1. Сутність та значення фермерства полягають у тому, що воно є рушійною силою аграрного сектора економіки, становить основу дрібнотоварного виробництва, здійснює структурну перебудову економіки, забезпечує насичення ринку продовольчими товарами, реалізацію інновацій, створює додаткові робочі місця, має високу мобільність, раціональні форми управління, формує новий соціальний прошарок підприємців-власників та сприяє розвитку конкуренції. 2. Головними ознаками фермерського господарства з економічної точки зору є: приватна власність на засоби та результати праці; самостійність власника господарства у вирішенні організаційних, економічних, маркетингових та інші питань виробництва; підприємницький тип господарства, головне призначення якого виробництво товарної продукції; з юридичної точки зору: господарюючий суб’єкт – юридична особа. 3. Класифікувати фермерські господарства можна за організаційно-економічним, соціально-економічним та організаційно-правовим критеріями. Якісні особливості фермерства порівняно з іншими організаційно-правовими формами господарювання в аграрному секторі та порівняно з малими підприємницькими структурами інших галузей економіки найповніше проявляються через соціально-економічний, економіко-виробничий та соціально-психологічний аспекти. 4. Законодавча база, яка забезпечує розвиток та регулювання фермерства в Україні, перебуває на заключній стадії, проте все ще недостатніми є правові гарантії усіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку фермерства, відсутній дієвий механізм реалізації політики державної підтримки фермерства. 5. Розвиток фермерства Миколаївської області умовно можна поділити на три етапи: І етап характеризується значним нарощуванням кількості фермерських господарств (в основному на власних землях) та незначною їх часткою у загальному обсязі виробленої сільськогосподарської продукції; ІІ етап відзначається скороченням кількості фермерських господарств в Миколаївській області та нижчими, порівняно з сільгосппідприємствами, показниками ефективності виробництва (через низький рівень забезпеченості фермерських господарств сільгосптехнікою та дрібноземелля); ознаками ІІІ періоду є значний ріст забезпеченості фермерських господарств сільгоспугіддями, основна частина яких знаходиться в короткостроковій оренді, при незначному зростанні їх кількості, практично всі господарства спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, що сприяє значному зростанню її обсягів. 6. Дослідження інтегральної ефективності виробництва зернових та соняшнику показало, що найвищі показники досягнуто господарствами Первомайського та Врадіївського районів відповідно. Формування рівня рентабельності виробництва зернових та соняшнику в фермерських господарствах Миколаївської області обернено залежить від собівартості, прямо – від реалізаційної ціни. Однак, між рівнем рентабельності виробництва вказаних культур і показниками їх врожайності та рівня витрат в розрахунку на 1 га не встановлено прямолінійної залежності. В зв’язку з цим, через побудову поліномів, які описують залежність одержаного прибутку зернових та соняшнику від рівня витрат у фермерських господарствах, було визначено граничні витрати на виробництво зернових та соняшнику, які становлять відповідно 1650,00 та 1850,00 грн. на 1 га. 7. В Україні, поряд із спільними закономірностями розвитку фермерського виробництва порівняно з іншими країнами, існують суттєві відмінності, пов’язані з характером використання праці, умовами землекористування, рівнем індустріалізації сільськогосподарського виробництва, його спеціалізацією та рівнем товарності. Це дозволяє стверджувати, що діяльність фермерських господарств повинна відбуватись на основі визначених принципів, оскільки вони забезпечують не лише їх формування, а й сталий розвиток фермерства в регіоні. 8. Підвищення ефективності діяльності фермерських господарств передбачає ряд заходів, найважливішим серед яких є розроблення і використання відповідних прогнозів. На основі запропонованої автором методики розроблено прогноз розвитку галузі рослинництва фермерських господарств Миколаївської області. З метою оперативного коригування плану розроблено економіко-математичну модель визначення залежності виходу валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 га від ряду факторів. Впровадження в практику розробленого прогнозу дозволить збільшити вихід валової продукції на 1 га сільгоспугідь. 9. На мікрорівні важливими напрямами ефективного розвитку фермерських господарств Миколаївської області є: поглиблення інтеграції та кооперації виробництва; підвищення рівня інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема через лізинг та специфічні форми кредитування (створення кредитних кооперативів); вирішення проблеми перекваліфікації та надання інформаційних послуг для фермерських господарств через організацію дорадництва. 10. На макрорівні для формування стійкого кредитно-фінансового обслуговування фермерських господарств слід забезпечувати фінансування створення кредитних кооперативів, механізм кредитування готової продукції за гарантованими цінами, створення фонду кредитної підтримки сільгоспвиробників; з метою забезпечення стабільного розвитку ринку сільгосппродукції та отримання фермерами гарантованих доходів необхідно створювати інтервенційні фонди по більшості видів продукції; розробляти і впроваджувати програми мінімальних цін на окремі види продукції. |