намаганням забезпечити максимальні виробничо-економічні результати без своєчасного запобігання негативним екологічним наслідкам. У цьому зв’язку багатоваріантна оптимізація сільськогосподарського землекористування має передбачати досягнення збалансованості між економічними та екологічними пріоритетами, забезпечення єдності процесів використання і охорони земель. 6. Особливості формування зернового ринку в регіоні пов’язані з тим, що він базується на одній з найпотужніших баз зерновиробництва в державі. Одночасно специфіка його функціонування зумовлена більш швидким спадом обсягів виробництва і реалізації продукції в області порівняно з відповідними змінами в Україні протягом останнього десятиліття. Це негативно позначається на забезпеченні внутрішньообласних потреб, звужує можливості міжрегіональних та експортних поставок зерна і продуктів його переробки. Товарні партії зерна в 2000 р. розподілялися між ринками збуту наступним чином: 36,1% загальної пропозиції зерна було реалізовано через ринкові структури, 31,5% - населенню, 23,8% - за бартерними угодами, 7,5% - заготівельним організаціям. 7. При обґрунтуванні заходів щодо збільшення обсягів та удосконалення видової структури виробництва і ринкових ресурсів зернових культур пропонується виходити з необхідності повного задоволення регіональних потреб, а також нарощування експортних ресурсів галузі. Для умов Полтавської області визначена раціональна структура використання зерна: фонд продовольчого споживання – 20-22%, насіннєвий фонд – 10-11, фуражні ресурси – 42-44, експортний фонд – 23-25%. 8. Шляхами розв’язання проблеми цінової стабільності на зерновому ринку, а через неї і підвищення рівня фінансового самозабезпечення галузі, вбачаються: по-перше, заохочення виробника до використання механізму заставних закупівель зерна; по-друге, удосконалення діяльності ДАК “Хліб України” як головного державного агента на ринку зерна; по-третє, збільшення обсягів та розширення форм біржової торгівлі. Крім того, формування ефективної ринкової інфраструктури у зернопродуктовому підкомплексі передбачає налагодження результативної роботи служб цінового моніторингу, аналізу і прогнозування кон’юнктури ринку зерна і продуктів його переробки на різних рівнях управління АПК . Практична реалізація викладених у дисертації наукових положень і пропозицій зорієнтує сільськогосподарські підприємства та інші суб’єкти зернового ринку Полтавської області щодо досягнення сталості та підвищення ефектив-ності зерновиробництва, нарощування ринкових ресурсів і поліпшення якості зерна, удосконалення структури його використання. |
