1.Земельні ресурси є основою виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Їх ефективне використання у сучасних умовах господарювання має ґрунтуватись на таких принципах, як: рівноправність усіх форм власності на землю; платність землекористування; цільове, раціональне та екологобезпечне використання земель. 2. Враховуючи кардинальну зміну умов землекористування в дисертації наведена удосконалена методика розрахунків ефективності використання земельних ресурсів, яка включає систему традиційних і ринкових показників, а також запропонований автором коефіцієнт економічної оцінки землі. Даний показник відображає рівень інтенсивності використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях шляхом співвідношення вартості валової продукції і грошової оцінки землі. 3.Зміна форм власності, роздержавлення та приватизація зумовили істотні організаційно-економічні перетворення в аграрному секторі Черкаської області. В результаті цього загальна кількість сільськогосподарських підприємств зросла до 1862, серед яких 1124 фермерське господарство (60,4%). В процесі аграрних трансформацій в регіоні відбулося зосередження землі у малих формах господарювання. Так, протягом 1990-2006 рр. площа земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств скоротилась майже на 77%, а в особистих селянських господарствах вона зросла на 40відсотків. 4.Дослідженнями доведено, що існуюча нормативна грошова оцінка в регіоні оцінює не природний потенціал землі, а інтенсивність ведення сільського господарства й окупність виробничих витрат у 1986-1990 роках. Оскільки в подальшому відбувся занепад аграрного сектора Черкащини внаслідок різкого падіння обсягів виробництва і грошових надходжень у сільськогосподарські підприємства, тому результати грошової оцінки земель в сучасних умовах не визначають ринкової вартості цього ресурсу і не забезпечують його ефективного використання. Вважаємо, що при визначенні ринкової вартості землі необхідно враховувати такі фактори, як: конкретні обставини укладання угоди з приватизації земельної ділянки; існуючі попит та пропозиція на земельні ділянки; умови інвестування аграрних виробників. 5.На основі комплексної економічної оцінки використання земельних ресурсів в дисертації виявлено пряму залежність ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств від обсягів виробництва валової (у порівняльних цінах) і товарної продукції, прибутку, а також норми прибутку та рівня рентабельності. При цьому встановлено, що в останні п’ять років в регіоні простежується тенденція покращення становища у сільському господарстві і, зокрема збільшення виробництва валової продукції. Разом з тим потрібно відмітити, що в галузі рослинництва залишається чітко виражена залежність зміни показників господарювання від агрометеорологічних умов року, а не від ефективного використання земельних ресурсів (дотримання сівозмін, підвищення вмісту гумусу та ін.). Це є визначальною ознакою недостатнього рівня інтенсивності ведення даної галузі. 6.Організація ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах потребує застосування стратегічного планування та прогнозування. В авторському розумінні стратегія ефективного землекористування ґрунтується на тому, що кожен економічний суб’єкт має орієнтуватись у своїй діяльності на дбайливе господарське використання обмежених земельних ресурсів шляхом дотримання таких елементів, як: раціональна організація земельної території сільськогосподарського підприємства, цільове використання землі відповідно до її господарського призначення та охорона земель як об’єкта природного середовища. Таким чином, ефективне використання земельних ресурсів передбачає не тільки прагнення певного аграрного формування до отримання максимального прибутку, а й підвищення родючості ґрунтів. 7.Повноцінне функціонування земельного ринку неможливе без оренди земель, як платного переходу її від одного власника та користувача до іншого із збереженням цільового призначення. Так, в регіоні станом на перше січня 2006 року більше половини договорів оренди земельних часток (паїв) (54,2%) укладено з господарствами - правонаступниками, а найменша кількість з фермерськими господарствами – 6,7%. Орендовані землі використовують понад 90% сільськогосподарських підприємств Черкащини. Відповідно до цього в дисертації запропоновано авторське визначення поняття «ринок оренди сільськогосподарських земель», як сукупність організаційних, економічних і правових взаємовідносин орендарів і орендодавців з приводу володіння, користування, розпоряджання земельними ділянками з метою одержання прибутку та за умов ефективного використання земельних ресурсів. 8.На сучасному етапі практично всі землекористування сільськогосподарських підприємств регіону сформовані на умовах короткострокової оренди до п’яти років, що створює проблему нестабільності орендних відносин і погіршення якості ґрунтів. Вважаємо, що розвиток довгострокової оренди має полягати в поєднанні інтересів орендарів та орендодавців шляхом установлення оптимальної орендної плати за користування земельними ресурсами, яка б гарантувала соціальну захищеність орендодавця та забезпечила б можливість розширеного відтворення аграрного виробництва у суб’єктів господарювання. 9.Розроблена в дисертації економіко-математична модель оптимальної структури посівних площ в сільськогосподарському підприємстві є організаційно-технологічною базою інтенсивного ведення виробничо-господарської діяльності та збільшення прибутків на основі ефективного використання наявних земельних ресурсів. Останнє передбачає збільшення площі найбільш рентабельних сільськогосподарських культур з урахуванням економічно вигідного їх рівня та раціонального і екологобезпечного землекористування. При запровадженні такої моделі прибуток в СТОВ «Прогрес» Золотоніського району Черкаської області перевищуватиме більше ніж в три рази фактичний. | 