Ведмеденко Олена Володимірівна. Ефективність використання родинних форм різних кросів для створення курей м'ясо-яєчного напрямку продуктивності : Дис... канд. наук: 06.02.01 - 2006.
Анотація до роботи:
Ведмеденко О.В. Ефективність використання родинних форм різних кросів для створення курей м’ясо-яєчного напрямку продуктивності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. – Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2006.
Дисертація присвячена вивченню прийомів отримання м’ясо-яєчних курей на міжкросовій основі з використанням родинних форм яєчного та м’ясного типу. Результати досліджень вказують на високу ефективність використання в схрещуваннях як батьківської форми родинних форм м’ясного кросу „Конкурент-2”, а в якості материнської форми – родинних форм яєчного кросу „Прогрес”. Проведена порівняльна оцінка отриманих гібридів м’ясо-яєчного напрямку продуктивності за основними селекційними ознаками: відтворювальні якості, жива маса, несучість, маса яєць.
Уперше проведений генетичний аналіз за ознакою живої маси у гібридного молодняку та встановлена ефективність використання селекційних індексів для комплексної оцінки м’ясо-яєчних курей.
Експериментально обґрунтовано, що в результаті схрещування родинних форм яєчного кросу „Прогрес” і м’ясного кросу „Конкурент-2” є можливість отримати нові генотипи курей, які поєднують в собі підвищену енергію росту, високу збереженість і несучість, рівень яких відповідає цільовому стандарту курей м’ясо-яєчного типу.
Використання родинних форм яєчного кросу „Прогрес” у схрещуваннях з родинними формами м’ясного кросу „Конкурент-2” сприяє отриманню м’ясо-яєчних гібридів, які характеризуються високими відтворювальними якостями. Максимальні показники заплідненості, виводимості яєць і виводу курчат отримані від поєднань К6ЧП12 (відповідно 97,62%, 95,12%, 92,86%) та П34ЧК7 (97,56%, 95,00%, 92,68%). За всіма показниками вони суттєво (Р<0,001) перевищували курей інших груп.
Найвищу яєчну продуктивність серед курей м’ясо-яєчного напрямку продуктивності мали гібридні комбінації, в яких батьківською формою були родинні форми м’ясного напрямку продуктивності, а материнською – яєчні, а також поєднання П12ЧК7. Так, несучість за 11 місяців продуктивного періоду в цих групах була в межах 207,89...247,38 штук яєць із виходом яєчної маси 12,80...15,86 кг, інтенсивністю несучості 63,00...74,96%.
М’ясо-яєчні помісі К7ЧП12, К7ЧП34, П34ЧК6 у 12-тижневому віці мали живу масу 1757,6...1771,0 г і переважали всі інші генотипи за цим показником (Р<0,01). Методом двофакторного дисперсійного аналізу встановлено суттєвий вплив організованих факторів (генотип батька, генотип матері та їх взаємодія) на живу масу молодняку – від 58,76% до 81,75% (Р<0,001). У період 1 тижня вирощування був більшим вплив генотипу батька (35,79%). До 5-тижневого віку виявився значним материнський вплив – від 34,61 до 46,09%. У заключний період вирощування збільшився вплив взаємодії генотипів.
Кращими гібридні поєднання, у яких виявився істинний гетерозис за живою масою, визнані ті, де батьківською формою були породи плімутрок (К7) і род-айленд білий (П34). Перевага цих помісей над кращою родинною формою в 12 тижнів склала 4,47...26,98%.
Встановлені високі ефекти загальної та специфічної комбінаційної здатності родинних форм, використаних для створення м’ясо-яєчних гібридів, сила впливу яких була суттєвою (Р<0,001). Аналіз комбінаційної здатності за живою масою молодняку показав, що кращою в якості батьківської форми була родинна форма К7.
Уперше проведений генетичний аналіз за ознакою живої маси у гібридного молодняку. Встановлено, що жива маса птахів контролюється адитивним типом дії генів з поступовим зменшенням її з віком.
Встановлена доцільність використання параметрів математичної моделі Т.К. Бриджеса для опису та прогнозування живої маси й несучості м’ясо-яєчних гібридів. Відхилення теоретично розрахованих і експериментальних даних за цією моделлю не перевищує 5%. Використання математичної моделі Мак-Міллана дає можливість досить точно описувати криві несучості майже всіх м’ясо-яєчних гібридів, а також характеризувати компоненти несучості.
Розрахунок селекційних індексів для оцінки м’ясо-яєчних курей за комплексом ознак дає можливість виявити кращі поєднання. Так, генотип К7ЧП34 за продуктивністю перевищує вимоги цільового стандарту для курей м’ясо-яєчного типу (І = 108,10).
Встановлена генетична своєрідність різних поєднань для отримання м’ясо-яєчного типу курей. Генетична відстань збільшується від 0,71 до 3,65. Методом кластерного аналізу виявлено три типи розподілу гібридних комбінацій за основними господарсько-корисними ознаками. Найбільш перспективними поєднаннями для створення м’ясо-яєчних курей були К7ЧП12, К6ЧП12, К7ЧП34, К6ЧП34 і П12ЧК7, генетична відстань яких була найменшою.
