Анотація до роботи:

Іжевський П.Г. Ефективність організаційних форм трансферу технологій на виробничих підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2006.

У дисертаційній роботі досліджені питання трансферу технологій як невід’ємної складової технологічної конкурентоспроможності виробничих підприємств. Проаналізовано органічний зв’язок між ефективністю здійснення трансферу технологій відповідно до його організаційних форм. Розкрито сутність завдань, які підприємство може вирішити за допомогою трансферу технологій.

Описані методи вартісного оцінювання технологій за умов різних організаційних форм трансферу. Виявлено переважні форми трансферу технологій на підприємствах Україні за їх галузевою приналежністю. Аргументовано необхідність створення центру трансферу технологій з метою надання комплексу послуг малим і середнім підприємствам для сприяння їм в процесах трансферу технологій і зменшення трансакційних витрат; диференційовано сукупність організаційних форм трансферу технологій за специфікою прояву ринкових відносин.

Розроблено рекомендації для порівняльної оцінки організаційних форм у процесах трансферу. Вони ґрунтуються на виявленні і аналізові факторів-сигналів, які свідчать про можливість появи трансакційних витрат, що дає змогу здійснити заходи для мінімізації їх величини. Розроблено модель визначення ефективності трансферу технологій у розрізі організаційних форм.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки теоретико-методичного забезпечення оцінювання економічної ефективності здійснення трансферу виробничих технологій за різними організаційними формами, що дає змогу обґрунтовувати їх вибір і мінімізувати витрати на технологічне оновлення. Загальні висновки, сформовані за результатами дослідження, такі:

1. На основі дослідження економічної сутності процесу трансферу технологій у дисертації набув подальшого розвитку понятійний апарат системи менеджменту підприємства, зокрема, такі його елементи як “технологічна політика”, “трансфер технологій”, “управління трансфером технології”, які уточнені та доповнені з огляду на завдання, що вирішуються у процесі управління технологічним розвитком підприємства. Технологічна політика підприємства розглядається в дисертації в контексті стратегічного управління. Її завданням є створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства з метою досягнення і утримання технічних переваг, завдяки яким підприємство має змогу адекватно реагувати на запити й вимоги бізнес-середовища, випускаючи конкурентоспроможний продукт. Трансфер технологій визначається як комерційний договірний процес кількох сторін з передачі як в матеріальній, так і нематеріальній формі на певних умовах фактору виробництва (технології) з метою підвищення конкурентоспроможності покупця за умов задоволення комерційної вигоди продавця під час та після закінчення терміну дії угоди.

2. Аргументовано, що управління трансфером технологій, крім процедур укладання договорів купівлі-продажу (що є об’єктом юридичного законодавства) має охоплювати обґрунтування напрямів технологічного розвитку підприємства з метою досягнення і утримання технічних переваг завдяки залученню нових технологій у певній організаційній формі, яка забезпечує оптимальне узгодження інтересів імпортера та експортера технології та максимізує економічні вигоди від її впровадження у виробничий процес. На основі аналізу й зіставлення інтересів учасників трансферу (експортера й імпортера технології) окреслено їх спонукальні мотиви, що дає змогу прогнозувати їх поведінку до і після укладання угоди про трансфер.

3. Шляхом узагальнення наукової інформації про можливі форми залучення ресурсів суб’єктами ринку запропоновано систематизацію організаційних форм трансферу технологій за ознакою відносин, які виникають при обміні. Встановлено, що залучення технології може здійснюватися на ринкових умовах, наближених до них, контрактних відносин (рівновигідних та нерівномірних) і адміністрування. Аргументовано, що організаційна форма трансферу впливає на зміст і величину витрат, які несе імпортер технології при її залученні. Підкреслено, що значна частина цих витрат відноситься до класу трансакційних. Аргументовано, що значний рівень трансакційних витрат, пов'язаний із трансфером технологій, потребує їх врахування при оцінюванні доцільності трансферу, що актуалізує питання вдосконалення методичного інструментарію оцінки вартості технологій. Зазначено, що це може відбуватися на основі вивчення факторів-сигналів, для чого має бути розроблена відповідна процедура.

4. Спираючись на наукові публікації з питань трансферу технологій охарактеризовано переваги і недоліки різних організаційних форм трансферу і акцентовано, що вибір імпортером форми залучення технології великою мірою залежить від рівня правового захисту нематеріального активу, покладеного в її основу. Низький рівень захисту інтелектуальної власності спонукає учасників трансферу до вибору тих форм, за яких можна було б протидіяти опортуністичній поведінці контрагента. Це актуалізує питання вибору оптимальної для умов і специфіки діяльності конкретного підприємства форми трансферу.

5. Дослідженням впливу чинників макросередовища на процес залучення виробничих технологій вітчизняними виробничими підприємствами встановлено, що вплив економічних, соціальних і технологічних чинників має деякі відмінності залежно від галузевої приналежності підприємств, зокрема, від рівня розвитку технологій у відповідних секторах промисловості. З метою поглибленого аналізу цього впливу приведено у відповідність класифікатори видів економічної діяльності, використовувані в Україні та європейських країнах. Визначено галузі, які не спроможні протистояти тиску зовнішніх конкурентів без впровадження новітніх технологій. Показано, що більшість вітчизняних підприємств проявляють недостатню активність у сфері залучення сучасних технологій. Це стосується усіх галузей виробничої діяльності, і особливо у секторі малого та середнього бізнесу, де залучення технологій здійснюється в основному у формі придбання окремих одиниць технологічного обладнання.

6. На основі аналізу інноваційної активності промислових підприємств Хмельницької області виокремлено причини (рис. 2), що перешкоджають їм залучати сучасні прогресивні технології. З’ясовано, що найважливішими серед них є обмежені фінансові можливості і відсутність досвіду здійснення операцій трансферу. Останнє зумовлює великі трансакційні витрати, пов’язані з пошуком, вибором технології і відстоюванням власних економічних інтересів при укладанні угоди про трансфер. Визначено, що рішення про залучення нової технології приймається керівниками підприємств без урахування можливості різних організаційних форм мінімізувати витрати, пов’язані із залученням технології. У цьому зв’язку проаналізовано існуючі методичні підходи для оцінки впливу трансакційних витрат на здійснення трансферу технологій за різними організаційними формами.

7. Використовуючи методи порівняльного і критичного аналізу до оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ринкового, витратного і доходного), визначено, який із них найбільш доцільно використовувати за умови різних організаційних форм трансферу технологій.

8. Обґрунтовано, що вибір організаційної форми трансферу технологій має здійснюватися з урахуванням стратегії технологічного розвитку підприємства. З метою вироблення відповідних рекомендацій досліджено і систематизовано переваги і недоліки існуючих стратегій технологічного розвитку підприємств та охарактеризовано їх здатність формувати конкурентні переваги у розрізі “якість-витрати-час”.

9. Досліджено позиції науковців щодо можливості врахування рівня трансакційних витрат у процесах обміну інтелектуальною власністю розроблено рекомендації для їх порівняльної оцінки у процесах трансферу. Вони ґрунтуються на виявленні і аналізові факторів-сигналів, які свідчать про можливість появи трансакційних витрат, що дає змогу здійснити заходи для мінімізації їх величини. Аргументовано необхідність створення у регіоні спеціалізованої організації для надання допомоги виробничим підприємствам у виборі способу залучення технологій – Центру трансферу технологій; окреслено його функції.

10. Для визначення ефективності трансферу технологій запропоновано використовувати низку фінансових показників, розрахунок яких відображає специфіку оцінювання економічного ефекту залежно від організаційної форми трансферу за допомогою моделі “прирощених ефектів” в межах життєвого циклу нової технології та інвестиційного горизонту (в тому числі з урахуванням трансакційних витрат) та наступного вибору оптимального варіанту на основі зіставлення даних щодо NPV та IRR. Розроблено алгоритм визначення ефективності трансферу технологій в розрізі організаційних форм. Підкреслено, що ефективність трансферу технологій за певною організаційною формою значною мірою залежить від способу фінансування цього процесу. Обґрунтовано джерела формування коштів для реалізації трансферу технологій співвідносно до кожної із організаційних форм.

Публікації автора:

Статті в наукових фахових виданнях

1. Іжевський П.Г., Стадник В.В. Трансакційні витрати як детермінанти вибору організаційних форм трансферу технологій // Вісник Хмельницького національного університету. – 2006. – № 6. – Ч. 1, Т. 1.– С. 60-67.

Особистий внесок здобувача полягає в виявленні особливостей трансферу технологій за різними організаційними формами на основі трансакційних витрат. – 0,6 др. арк.

2. Іжевський П.Г., Йохна М.А. Особливості та організаційні форми трансферу технологій в Україні в галузевому розрізі // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 3. – С. 169-174.

Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні тенденцій організаційних форм трансферу технологій в секторах промисловості України у відповідності до принципів європейської класифікації галузей промисловості. – 0,6 др. арк.

3. Іжевський П.Г. Визначення економічної доцільності трансферу технологій на основі прогнозування граничної межі за кривою Фостера // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2005. – № 5. – Ч. 2, Т. 3. – С. 81-83.

4. Іжевський П.Г. Економічні аспекти ефективності організаційної форми трансферу технологій для виробничого підприємства на прикладі лізингу // Труды Одесского политехнического университета – 2004. – Т. 2. – С. 57-60

5. Іжевський П.Г. Вплив та врахування трансакційних витрат при виборі організаційної форми трансферу технологій // Научные труды Донецкого национального технического университета. Выпуск 69. – Донецк, ДонНТУ, 2004. – С. 198-203.

6. Іжевський П.Г. Визначення комплексу показників для порівняння ефективності організаційних форм трансферу технологій виробничого підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2004. – № 6. – С. 60-62.

7. Іжевський П.Г. Організаційно-економічні аспекти трансферу технологій в сфері малого бізнесу // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2003. – № 6. – Ч. 2. – С. 222-225.

8. Іжевський П.Г. Трансферт технологій: суть, етапи та витрати обміну // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2003. – № 2. – Т. 1. – С. 147-150.

В інших виданнях:

1. Стадник В., Іжевський П. Розвиток форм інноваційної підтримки малого підприємництва на рівні регіону // Український бізнес століття: реалії, проблеми перспективи: Щорічник досліджень консорціуму із удосконалення менеджмент освіти в Україні. 2005. Малий та середній бізнес України: проблеми, виклики, потенціал і можливості. Навчально-методичний центр “Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”, 2005 – С. 103-170.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці концепції створення центру трансферу технологій з метою надання комплексу послуг малим і середнім підприємствам для сприяння їм в процесах трансферу технологій і зменшення трансакційних витрат. – 1,2 др. арк..

2. Іжевський П.Г. Складові ефективності трансферу технологій у сфері малого бізнесу // Управління у XXI столітті: погляд молодих вчених. Зб. Тез доповідей учасників Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців 27 - 28 лютого 2004 р. – Хмельницький: Вид-во ХІУП, 2004. – С. 45-47

3. Іжевський П.Г. Форми здійснення трансферу технологій в умовах перехідної економіки // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: Матеріали ІІ Міжнародної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (9-12 квітня 2003 р., м. Київ) / Уклад. А.П. Білошапко, Р.В. Корпан, О.П. Корнута. – К.: Пошуково-видавниче агентство “Книга пам’яті України”, 2003. – С. 550.