Анотація до роботи:

Ціленко О.Л. Ефективність лікування хворих з дефектами та деформаціями кісток лицевого черепу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2004.

Запропоновано новий спосіб формування м’якотканинного м’язового ложа для кісткового трансплантату при заміщенні дефекту тіла нижньої щелепи в несприятливих умовах (після хіміо- та рентгенотерапії) з тканини підшкірного м’язу шиї.

Вперше описана і досліджена будова 6 типів колоній остеоґенних клітин-попередників нижньої щелепи та клубової кістки людини, що дає можливість більш ефективно оцінювати стан репаративного остеоґенезу та, внаслідок цього, підбирати оптимальні автологічні кісткові трансплантати для реконструктивно-відновних операцій на кістках лицевого черепу. Порівняльна оцінка структуроутворюючого та остеоґенного потенціалу КУОф нижньої щелепи та клубової кістки дозволили обґрунтувати практичні показання для застосування клубової кістки або тканин нижньої щелепи з метою автопластики при реконструктивно-відновлюючих операціях на лицевому черепі людини.

Розроблена та запропонована таблиця прогностичних варіантів результатів оцінки реконструктивно-відновлюючих операцій на кістках лицевого черепу в залежності від варіантів співвідношення деяких біологічно значущих факторів, а саме: співвідношення якостей сприймаючого ложа, автогенного трансплантату (активність стовбурових стромальних клітин – структуроутворюючий та остеоґенний потенціали КУОф, типи колоній КУОф) та показників імунної системи.

В дисертаційній роботі вирішена актуальна задача хірургічної стоматології – підвищення ефективності реконструктивно-відновних операцій, вивчення та прогнозування їх наслідків у хворих з набутими, уродженими дефектами та деформаціями лицевого кістяка на підставі вивчення клінічної ролі показників репаративного остеоґенезу, його структуроутворюючого та остеоґенного потенціалів:

1. Після реконструктивно-відновних операцій в щелепно-лицевій ділянці і відсутності гнійно-запальних ускладнень у післяопераційному періоді можуть розвинутись пізні ускладнення у вигляді лізису кісткової тканини реципієнтної і трансплантованої кістки, незавершеного остеоґенезу, які можуть призводити до змін досягнутої форми кістки, порушенню її функції, подовженню реабілітаційного періоду.

2. Для максимального використання феномену детермінованого остеоґенезу вільного автогенного трансплантату при реконструкції нижньої щелепи, в умовах несприятливого стану оточуючих м’яких тканин, необхідно створити адекватне сприймаюче ложе, зокрема, м’якотканинне сполучнотканинне м’язове, з підшкірного м’язу шиї.

3. Репаративний потенціал клітин кісткового мозку нижньої щелепи та клубової кістки, яка зазвичай буває донорською, є різний, що обумовлено існуванням 6 основних типів колоній КУОф, 5 з них є характерними для кісткового мозку клубової кістки та нижньої щелепи, а шоста є характерною для нижньої щелепи. Завдяки наявності загальних 5 головних типів колоній КУОф структуроутворюючий потенціал КУОф кісткового мозку нижньої щелепи та крила клубової кістки майже не відрізняються між собою, а остеоґенний потенціал КУОф кісткового мозку нижньої щелепи є вищим, завдяки функціональним особливостям шостого типу колоній.

4. Серед якостей вільного кісткового трансплантату, які не можуть бути компенсовані іншими чинниками, є характер його регенераторного потенціалу, тому при виборі оптимального за біологічними властивостями трансплантату додатково до відомих його якостей необхідно враховувати структуроутворюючий та остеоґенний потенціали КУОф кісткового мозку донорської та реципієнтної кістки.

5. 93,1% хворих, що потребували реконструктивно-відновних операцій на кістках лицевого черепу, мали прояви імунодефіциту та, враховуючи регулюючу роль імунної системи на процеси регенерації кісткової тканини, потребували імунокорегуючої терапії до та після оперативного втручання.

6. При виконанні реконструктивно-відновних операцій на лицевому черепі людини можливі, за нашими даними, таки види ускладнень: гнійно-запальні ускладнення (до 6,9%), пов’язані з погрішностями операційній техніки (до 3,45%), пов’язані з порушенням процесів репаративного остеоґенезу (до 3,45%).

7. Прогностична оцінка результатів реконструктивно-відновних операцій на кістках лицевого черепу в залежності від варіантів співвідношення біологічно значущих факторів свідчить, що низькі показники стану імунної системи пацієнта можуть обумовлювати ранні гнійно-запальні післяопераційні ускладнення, а при низьких структуроутворюючому та остеогенному потенціалах КУОф кісткового мозку нижньої щелепи та вільного кісткового трансплантату – пізні післяопераційні ускладнення.